- •Передмова
- •Загальні вимоги до оформлення креслень
- •Креслярські інструменти
- •Прийми виконання креслення
- •Лінії креслення
- •Нанесення розмірів на кресленнях.
- •Послідовність побудови зображення предмета з однією віссю симетрії
- •Масштаб
- •Основні геометричні побудови Зображення плоских предметів
- •Зображення плоского предмета:
- •Побудова спряжень
- •Спряження сторін прямого, гострого і тупого кутів дугою радіуса r – округлення кутів.
- •Креслення в системі прямокутних проекцій Методи проекціювання
- •Методи проекціювання: а — центральне, б — паралельне косокутне, в — паралельне прямокутне
- •Прямокутне проекціювання
- •Невизначеність форми предмета за однією проекцією
- •Проекціювання предмета на дві площини проекції
- •Креслення, що містить дві проекції предмета
- •Розгортки геометричних тіл
- •Аксонометричні проекції. Технічний рисунок Утворення аксонометричних проекцій
- •Прямокутна ізометрична проекція.
- •Прямокутна диметрична проекція.
- •Ізометрична проекція відрізка, плоских фігур, кола.
- •Зображення – вигляди, розрізи, перерізи Загальні поняття про вигляди.
- •Види розрізів.
- •Перерізи
- •Складальні креслення
- •Читання складальних креслень
- •Умовності та спрощення на складальник кресленнях
- •Зображення на будівельних кресленнях: а — головний фасад; б — бічний фасад; в — план; г — розріз
- •Висотні позначки
Прямокутне проекціювання
Проекціювання на одну площину проекції. Для побудови прямокутної проекції предмета його необхідно встановити перед площиною проекції таким чином, щоб одна з його сторін була паралельна цій площині (мал. а), при цьому форма і розміри предмета на зображенні не спотворюються (мал. б). Але на цьому зображенні неможливо показати товщину (висоту) предмета. Якщо предмет є плоским, його товщину можна позначити літерою S перед числовим значенням. Якщо предмет не можна вважати плоским, однієї проекції недостатньо для однозначного виявлення його форми, і його слід спроектувати за тими самими правилами на ще одну площину проекції.
Проекціювання предмета на одну площину: а-утворення проекцій; б-креслення
Невизначеність форми предмета за однією проекцією
Проекціювання на дві площини проекції.
Метод проекціювання на дві площини проекції розробив французький математик Гаспар Монж наприкінці XVIII ст. Площини проекції взаємно перпендикулярні та перетинаються між собою по лінії, яку позначають літерою X і називають віссю проекції (див. мал.). Проекція предмета на горизонтальну площину, що позначається літерою Н, називається горизонтальною проекцією. Вертикальну площину проекції позначають літерою V і називають фронтальною, а проекцію предмета на цю площину — фронтальною проекцією.
Проекціювання предмета на дві площини проекції
Для побудови креслення фронтальну та горизонтальну площини проекції суміщають в одну.
Взаємне розміщення фронтальної та горизонтальної проекції предмета
На кресленні предмета не показують межі площин проекції і лінію їх перетину. Горизонтальну проекцію завжди розташовують під фронтальною — у проекційному зв'язку . Порушувати це правило заборонено.
Креслення, що містить дві проекції предмета
Проектування на три площини проекції.
Я
кщо
двох проекції недостатньо для виявлення
складної форми предметів, при побудови
креслення необхідно користуватися
трьома площинами проекції . Третю
площину проекції W
називають
профільною,
а
проекцію на неї — профільною
проекцією. Профільна
площина проекції розташована вертикально
і перпендикулярна до горизонтальної
та фронтальної площин проекції одночасно.
Для отримання креслення площину W
повертають
на 90° вправо, а площину Н
—
вниз .
