Висновки

1. Теорія та практика управління господарською діяльністю підприємств переконливо доводять, що, не дивлячись на стохастичний характер результатів такої діяльності, міру їх невизначеності можна і потрібно знижувати. Таке зниження повинно відбуватися такими основними шляхами: покращенням прогнозних оцінок сподіваних результатів діяльності підприємства, зокрема завдяки удосконаленню методичного інструментарію проведення таких оцінок, та розробленням і реалізацією різноманітних заходів, пов’язаних із зменшенням рівня невизначеності цих результатів.

2. Розглядаючи інвестиційну діяльність підприємства як складову частину його загальної фінансово-господарської діяльності, слід виділити три основні причини, що обумовлюють наявність невизначеності результатів реалізації інвестиційних проектів на підприємстві: переважній більшості інвестиційних проектів розвиту підприємства притаманна значна тривалість їх реалізації; значна частина інвестицій, вкладених у здійснення інвестиційних проектів, не може бути вилучена з них, якщо ці проекти виявляються невдалими (інакше кажучи, процес інвестування, принаймні частково, є незворотнім); у переважній більшості випадків неможливо абсолютно точно встановити значення показників, що характеризують чинники, які обумовлюють величину фінансових результатів від експлуатації інвестиційного проекту.

3. Якщо застосувати комплексний підхід до з’ясування механізму виникнення інвестиційного ризику, то слід відзначити наявність певної ієрархії невизначеностей, які його зумовлюють. На вищому щаблі цієї ієрархії буде знаходитись невизначеність узагальнюючих показників оцінки ефективності та доцільності реалізації інвестиційних проектів. У свою чергу, невизначеність цих показників зумовлюється невизначеністю показників нижчого рівня, до яких належать: фінансові результати (прибуток на чистий грошовий потік) за періодами (роками) експлуатації проекту; ефективний термін експлуатації проекту; обсяг потрібних інвестицій у проект; ставка дисконту за проектом. При цьому, вище перелічені показники інвестиційних проектів, що визначають величину узагальнюючих показників ефективності та доцільності їх реалізації, знаходяться під впливом багатьох чинників, які прямо чи опосередковано визначають їх рівень.

4. Можна запропонувати таке визначення поняття інвестиційного ризику проектів, які реалізує або планує реалізувати підприємство, - це така їх характеристика, яка зумовлює принципову неможливість абсолютно точно оцінити значення узагальнюючих показників ефективності та доцільності реалізації цих інвестиційних проектів внаслідок невизначеності, пов’язаною із дією чинників, що зумовлюють значення цих показників. Якщо ж розглядати інвестиційний ризик підприємства загалом, то він утворюється внаслідок спільного впливу невизначеності фінансових результатів від раніше вкладених у підприємство інвестицій та невизначеності узагальнюючих показників оцінки ефективності та доцільності реалізації поточних інвестиційних проектів розвитку підприємства.

5. Розглядаючи інвестиційний проект (проекти), який підприємство планує реалізувати, воно повинно оцінювати ризик його здійснення у такій послідовності: спочатку оцінити ризик даного інвестиційного проекту відокремлено від загального ризику підприємства-інвестора, а потім проаналізувати зміну рівня цього загального ризику після реалізації проекту та, зіставивши цей рівень із сподіваною дохідністю підприємства, прийняти остаточне рішення про доцільність або недоцільність здійснення запланованого інвестиційного проекту.

6. До основних методів кількісного аналізу інвестиційного ризику слід віднести, насамперед такі: метод аналогій; аналіз чутливості реагування; метод імітаційного моделювання; аналіз ризику збитків. Найбільш адаптованими до процедури оцінювання рівня інвестиційного ризику слід визнати такі показники математичної статистики як коефіцієнти варіації за середньоквадратичним та середньолінійним відхиленнями. Однак, слід відзначити, що визначення числових значень цих показників для кожного конкретного випадку обґрунтування певного інвестиційного рішення не може розглядатися як самоціль, а повинно являти собою одну з необхідних умов такого обґрунтування.

7. Урахування фактору ризику реалізації інвестиційного проекту доцільно здійснювати шляхом віднімання абсолютної, тобто вираженої у грошових одиницях, величини премії за ризик від розміру сподіваного доходу (математичного сподівання доходу) за усіма періодами (роками) реалізації даного інвестиційного проекту з одночасним застосуванням безризикової ставки дисконту.

