Хід роботи
Хроматографічний папір вирізають у формі кола, діаметр якого дорівнює діаметру ексикатора (чи чашки Петрі). Простим олівцем коло поділяють на сегменти, в центрі роблять невеликий отвір (0,6 – 1 см), у який вставляють згорнутий у трубочку фільтрувальний папір (гніт). Змінюючи товщину та довжину гноту, зануреного в розчинник, регулюють швидкість поширення розчинника на хроматографічному папері. В кожному сегменті позначають точку нанесення вуглеводів. На один із сегментів за допомогою мікропіпетки наносять суміш вуглеводів, на інший - таку ж кількість вуглеводів - стандартів. Потім хроматографічний папір висушують на повітрі протягом 10 хв. У ексикатор (чи чашку Петрі) наливають розчинник у такому об'ємі, щоб гніт був занурений у розчинник.
Колову хроматограму розташовують в ексикаторі (чи між двома половинками чашки Петрі). Хроматограма діаметром 12 см утворюється через 1 год, діаметром 20 см - через 2 год. Після завершення розподілу (фронт розчинника дійшов до встановленої відмітки) хроматограму висушують і проявляють, обприскуючи резорциновим реактивом із пульверизатора та прогрівають у сушильній шафі 10 хв за температури 85 - 90° С.
Вуглеводи ідентифікують. За допомогою лінійки визначають відстані, пройдені розчинником та вуглеводом, і розраховують значення коефіцієнта розподілу:
Rf = х/у,
де Rf - коефіцієнт розподілу;
x - відстань, пройдена вуглеводом;
у - відстань, пройдена розчинником.
Питання і вправи
до підготовки студентами лабораторних робіт
Як кількісно визначити фруктозу в розчинах ?
Які фізичні методи використовують для ідентифікації моносахаридів ?
Для яких цілей використовують ПХ ?
Питання і вправи до теоретичної частини
1. Які продукти окислення глюкози мають фізіологічне значення ?
2. Які найважливіші фізико-хімічні властивості фруктози ?
3. Які найважливіші похідні фруктози знаходяться в організмі людини ?
4. Як широко фруктоза розповсюджена в природі ?
5. Що являють собою аміноцукри та яка їх біологічна роль ?
6. Наведіть приклад альдонової кислоти.
7. Як утворюється альдарова кислота?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4
Тема: Властивості дисахаридів.
Дослід 4.1. Доведення наявності гідроксильних груп у дисахаридах
/мальтоза, лактоза, сахароза/
Принцип реакції.
Утворення легкорозчинних, інтенсивно зафарбованих і не розкладених лугами комплексних алкоголятів міді при взаємодії розчинів сахарів з гідроксидом міді /ІІ/ доводить присутність в молекулах сахарів декількох гідроксильних груп, розташованих поруч.
Ці комплексні іони обумовлюють інтенсивний блакитний або фіолетовий колір розчину.
Матеріали та реактиви. Розчини мальтози 2%, лактози 2%, сахарози 2%, гідроксиду натрію 10%, сульфату міді 1%.
Хід роботи
В пробірки наливають по 2 мл розчинів мальтози, лактози, сахарози. Потім у кожну з них додають 1 мл 10 %-го розчину гідроксида натрію і по декілька крапель 15 %-го водного розчину сульфата міді. Вміст пробірок струшують. Гідроксид міді, що утворився розчиняється, розчин набуває блакитного забарвлення, в зв’язку з утворенням алкоголятів міді мальтози, лактози і сахарози.
Дослід 4.2. Відношення дисахаридів /сахарози, мальтози, лактози/ до фелінгової рідини
Принцип реакції. Лактоза і мальтоза мають редукуючі властивості. При нагріванні одне з оксидних кілець у молекулі розривається і утворюється альдегідна група, яка окислюється до карбоксильної групи, а фелінгова рідина відновлюється з утворенням оксиду міді /І/:
Також протікає реакція із мальтозою, яка в альдегідній формі вступає в реакцію за рахунок глікозидного гідроксила, що лишився.
У сахарозі зв'язок між залишками глюкози і фруктози утворений за рахунок двох глікозидних гідроксилів, тому вона не приймає участі в реакціях відновлення.
Матеріали та реактиви. Розчини сахарози, мальтози, лактози, фелінгова рідина.