Проекціювання предмета на три площини
Взаємне розміщення трьох площин проекції предмета
Креслення складається з трьох зображень предмета, розміщених у проекційному зв'язку, при цьому профільна проекція розташована справа від фронтальної. При побудові зображень використовуються допоміжні лінії 1 і 2
Побудова креслення, що містить три проекції предмета:
1-лінії проекційного зв’язку; 2-допоміжна пряма креслення
ВИКОНАННЯ І ЧИТАННЯ КРЕСЛЕНЬ
Послідовність побудови виглядів
Вигляд — це зображення повернутої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Зображення, отримане на фронтальній площині проекції, називають виглядом спереду, або головним виглядом. Цей вигляд повинен давати найбільш повне і чітке уявлення про предмет. Зображення на горизонтальній площині проекції називають виглядом зверху, зображення на профільній площині проекції — виглядом зліва. Кількість виглядів на кресленні повинна бути якнайменшою, але достатньою для повного уявлення про геометричну форму та розміри предмета. Назви виглядів на кресленні не пишуть.
Побудову креслення починають з розмічання прямокутників, які являють собою проекції габаритного паралелепіпеда та обмежують обриси предмета на кожному вигляді: на фронтальній площині проекції — довжину та висоту, на горизонтальній — довжину та ширину, на профільній — ширину і висоту. Усі прямокутники розміщують у проекційному зв'язку. На виглядах симетричних предметів позначають осі симетрії. При побудові елементів зображення (вирізів, отворів тощо) для забезпечення кращого проекційного зв'язку між ними доцільно скористатись лініями проекційного зв'язку. Для проведення таких ліній між виглядом зверху та виглядом зліва слід застосовувати допоміжну пряму креслення — лінію, яку проводять справа від вигляду зверху під кутом 45° до рамки креслення.
По закінченні побудови виглядів слід стерти всі допоміжні лінії, обвести всі видимі елементи зображення суцільною товстою основною лінією і нанести розміри
Прямокутні проекції точки.
Будь-який предмет можна уявити як сукупність точок. Проекцією точки на будь-яку площину є точка перетину проекційного променя з площиною проекції (мал. а). Проекції точок на горизонтальну площину проекції позначають малими літерами, на фронтальну — малими літерами зі штрихом, на профільну — малими літерами з двома штрихами. Наприклад, проекціями точки А на фронтальну і горизонтальну площини проекції є точки а' і а відповідно (мал. б), які знаходяться у проекційному зв'язку (мал. в).
Прямокутні проекції відрізка.
Відрізок проектується на площину без спотворень (у натуральну величину), якщо він паралельний цій площині (на фронтальну площину проекції — на мал. а, на горизонтальну — на мал. 29 б). Якщо відрізок АВ перпендикулярний до певної площини, то через точки А та В проходить один проектуючий промінь і проекції кінців відрізка збігаються в одній точці (на горизонтальній площині проекції — мал. 29 а, на фронтальній — мал. 29 б).
Якщо спрямувати погляд за ходом проектуючого променя вздовж відрізка АВ на рис. 29а, то проекція точки А на горизонтальну площину проекції неначе закриває проекцію точки В, тобто проекція а є видимою, а проекція Ь — невидимою. На рис. 296, навпаки, проекція точки В на фронтальну площину проекції є видимою, а проекція точки А — невидимою. Позначення невидимих точок на зображенні беруть у дужки.
Проектування відрізка без спотворень: а — на фронтальну площину проекції;
б — на горизонтальну площину проекції
Перевірте себе!
1. На мал. показано наочне зображення і креслення деталі. На трьох виглядах позначена проекція точки А. Побудуйте креслення та нанесіть на трьох виглядах проекції точки В, С, D. Позначте кольором на виглядах ребро ВС. На які площини ці ребро проектується в натуральну величину? Розфарбуйте іншим кольором на усіх виглядах зображення грані, яка не паралель на жодній із площин проекції.
2. Побудуйте необхідну кількість виглядів геометричних тіл, наведених на мал., та знайдіть задані точки.
3.
На мал.. показано наочне зображення і
креслення деталі. Визначте, скільки
граней деталі паралельні горизонтальній
площини проекції, а скільки —
перпендикулярні цій площині.
4. Установіть відповідність між елементами деталі, позначеними на наочному зображенні літерами, та проекціями цих елементів, позначеними на кресленні цифрами. Запишіть відповідь у таблицю .
