Перерізи

Перерізи – зображення предмета, утвореного тільки умовним перетином його однією або декількома січними площинами. На кресленні в перерізі показують зображення предмета яке розміщене тільки у відповідних січних площинах. Фігуру перерізу на кресленні штрихують тонкими лініями під кутом 45⁰. Частину предмета, розташованого за січною площиною, в перерізі не показують. Переріз є частковим випадком розрізу. Тобто розріз включає переріз. На мал. 7, а зображено переріз, а на мал. 7, б розріз.

а б

Мал. 7

Залежно від розміщення на кресленні розрізняють винесені й накладні перерізи. Винесені перерізи розташовують поза контуром зображення деталі (мал. 8) на будь-якому місці поля креслення, накладні – безпосередньо на виглядах (мал. 9).

Мал.8 Мал. 9

Винесені перерізи застосовують частіше, бо вони не затемнюють зображення зайвими лініями та не погіршують читання креслення.

Перерізи, як і розрізи, можуть бути складними, зокрема ламаними й ступінчастими (див. мал. 10. ступінчастий переріз А-А).

Мал. 10

За формою перерізи поділяють на симетричні і несиметричні.

Складальні креслення

Складальні креслення містять зображення складальних одиниць — виробів, що являють собою сукупність деталей, певним чином з'єднаних одна з одною. Виріб зображують у складеному вигляді з усіма дета­лями, що входять до нього. За складальним кресленням з'єднують у виріб деталі, попередньо виготовлені за робочими кресленнями. Приклад складального креслення наведено нижче

Складальне креслення може містити такі самі зображення, що й креслення деталі: вигляди, розрізи, перерізи. Вигляди розташо­вують у проекційному зв'язку. Крім основних, застосовують до­даткові та місцеві вигляди.

Розрізи та перерізи застосовують для виявлення внутрішньої будови виробу та способу з'єднання деталей. Штриховку суміж­них деталей виконують із нахилом у різні боки. Якщо в розріз потрапляють три та більше деталей, що дотикаються, то зміню­ють відстань між лініями штриховки, при цьому для більших за розміром деталей цю відстань залишають більшою. Вузькі площі перерізу, ширина яких менша або дорівнює 2 мм, показують за­чорненими.

На складальному кресленні не вказують розміри деталей. Не­обхідно наносити розміри, що визначають правильне розміщення деталей у виробі, та розміри елементів і поверхонь, якими приєднуюють складальну одиницю до таких виробів.

На складальному кресленні наносять розміри, що визначають найбільші довжину, висоту та ширину виробу, тобто габаритні розміри.

Відомості про деталі, показані на складальному кресленні, за­писують у спеціальну таблицю — специфікацію. Для складних ви­робів специфікацію виконують на окремих аркушах формату А4. На навчальних кресленнях і кресленнях формату А4, якщо виріб нескладний, специфікацію суміщують із кресленням і розташову­ють над основним написом.

Специфікація до складального креслення

Для складання специфікації деталям призначають порядкові номери, або позиції. Номери проставляють на горизонтальних по­личках ліній-виносок, які закінчуються крапками на зображен­нях деталей . Якщо зображення невелике та зачорнене в перерізі, лінію-виноску закінчують стрілкою. Полички та лінії-виноски проводять суцільними тонкими лініями. Позиції вказують на тих зображеннях, на яких відповідні деталі проектуються як видимі. Полички групують у рядок або стовпчик на одній лінії та розміщують паралельно основному напису і (або) перпендикулярно до нього . Для групи кріпильних де­талей, призначених для одного місця кріплення (наприклад, болт, гайка та шайба) застосовують спільну лінію-виноску, при цьому полички сполучають вертикальною лінією.

Позиції деталей виробу записують у першій графі специфікації . У другій графі записують назву деталі, а для стандарт­них деталей — умовне позначення. У третій графі вказують кіль­кість кожної з деталей, з яких складається виріб. У четвертій гра­фі записують назву матеріалу, з якого виготовлено деталь. У графі «Примітки» вказують додаткові відомості про деталі.