До теми №3

Роботу дошкільних закладів освіти для дітей з особливостями психофізичного розвитку регулюють такі нормативно-правові документи: Загальна Декларація ООН про Права людини, Декларація ООН про Права розумово відсталих осіб, Конвенція ООН про права дитини, Конвенція про права інвалідів, Конституція України, Законами України «Про освіту», Закон України «Про дошкільну освіту», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання», Постанова Кабінету Міністрів «Про Державну цільову соціальну програму розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року», Положення про навчально-реабілітаційний центр.

Найбільш фундаментальне втілення прав людини на міжнародному рівні представляє Загальна Декларація ООН про Права людини, ухвалена у 1948 р. Хоча вона і не мала прямого відношення до осіб з обмеженими можливостями здоров'я, проте проголосила рівність прав «всіх людей без винятку».

Значним та дієвим кроком у визначенні прав осіб з обмеженою життєдіяльністю було прийняття 20 грудня 1971 року Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про права розумово відсталих осіб. Згідно з цією Декларацією розумово відсталі мають ті ж самі права, що й усі інші члени суспільства. Вони мають право на медичне обслуговування, матеріальну забезпеченість, освіту та професійну підготовку відповідно до можливостей, на проживання у колі сім'ї чи перебування у спеціальних закладах, де умови оптимально наближені до звичайних умов проживання, що стверджує їхнє право на повну інтеграцію у суспільство.

9 грудня 1975 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила Декларацію про права інвалідів. У ній зазначено, що: «Інваліди, незважаючи на причину, характер і складність їхніх каліцтв або порушень, мають ті ж основні права, що й їхні співгромадяни того ж віку». У цьому нормативно-правовому документі заявлено, що інваліди мають отримувати необхідну підтримку, яка б дала змогу максимально виявити свої можливості й здібності та прискорила процес Їхньої інтеграції у суспільство.

Питання міжнародного регулювання прав дітей-інвалідів окреслено в ухваленій у 1989 році Конвенції ООН про права дитини. У 1991 р. Україна приєдналася до країн, що ратифікували цю Конвенцію. Вона ґрунтується на визнанні прав усіх дітей, на пріоритеті загальнолюдських цінностей та гармонійному розвитку особистості, недискримінації дитини-інваліда за будь-якими ознаками. Вперше в історії міжнародного правового законодавства визначено пріоритети інтересів дитини у суспільстві, наголошується на необхідності особливої турботи про дітей- інвалідів.

Здобуття незалежності держави ознаменувалося прийняттям Основного Закону - Конституції України, де стверджується рівність прав усіх людей, в тому числі у здобутті освіти.

Починаючи з 2000 року, активізація законотворчої діяльності в Україні стосовно регламентації надання освітніх, медичних, соціальних послуг особам з обмеженими можливостями здоров'я, сприяла ухваленню низки законів: «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (2000 р.), «Про охорону дитинства» (2001 р.), «Про соціальні послуги» (2003 р.), «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (2005 р.).

В Україні з 90-х років розпочалися інтеграційні процеси в освітній системі, які зумовлені прийняттям законодавчих актів, ухвалених з урахуванням основних положень Декларацій ООН. Законодавчого визнання набуло право на здобуття освіти громадянами України без будь-яких обмежень у прийнятому Законі «Про освіту» (1993 р.), в якому визнається доступність та безоплатність освітніх послуг, право всіх громадян на безкоштовну освіту незалежно від стану здоров'я, відкритий характер навчальних закладів тощо.

Закон України «Про дошкільну освіту» (2001 р.) затверджує державні гарантії у здобутті дошкільної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Аналіз змісту статей Закону показує, що Держава забезпечує соціальний захист, підтримку дітей дошкільного віку, особливо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, а також дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей.

Дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку,   тривалого лікування та реабілітації, гарантовано  право  на  відвідування   державних   і   комунальних дошкільних  навчальних  закладів  з  гнучким  режимом роботи та їх утримання у цих закладах за рахунок держави (ст. 33, п.4). Направлення дітей до дошкільного  навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу здійснює відповідна  психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК).

Діяльність ПМПК регулюється нормативно-правовими актами, що діють у сфері освіти, та власним Положенням. Нині чинним є Положення у новій редакції «Про внесення змін до Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації», затвердженій Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національної академії педагогічних наук України від 23.06.2011 № 623/61, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 06.12.2011 за № 1407/20145 ). Аналіз чинного положення показує, що висновок сучасних ПМПК є рекомендаційним щодо вибору типу закладу для дитини. Право остаточного вибору закладу для дитини залишається за батьками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 629 затверджена Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, якою передбачено розширення мережі дошкільних навчальних закладів різних і форм власності, удосконалення нормативно-правової бази з метою забезпечення подальшого розвитку, поліпшення якості дошкільної освіти, оновлення матеріально-технічної бази, збільшення кількості дітей, які здобули дошкільну освіту, здійснення експериментальної та інноваційної діяльності, удосконалення системи перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів дошкільних навчальних закладів.

Розширюється мережа дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу, в яких безкоштовно виховуються і проходять лікування хворі діти і діти з вадами психофізичного розвитку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Одночасно з отриманням дошкільної освіти вони проходять комплекс лікувально-реабілітаційних заходів.

Враховуючи сучасну тенденцію щодо впровадження інклюзивного навчання, слід зазначити, що 5 червня 2014 року (№ 1324-VII) Президентом України підписаний Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання», який набирає чинності 1 січня 2015 року. У Законі, зокрема, зазначається, що «для організації ранньої корекційно-розвивальної роботи можуть створюватися інклюзивні групи».

Зміни стосуються також змісту дошкільної освіти. У порівнянні з попередньою редакцією не лише зазначається, що зміст дошкільної освіти визначається Базовим компонентом, а й те, що він реалізується не лише Державною базовою програмою, а й програмами та навчально-методичними посібниками. Інновацією є і те, що дошкільний навчальний заклад має право обирати програму (програми) із переліку затверджених.

Важливої уваги надається тій обставині, що навчально-виховний процес з дітьми з особливими освітніми потребами в інклюзивних та спеціальних групах здійснюється за програмами та навчально-методичними посібниками, розробленими на основі Базового компонента дошкільної освіти і затвердженими в установленому порядку, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей.

Актуальною освітньою тенденцією слід визнати поширення в усіх регіонах України НРЦ (навчально-реабілітаційних центрів), які мають дошкільні відділення. Заклади такого типу відіграють важливу роль у створенні регіонального корекційно-реабілітаційного освітнього простору для дітей з особливостями психофізичного розвитку. Відповідно до затвердженого «Положення про навчально-реабілітаційний центр» МОН України від 16 серпня 2012 року (№ 920) важливою умовою функціонування НРЦ є: забезпечення реабілітаційної складової; змінний контингент дітей.

Освітньо-реабілітаційний процес дітей дошкільного віку будується на основі методик ранньої соціальної реабілітації через педагогічно обґрунтований зміст, форми і методи навчання, що забезпечують дітям засвоєння необхідних знань, умінь та навичок, сприяють підготовці їх до навчання в школі.