2. Класифікація та облік витрат

Для аналізу можуть використовуватись різні методи оцінки витрат на якість продукції, в залежності від проходження продукцією повного етапу діяльності підприємства і її місцем в ланцюжку формування витрат у конкретний момент часу.

Метод функціонально-вартісного аналізу (ФВА) використовують на етапах проектування, технологічного планування, підготовки й освоєння виробництва. Його сутність полягає в системному дослідженні функцій окремого виробу або технологічного процесу шляхом оптимізації співвідношення між споживчими властивостями об’єкта й витратами на його розробку.

ФВА застосовують як функціональний підхід до об’єкта дослідження, а також як системний підхід до аналізу об’єкта й виконуваних їм функцій. Крім того оцінюють відповідність якості й корисності функцій продукції витратам на них.

Мета ФВА – розвиток корисних функцій об’єкта при оптимальному співвідношенні між їхньою значимістю для споживача й витратами на їхнє здійснення. Здійснюється вибір найбільш сприятливого для споживача й виробника варіанта рішення завдання про якість продукції і її вартість.

Мета ФВА математично може бути записана таким чином:

ПС / З → max,

де ПС –споживча вартість об’єкта;

З – витрати на досягнення необхідних споживчих властивостей об’єкту.

Проведення ФВА поділяється на кілька етапів. На підготовчому етапі уточнюється носій витрат об’єкт аналізу. Це особливо важливо при обмеженні ресурсів виробника. Даний етап закінчується при знаходженні варіанта з низькою, в порівнянні з іншими, собівартістю й високою якістю. На інформаційному етапі проводять збір даних про досліджуваний об’єкт (призначення, техніко-економічні характеристики) і складових його блоків чи деталей. На аналітичному етапі вивчають функції виробу (їхній склад, ступінь корисності), його вартість і можливість її зменшення шляхом відсікання другорядних функцій. Проводять угрупування витрат на функції за факторами виробництва, що дозволяє виявити першочерговість напрямів зниження вартості виробу. На дослідному етапі оцінюють пропоновані варіанти розробленого виробу. На рекомендаційному етапі відбирають найбільш прийнятні для даного виробництва варіанти розробки й удосконалення виробу. Тут рекомендується визначати значимість функцій виробу, необхідні витрати.

Витрати підприємства на контроль якості продукції необхідно розглядати з погляду основних завдань технічного контролю, виділяючи при цьому такі напрями витрат:

− підготовка до проведення контролю;

− контроль і випробування продукції, що виготовляється (з підрозділом витрат на профілактику виникнення браку й оцінку якості виробів);

− оцінка ефективності системи технічного контролю;

− удосконалення системи технічного контролю.

На підготовку щодо проведення контролю необхідні такі види витрат:

1) на вивчення особливостей виробництва, розробку й впровадження технології контролю і випробувань, складання планів контролю, контрольних карт, інструкцій, методик тощо, визначення контрольних крапок технологічних процесів, способів і методів оцінки якості виробів, обробки і аналізу інформації;

2) на придбання, доставку і монтаж необхідного контрольно-випробувального устаткування і приладів, їхню періодичну перевірку, налагодження, технічне обслуговування й ремонт у процесі функціонування;

3) на придбання й доставку необхідних контрольно-вимірювальних інструментів, пристроїв, їхню періодичну перевірку, калібрування і підтримку в робочому стані;

4) на проектування, виготовлення оригінальних технічних засобів для контролю і випробувань продукції і їх налагодження;

5) на навчання і підготовку кадрів для реалізації комплексу робіт з технічного контролю: робітників-контролерів, інженерно-технічних працівників контрольних служб, необхідного адміністративно-управлінського персоналу, а також основних виробничих робітників, переведених на самоконтроль;

6) на організацію системи контролю, розподіл обов’язків, розробку форм звітності і методів оцінки досягнутих результатів, умов і порядку стимулювання й відповідальності працюючих.

