Історичний фон

На початку 1919 р. з встановленням радянської влади, відкинувши стару дореволюційну, а також утворену національними урядами 1917–1919 рр. українську вищу школу, більшовики почали створювати власну систему вищої освіти. Вони спрямували свої зусилля, передусім, на ліквідацію старої системи вищої освіти: націоналізацію всіх вищих навчальних закладів, переведення їх на державне утримання, скасування плати за навчання, надання жінкам прав нарівні з чоловіками, формування нового апарату управління, надання можливості вступу до вишів робітникам і селянам та представникам всіх національностей.

Документ № 3 з декларації Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України

26 січня 1919 р.

[...] Тому, що просвіта народних мас є одною з перших умов зрозуміння цими масами своїх класових революційних завдань, Тимчасовий робітничо-селянський уряд зверне найсерйознішу увагу на організацію шкільної та позашкільної освіти. Створити єдину трудову школу на противагу старій шкільній організації, що ставила собі метою зміцнення панування буржуазії, відкрити широкий доступ до університетської та фахової освіти робітничим і селянським масам, організувати народні університети – ось в істотних рисах педагогічна програма Тимчасового уряду. Відкидаючи всякий національний утиск, що є лише машкарою класового панування, Тимчасовий Робітничо-Селянський уряд України оголошує, що мова викладання в школах залежатиме від волі місцевого робітничого та селянського населення. Щодо вищої школи, то утворення рівнобіжних (паралельних) курсів на різних вживаних мовах України уможливить кожному вчитися своєю рідною мовою...

Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 4. – С. 46.

Історичний фон

Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки і утворення Української Національної Ради утверджувало державність української мови та норми її функціонування. З метою уникнення міжнаціональних конфліктів, національним меншинам (полякам, євреям і німцям) гарантувалися досить широкі права, зокрема пропорційне представництво в Українській Національної Раді та право звернення до державних органів рідною мовою.

Документ № 4

Закон Української Національної Ради

про уживання української мови у внутрішнім

і зовнішнім урядуванні державних властей і урядів,

публічних інституцій і державних підприємств у

Західній області Української Народної Республіки

15 Лютого 1919 р.

Українська Національна Рада постановила:

§ 1

Державною мовою на Західній Області Української Народної Республіки є мова українська.

§ 2

Сеї мови вживають у внутрішнім і внішнім урядовані всі державні власті і уряди, публічні інституції і державні підприємства.

§ 3

Законно признаним національним меншостям полишає ся свободу уживання як усно, так і в письмах їх матірної мови в урядових зносинах з державними властями і урядами, публічними інституціями і державними підприємствами.

§ 4

Закон сей обов’язує з днем його оповіщення.

За виділ Української Національної Ради:

Др. Горбачевський, в. р.; Др. Петрушевич, в. р.

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – Ф. 2192. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк. 10 зв. (друкований примірник).

Історичний фон

Для загального керівництва народною освітою 1919 р. при Раді Народних Комісарів був створений Народний Комісаріат Освіти, першим наркомом якого став В. Затонський. Для вирішення справ вищої освіти у складі НКО було створено відділ вищої школи, якому безпосередньо підпорядковувалися всі вищі навчальні заклади України.

Документ № 5

Про Народний Комісаріат Освіти

Декрет РНК УСРР від 6 червня 1919 року

1. Загальне керівництво справою освіти та соціального виховання в усіх їхніх галузях на території УСРР належить НКО.

Безпосередньо НКО керує діяльністю відділів народної освіти, контролює й інспектує всі культурно-освітні заклади інших комісаріатів через їхні відповідні органи, а також професійні організації, що провадять роботу по освіті та соціальному вихованню й дає загальні вказівки всім тим закладам та організаціям.

2. Управління та керівництво НКО покладається на колегію під головуванням народного комісара освіти. До складу колегії входять: народний комісар, його заступник та члени.

3. Народного комісара обирає ЦВК, його заступника обирає ЦВК або Раднарком; інших членів колегії обирає РНК УСРР.

[...] 6. До складу НКО належать такі відділи: 1) Соціального виховання; 2) Шкільний; 3) Позашкільний; 4) Вищої школи (виділено автором); 5) Мистецтва; 6) Організаційно-інструкторський; 7) Загальний; 8) Постачання.

7. На чолі кожного відділу, за винятком у деяких випадках, стоїть колегія, що складається з завідувача відділу та членів.

Культурне будівництво в Українській РСР. 1917–1959. У 2-х т. – Т. 1 (1917 – червень 1941). – К., 1959. – С. 52–53.