51. Сукупність злочинів.

Сукупністю злочинів визнається вчи­нення особою двох або більше злочинів, передбачених різними стат­тями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

Таким чином, при сукупності злочини:

1) особою вчинено два або більше злочини;

2) кожен з них кваліфікується за різними статтями або за різни­ми частинами однієї статті Особливої частини КК;

3) за жоден з них особа не була засуджена, тобто всі вони вчи­нені до винесення вироку хоча б за один з них.

Перша ознака сукупності злочинів проявляється у вчиненні осо­бою двох або більше злочинів, причому кожен з них має характер окремого, самостійного, одиничного злочину.

Вчинення двох або більше одиничних злочинів і утворює сукуп­ність злочинів.

Сукупність злочинів має місце, коли особа вчиняє крадіжку, а потім замах на вбивство, або вчини­ла хуліганство, а потім почала готуватися до крадіжки, і на цій стадії її діяльність була припинена. Не виключається сукупність злочинів і тоді, коли особа вчинила один з злочинів самостійно, а потім була співучасником у вчиненні іншого злочину.

Другою ознакою сукупності злочинів є вимога, щоб кожен із зло­чинів, які утворюють сукупність, був передбачений самостійною статтею КК, тобто кваліфікувався за однією, окремою статтею кримінального закону або за різними частинами однієї і тієї ж статті КК.

Третьою невід 'ємною ознакою сукупності злочинів є вимога, щоб за жоден із деліктів, які входять до неї, особа не була ще засудже­на. Це означає, що всі злочини винні вчинили до винесення вироку хоча б за один з них. Якщо ж новий злочин вчинений особою після винесення вироку, має місце рецидив, про що йтиметься далі.

Сукупність злочину поділяється на два види: сукупність ідеальну і су­купність реальну.

Ідеальна сукупність є там, де одним діянням особи вчинено два або більше злочини.

Реальна сукупність має місце там, де винний різними самостій­ними діями вчиняє два або більше злочини. Таким чином, при реа­льній сукупності є дві або більше дії, кожна з яких являє собою са­мостійний злочин (наприклад, крадіжка і хуліганство).

52. Повторність злочинів.

Повто­рністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, пе­редбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої ча­стини КК.

Повторність злочинів, як випливає із цих статей КК, припускає наявність таких ознак:

а) особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одиничних злочинів. Конкретизуючи це положення, примітка до ст. 185, наприклад, вказує, що крадіжка чужого майна визнається повторною, якщо вона була вчинена після будь-якого посягання,

пов'язаного з заволодінням майном.

б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються не­одночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу. Так, першою вчиняється крадіжка, потім, наприклад, шахрайство або послідовно дві крадіжки і т. ін.;

в) для повторності не має значення була або не була особа засудже­на за раніше вчинений нею злочин.

г) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчили­ся строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за ньо­го була погашена або знята судимість.

Види повторності злочинів.

Два види повторності злочинів:

1) повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин;

2) повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за ра­ніше вчинений ним злочин.

Повторність, пов'язану з засудженням за раніше вчинений зло­чин, називають рецидивом.

Фактичну повторність, її зміст розкривається шляхом аналізу її видів, певним характером злочинів, які створюють її. Цими видами є', повторність тотожних злочинів і повторність однорід­них злочинів.