На контроль і випробування продукції, що випускається, і в частині профілактики виникнення браку необхідні такі витрати:

1) на контроль якості розроблюваної конструкторської й технологічної документації на нові і модернізовані види виробів;

2) на випробування досліджених зразків продукції перед освоєнням їх серійного виробництва;

3) на вхідний контроль якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що комплектують вироби, інструменти, оснащення, устаткування й іншої продукції, одержуваної по кооперації;

4) на проведення комплексу робіт з контролю дотримання технологічної дисципліни всіма ланками й ділянками виробництва, оцінці якості використовуваних засобів праці, умов виробництва тощо;

5) на виявлення й аналіз причин виникнення браку і розробку заходів щодо його профілактики.

На контроль і випробування продукції, що випускається, і в частині профілактики виникнення браку необхідні такі витрати:

1) на міжопераційний і міжцеховий контроль якості заготівель, деталей, вузлів. Він здійснюється працівниками контрольної служби підприємства і основних виробничих цехів і ділянок;

2) на приймальний контроль якості і різні випробування готової продукції;

3) на збір, обробку і аналіз інформації про зміну рівня якості виробів у процесі експлуатації;

4) на освоєння всієї необхідної документації і звітності щодо якості продукції.

На оцінку ефективності системи економічного контролю потрібні такі витрати:

1) на вибіркову інспекційну перевірку якості виробів, прийнятих працівниками контрольної служби, оцінку вірогідності й своєчасності представлених ними результатів;

2) на визначення загальної суми витрат на контроль якості продукції і результатів діяльності контрольної служби.

На вдосконалення використовуваної системи технічного контролю потрібні такі витрати:

1) на розробку заходів щодо поліпшення профілактики браку у виробництві;

2) на удосконалення використовуваних методів, технології, технічних засобів і організаційних форм контролю;

3) на перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників контрольної служби, а також основних виробничих робітників, що виконують оцінку якості деталей і виробів на своєму робочому місці;

4) на краще використання організаційно-економічних факторів зростання ефективності технічного контролю.

За рахунок зниження витрат виробництво продукції більш високої якості повинно супроводжуватися підвищенням ефективності виробництва.

Методи розрахунку економічної ефективності класифікують за такими напрямами:

1. Цей напрямок містить у собі застосування нових технологічних процесів, механізації і автоматизації виробництва, нових способів організації виробництва і праці, удосконаленої технології, що забезпечують підвищення якості продукції при одночасній економії виробничих ресурсів, при випуску однієї й тієї ж продукції.

У цьому випадку розрахунок річного економічного ефекту здійснюється за формулою:

Е = (В₁ – В₂) ∙ В_2,

де, Е – річний економічний ефект, грош. од.;

В₁ і В₂ – наведені витрати одиниці продукції (роботи), виготовленої за допомогою базової (1) і нової (2) техніки, грош. од.;

В₂ – річний обсяг виробництва продукції (роботи) за допомогою нової техніки в розрахунковому році, нат. од.

Розрахунки зниження собівартості продукції повинні враховувати тільки ті витрати, які змінюються у зв’язку з виробництвом і використанням нової техніки.

Нова техніка може підвищувати продуктивність, одночасно знижуючи накладні витрати (цехові і загальнозаводські), тоді економія відбувається прямим рахунком за статтями витрат.

У випадку, коли нова технологія відрізняється від базової тільки зміною однієї або декількох операцій, річний економічний ефект розраховують за допомогою порівняння елементів, що змінюються та витрат на ці операції.

2. Цей напрямок проведених організаційно-технічних заходів містить у собі виробництво і використання нових засобів праці довгострокового застосування (машини, устаткування) з поліпшеними якісними характеристиками.

3. Цей напрямок містить у собі виробництво і використання нових предметів праці або їх вдосконалення. До цих предметів праці відносять: матеріали, сировину, паливо, а також засоби праці з терміном служби менш одного року.

4. Цей напрямок проведених заходів містить у собі виробництво і використання нової техніки, а також нової продукції і продукції підвищеної якості (з більш високою ціною), розробленою на основі НИР і ОКР для задоволення потреб населення.

Керівництво підприємства повинно передбачати можливість перетворення даних, отриманих в результаті різних процесів, на фінансову інформацію для забезпечення порівняння різних процесів і для сприяння поліпшенню результативності і ефективності діяльності організації по випуску певної продукції.