8. Управління інвестиційним ризиком повинно базуватися на низці принципів, дотримання яких є необхідною умовою успішного здійснення управлінського впливу на чинники, які тим чи іншим способом можуть визначати рівень ризикованості інвестиційної діяльності певного підприємства. Нами пропонується система управління інвестиційним ризиком підприємства, яка містить: принцип неперервності, згідно якого управління інвестиційним ризиком повинно здійснюватися на усіх етапах розробки та реалізації інвестиційних проектів, а також на усіх стадіях життєвого циклу підприємства; принцип комплексності, згідно якого управління інвестиційним ризиком на підприємстві повинно, з одного боку, узгоджуватися з іншими напрямками управління його діяльністю, а з іншого боку - враховувати усю сукупність основних факторів та причин, які призводять до наявності ризику інвестиційної діяльності; принцип формалізації цілі, згідно якого розробці заходів щодо управління інвестиційним ризиком повинно передувати встановлення формалізованого критерію оцінювання доцільності та ефективності реалізації цих заходів; принцип оптимальності, згідно якого управління інвестиційним ризиком не повинно обов’язково передбачати лише заходи щодо зниження його рівня; принцип підпорядкування (використання) окремих властивостей, які зумовлюють інвестиційний ризик, з метою зниження негативного впливу сукупності цих чинників.

9. Реалізація принципів управління інвестиційним ризиком здійснюється шляхом застосування сукупності різноманітних методів такого управління, а саме: уникнення ризику; попередження ризику; контроль та регулювання параметрів протікання інвестиційного процесу; організація інформаційного забезпечення реалізації інвестиційного проекту; розподіл ризику; передача ризику; лімітування; резервування; диверсифікація інвестиційного портфелю.

10. Чинники ризику інвестування підприємств доцільно поділити на дві великі групи:

1) чинники, що викликають появу кризових ситуацій на підприємстві. Ці чинники, у свою чергу, можна поділити за джерелами їх виникнення на зовнішні, джерело яких знаходиться у зовнішньому по відношенню до підприємства середовищі, та внутрішні, джерело виникнення яких знаходиться безпосередньо на даному підприємстві.;

2) чинники, що обумовлюють ризикованість діяльності підприємства, - це чинники, які роблять підприємство схильним до появи на ньому кризових ситуацій, що переважно характеризується стійким зниженням величини прибутку та інших фінансових результатів діяльності підприємства. Дані чинники за джерелами їх виникнення доцільно поділити на три групи, а саме: чинники, зумовлені недостатньою обґрунтованістю товарної (асортиментної) політики підприємства; чинники, зумовлені недостатньою обґрунтованістю ресурсного забезпечення діяльності підприємства і структури його операційних та інших витрат; чинники, зумовлені недостатньою обґрунтованістю прийнятих управлінських рішень керівниками підприємства.

11. Здійснена у роботі модифікація методу факторного аналізу ризику діяльності підприємства спирається на поняття рівня непередбачуваності зміни певного показника, який характеризує продукцію підприємства або результати та умови здійснення його виробничо-господарської діяльності. При цьому під рівнем непередбачуваності зміни певного показника розуміється математичне сподівання частки відхилення фактичного значення показника відносно його запланованого значення. Згідно із запропонованої послідовності побудови адитивної факторної моделі ризику діяльності підприємства спочатку на підставі ретроспективної інформації з використанням як часових, так і просторових вибірок оцінюються та усереднюються значення фактичного рівня непередбачуваності показників, що містяться у моделі, а вже потім, прийнявши ці значення як відомі величини, обчислюються коефіцієнти, що характеризують значущість зміни значень кожного показника–фактора стосовно впливу його на результуючий показник (рівень ризику). Внаслідок цього одержується параметризована факторна модель рівня інвестиційного ризику, яка базується на розкладанні узагальнюючого показника ризику (рівня ризику недоотримання запланованих фінансових результатів певним підприємством) у ряд, який являє собою суму добутків коефіцієнтів значущості зміни значень кожного показника-фактора на рівень непередбачуваності їх зміни.

12. У роботі запропоновано метод оцінювання ризику інвестування коштів у власний та позичковий капітал підприємств. Даний метод базується на апроксимації з достатнім ступенем точності функції розподілу імовірності прибутку підприємства лінійними функціями, що дозволяє забезпечити наперед заданий рівень ризику в умовах обмеженої інформації про параметри функції розподілу імовірності та отримати низку даних, які достатньо адекватно описують наслідки інвестування коштів у власний та позичковий капітал підприємства у контексті оцінювання ризикованості та доходності такого інвестування. При цьому даний підхід дозволяє провести групування підприємств за ступенем імовірності їх банкрутства, поділивши сукупність цих підприємств на чотири групи ризику.

13. У роботі запропоновано процедуру оцінювання ризику та обґрунтування доцільності реалізації інвестиційних проектів, які планує здійснити підприємство, яка, на відміну від існуючих, передбачає урахування фактору ризику не шляхом збільшення ставки дисконту за проектом на премію за ризик, а шляхом зменшення сподіваних доходів за проектом на величину цієї премії у грошовому виразі. Основне завдання щодо оцінювання ризику реалізації інвестиційних проектів полягає у тому, щоб побудувати матрицю класів ризику реалізації цих проектів таким чином, щоб кожен її елемент характеризував рівень ризику відповідного класу і щоб володіння інформацією про значення цих елементів дозволило вирішувати питання про доцільність реалізації того чи іншого інвестиційного проекту. Запропонований підхід до урахування фактору ризику при оцінці доцільності реалізації інвестиційних проектів дозволить підвищити ступінь обґрунтованості прийняття інвестиційних рішень на підприємстві, зменшити імовірність настання фінансової кризи та покращити співвідношення між рівнем ризику та сподіваною доходністю реалізації інвестиційних проектів, які планує здійснити підприємство.

