Розподіл загальної кількості учнів за шкалою агресії (таблиця 5)

Таблиця 5

Шкала агресії, %

№ № п/п	Показник схильності до девіантної поведінки	Підлітки від 14 років	Відсотки
	Низький рівень (0-10 балів)	503	65
	Середній рівень (11-12 балів)	142	18
	Високий рівень (13-16 балів)	106	14
	Дуже високий рівень (17 балів і вище)	22	3
	Всього	773	100

Шкала агресії виявляє підвищену психологічну активність, прагнення до лідерства через застосування сили до інших людей. Для суїцидентів допускається зниження агресивності.

По третій шкалі (агресія) були виявлені такі чинники:

Низький рівень – 503 учня (65%),

середній рівень – 142 учня (18%),

високий рівень – 106 учнів (це 14%),

дуже високий – 22 учня (це 3%).

Висновок:

Для більш детального з'ясовування виду агресії та її направленості слід застосувати додаткову діагностику опитуваних (Босса - Дарки) та індивідуальну і групову корекцію рівня агресії школярів.

Розподіл загальної кількості учнів за шкалою ригідності (таблиця 6)

Таблиця 6

Шкала ригідності, %

№ п/п	Показник схильності до девіантної поведінки	Підлітки від 14 років	Відсотки
	Низький рівень (0-10 балів)	447	58
	Середній рівень (11-12 балів)	171	22
	Високий рівень (13-16 балів)	138	18
	Дуже високий рівень (17 балів і вище)	17	2
	Всього	773	100

Шкала ригідності виявляє ускладнення у зміні визначеної суб’єктом діяльності за умов, що така перебудова справді потрібна. Підліткам важко пристосуватися до ситуації, яку диктує дійсність, вони не можуть перебудовуватися в будь-якій ситуації. Такі діти не підготовлені до будь-яких змін в тих чи інших обставинах. Для осіб з суїцидальною поведінкою – 13 балів і вище.

Шкала ригідності показала результати:

Низький рівень – у 447 учнів (це 58%),

середній рівень – у 171 учнів (це 22 %),

високий – у 138 учнів (це 18% учнів),

дуже високий – у 17 учнів, що становить 2% опитаних.

Висновок:

Результати по вивченню складності або нездатності перебудовуватись при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини, у підлітків вимагають проведення методики Кеттела, обстеження ригідності особистостей опитуваних, індивідуальних консультацій, бесід, корекції в ігровій формі.

Проаналізувавши результат анкетування визначені напрямки подальшої роботи, що передбачає такі методи:

• психодіагностичні, додаткові (тести, анкети, соціометрія);

• психокорекцій ні (арттерапія, тренінг поведінки, ігрова корекція, соціально-психологічний тренінг);

• методи психологічного консультування (інтерпритація, ідентифікація).

ІІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ З ПРОБЛЕМИ СХИЛЬНОСТІ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Методи ранньої превенції девіантної поведінки

Методи формування досвіду поведінки [17]:

1. Вимога – педагогічний вплив на свідомість учнів з метою спонукати їх до позитивної діяльності або гальмування дій і вчинків вихованців, якщо вони мають негативний характер. Наприклад, звернення класного керівника чи вихователя припинити негативну поведінку окремими учнями, виконати поставлене завдання.

2. Громадська думка як вимога до колективу полягає в оцінці громадою дій і вчинків з метою спонукання учнів до зміни на краще в його поглядах, навиках і звичках поведінки; може бути виражена самою учнівською спільнотою, органами самоврядування, педагогами. Наприклад, формування ставлення до колективу, неформальних об’єднань у межах групи й поза ним, до моральних норм та проявів поведінки учнів.

3. Доручення – учням дають завдання, виконання якого вимагає відповідних позитивних дій і вчинків. Наприклад, здійснювати навчальну опіку над учнями, яким важко дається виконання пізнавальних і практичних задач.