1.5 Умови та шляхи поширення пожежі

Основними факторами, що визначають площу зони горіння, є кількість горючої рідини, що розлилася, і шляхи її розлиття. Ця площа в насосних станціях обмежена стінами будівлі, якщо насосна станція закритого типу, і бордюрами, якщо відкритого типу [28].

Шляхами поширення пожежі можуть бути забруднені поверхні насосів, підлога приміщення, на яку відбулося розлиття ГР зокрема ЛЗР. Якщо витоки відбулися з обладнання, що розташоване на вищому рівні, пожежа поширюється не тільки горизонтально, але і вертикально по поверхні облитого обладнання. Не можна виключати також поширення пожежі за межі насосної станції. Це можливо, якщо поряд зі станцією розташовано інше технологічне обладнання, робота якого може сприяти поширенню пожежі за її межі.

Поширення пожежі за межі насосної станції можливе також, якщо витоки мають фонтанувальний характер, при цьому довжина струменя може бути значною і сягати за межі насосної станції.

У розвиненій стадії пожежа може поширюватися за межі насосної станції крізь вільні прорізи будівлі, або якщо вогнестійкість будівлі виявиться недостатньою для перешкоджання поширенню пожежі за її межі.

Пожежа може також поширюватися по виробничих комунікаціях у тих випадках, якщо всередині трубопроводів, повітроводів, траншей, тунелів або лотків утворилась горюча концентрація парів; якщо трубопроводи працюють неповним перерізом; якщо утворюється шар горючої рідини на поверхні води в системі виробничої каналізації, в лотках і траншеях [28].

Поширення пожежі по території можливе також внаслідок утворення пароповітряної хмари при випаровуванні горючих зокрема легкозаймистих рідин. Небезпечність пароповітряної хмари полягає в тому, що вона може переміщуватися на значні відстані. При цьому створюється загроза виникнення пожежі або вибуху розташованим поблизу виробничим будинкам та технологічним апаратам.

Поширення пожежі можливе також внаслідок теплового випромінювання при загорянні насосів та агрегатів. При цьому пожежа впливає на будівельні конструкції та на об’єкти і споруди, що розташовані поряд.

Відносно умов та шляхів поширення пожежі слід зауважити, що найбільшу небезпеку становлять:

- насосні станції, в яких можливі великі витоки;

- насосні станції, що розташовані поблизу іншого технологічного обладнання;

- насосні станції, що мають значну площу вільних прорізів і відносно невелику вогнестійкість будівельних конструкцій.

До такого типу насосних станцій, головним чином, належать технологічні насосні станції.

2. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ НАСОСНИХ СТАНЦІЙ

Згідно з ГОСТ 12.1.004 пожежна безпека об’єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту та організаційно-технічними заходами.

Схему системи забезпечення пожежної безпеки насосних станцій наведено на рис. 2.1.

2.1 Система запобігання пожежі

Система запобігання пожежі впливає на імовірність виникнення пожежі і її масштаби залежно від вжитих заходів щодо запобігання утворенню горючого середовища і запобігання виникненню в цьому середовищі джерел запалювання. Таким чином, система запобігання пожежі безпосередньо впливає на визначення параметрів, що забезпечують необхідний ступінь ефективності дії засобів системи протипожежного захисту, їх оптимальні технічні показники й економічні критерії ефективності.

2.1.1 Запобігання утворенню горючого середовища

2.1.1.1 Запобігання утворенню горючого середовища під час нормальній (безаварійній) роботі технологічного обладнання

Для запобігання витокам у місцях виходу вала з корпуса насоса, в конструкціях насосів застосовують ущільнювальні пристрої – сальники з азбестовою, азбосвинцевою, азбоалюмінієвою та іншою набивкою, торцеві ущільнення. Сальникові ущільнення застосовують у насосах, що перекачують нафту та темні нафтопродукти, а торцеві, які є більш надійними, для ущільнення насосів, що перекачують світлі нафтопродукти [5].

Для зменшення гідростатичного тиску на сальник, що розташований з боку нагнітання, використовується розвантажувальний пристрій у вигляді лабіринтового ущільнення і відвідної трубки.