14. У роботі запропоновано систему показників інформаційного забезпечення прийняття рішення про інвестування певного підприємства, яка містить п’ять груп показників, а саме: показники, які характеризують ефективність інвестиційної діяльності підприємства та його фінансовий стан; показники, які характеризують ризик інвестиційної діяльності підприємства; показники, які характеризують стан та тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємства; показники, які характеризують ефективність діяльності даного підприємства у порівнянні з іншими підприємствами галузі; показники, які характеризують ефективність вкладання фінансових інвестицій у дане підприємство. При цьому до показників системи інформаційного забезпечення прийняття рішення про інвестування певного підприємства нами віднесено як традиційні, так і нові (або модифіковані) показники.

15. Запропонована система інформаційного забезпечення управління інвестиційним ризиком підприємства передбачає, що на перших етапах обробки вхідної інформації така обробка здійснюється паралельно за двома напрямами, а саме: оцінювання ризику поточної виробничо-господарської діяльності підприємства та вироблення попередніх управлінських рішень щодо запобігання можливості настання кризового стану на підприємстві; оцінювання ризиків інвестиційних проектів, які підприємство планує реалізувати у плановому періоді, та відбір тих проектів, здійснення яких є доцільним. З цією метою необхідним є зіставлення ризику та сподіваної доходності за кожним проектом, який пропонується реалізувати. У подальшому попередні рішення, прийняті за кожним з двох перелічених напрямків обробки інформації зіставляються та узгоджуються остаточні управлінські рішення, пов’язані в тому числі і з управлінням інвестиційним ризиком підприємства. Слід відзначити, що більш докладний опис інформаційної системи управління інвестиційним ризиком підприємства потребує побудови інформаційних підсистем управління кожним видом такого ризику. При цьому дані підсистеми повинні бути органічно інтегровані у загальну інформаційну систему управління інвестиційним ризиком підприємства.

16. Управління інвестиційним ризиком підприємства повинно зводитися у кінцевому рахунку до визначення найкращого з точки зору його власників та зовнішніх інвесторів співвідношення між рівнем прибутковості інвестування підприємства та ступенем ризику такого інвестування. При цьому інвестори, розглядаючи інвестиційні проекти розвитку певного підприємства, приймають рішення про доцільність реалізації цих проектів на підставі трьох основних показників, а саме: сподіваного прибутку (доходу) від реалізації проекту (в якості цього показника, зокрема, може прийматися його середньорічне прогнозне значення протягом періоду реалізації інвестиційного проекту); вартості реалізації проекту, тобто суми потрібних інвестицій у його здійснення; рівня ризику реалізації проекту (в якості цього показника може бути використано, зокрема, коефіцієнт варіації за середньоквадратичним або середньо лінійним відхиленням). У роботі було встановлено взаємозв’язок між даними показниками у вигляді економіко-математичних моделей та отримано математичні вирази визначення ринкової вартості майна підприємства та окремих інвестиційних проектів, які реалізуються ним. Застосування даних моделей в якості цільових функцій прийняття найкращих інвестиційних рішень дозволяє встановити найкраще співвідношення між сподіваною дохідністю інвестицій та рівнем ризику їх здійснення.

17. Використання розробленого у роботі методу управління інвестиційним ризиком у процесі формування інвестиційного портфелю підприємства та вибору джерела його фінансування, який, на відміну від існуючих методів, базується на встановленому взаємозв’язку між ринковою вартістю інвестиційного проекту, сподіваним доходом за ним та рівнем ризику його реалізації, у практиці інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств дозволяє приймати оптимальні інвестиційні рішення за критерієм максимуму ринкової вартості підприємства.

18. У роботі розроблено метод управління інвестиційним ризиком підприємства шляхом регулювання обсягів та структури його інвестиційних ресурсів, який, на відміну від існуючих методів, передбачає таке їх регулювання у часі, щоб забезпечити, передусім, досягнення мінімально припустимого рівня прибутковості інвестицій у розвиток підприємства з подальшим можливим досягнення більш високої ефективності вкладених інвестицій за рахунок прийняття та реалізації більш ризикованих інвестиційних рішень. Застосування даного методу у практиці діяльності машинобудівних підприємств дозволить обрати їм збалансовану стратегію фінансово-інвестиційної діяльності, за якої підприємства уникають надмірного інвестиційного ризику, одночасно користуючись можливостями підвищення рівня своєї прибутковості та зростання вартості свого капіталу.