§ 4.4.3. Документи-оригінали і копії

Існує ще поділ документів на оригінали та копії. Цей поділ властивий,

більш за все, архівній справі, бо саме там серед неопублікованих документів

дуже важливо відокремити ті, що є оригіналами.

Оригінальний документ, або оригінал — це той документ, що

створюється і призначається для того, щоб з нього можна було зняти копії.

Копіювання — це дублювання чи відтворення змісту та форми оригіналу в

іншому документі.

Розрізняти оригінал та копії необхідно в тому випадку, коли оригінал має

певне правове значення. Як правило, оригінал існує в одному примірнику і має

необхідні правові засвідчення (підпис, печатку, гриф тощо).

У машинописних документах оригіналом вважається тільки перший

примірник. Нові проблеми щодо визначення оригіналу та копій виникають при

застосуванні комп'ютера для друку документів, тому що ніяких зовнішніх

відмінностей між першим примірником та іншими, що вийдуть з принтера, не

існує.

При підготовці друкованих документів той документ, з якого

здійснюється набір тексту, вважається видавничим оригіналом. Здавалося б, що

з цього погляду всі примірники видання — це копії того документа, що був

оригіналом. Але у правовому відношенні будь-який примірник видання

вважається оригіналом.

При необхідності зняти копію з видання — у повному обсязі чи його

частини — створюються копії, що мають назву "репродуковані

документи". Залежно від способу репродукування розрізняють: фотокопії,

Сайт "Професійні ресурси документознавства"

www.documentoved.at.ua

мікрофільми, ксерокопії. Репродукування видань здійснюється за певними

правилами, що забезпечують права автора на свою інтелектуальну власність і

прибуток від її використання. Звідси англійська назва знака авторського права:

"copyright" (копірайт), що буквально означає "право на копіювання", а

скорочено позначається на виданнях англійською буквою "с" у колі: ©.

Поділ на первинні та вторинні, опубліковані та неопубліковані

документи, оригінали і копії традиційно здійснювався у межах текстових

(тобто писемних) документів. Але ніщо не заважає поширити його і на інші

види документів за знаковою природою інформації (наприклад, на ізографічні,

картографічні, нотні, технічно-кодовані документи) чи за матеріалом носія

інформації (паперові, прозоро-плівкові, магніто-стрічкові, пластинкові), чи за

каналом сприйняття людиною (візуальні, аудіальні, відчутні на дотик і т.д.).

Тобто будь-який документ, а не тільки текстовий паперовий, може бути

первинним чи вторинним, опублікованим або неопублікованим, оригінальним або

копією.

Висновки

У даному розділі розглянуто декілька напрямів класифікування документів за

типологічними ознаками. Слід зауважити, що всі запропоновані тут

класифікації стосуються значення "Документ IV", тобто "записаної інформації,

що використовується як одиниця в документадійному процесі" [18].

Класифікація є потрібною перш за все для наукового пізнання документа,

для порівняння його різновидів з іншими явищами дійсності, наприклад з

книгою. Крім того, класифікація документів потрібна для організації практичної

роботи з ними. В останньому випадку, можливо, не будуть потрібні багато які з

фасетів класифікації, тому деякі напрями класифікування можна буде об'єднати.

Пропонуємо скорочену підсумкову типологічну класифікацію Документа IV (див.

таблицю 4.3).

Таблиця 4.3.

Типологічна класифікація Документа IV

Ознака

класифікації

Вид документа

1.1. рукописний (у т.ч. машинописний та принтерний)

1.2. друкований

1.3. відеокінофотофонодокумент (ВКФФД)

1. За особли-

востями носія

інформації

1.4. машинозчитувальний документ (МЧД)

2.3а 2.1. текстовий (писемний, літературний)"

знаковою 2.2. образотворчий

Сайт "Професійні ресурси документознавства"

www.documentoved.at.ua

2.3. картографічний

2.4. нотний

природою

інформації

2.5. технічно-кодований

3. За відно- 3.1. первинний

шенням до

відображення

документів

3.2. вторинний

4.1. опублікований

4.1.1. видання

4.1.2. депонований

4.3а

характером

аудиторії, на

яку

розрахований

документ

4.2. неопублікований

Примітки

1. Про це див.: Філософський словник. — К., 1964. — С 207, 338 — 339; Кондаков

Л.И. Логический словарь-справочник. — М., 1975. — С. 137—138,247—248.

2. Основные проблемы информатики и библиотечно-библиографи-ческая работа.

— Л., 1976. — С. 59.

3. Словник іншомовних слів. — К., 1985. — С. 332.

4. Там само. — С. 338—339.

5. Див.: Соколов А.В. Введение в теорию социальной коммуникации. — СПб., 1996.

—С. 83.

6. Там само. — С. 176—177.

7. Основные проблемы информатики... — С. 58.

8. ГОСТ 7.27-80. Научно-информационная деятельность. Основные термины и

определения // Стандарты по библиотечному делу и библиографии. — М., 1985.

— С. 140.

9. Информатика: Учеб. пособие для студентов ин-тов культуры, пед. вузов и ун-тов

/ Под ред. К.В.Тараканова. — М., 1986. — С.22.

10. Кулешов С.Г. Вступ до інформатики. — К., 1993. — С. 39.

11. ГОСТ 7.23-80. Информационные издания. Общие требования // Стандарты по

библиотечному делу и библиографии. — М., 1985. — С. 115—116.

12. Кулешов С.Г. Вступ до інформатики. — К., 1993. —С. 39.

13. Див., напр.: Патова Е.В. Неопубликованные документы: Учеб. пособие для

студентов библ. фак. ин-тов культуры / Моск. гос. ин-т культуры. — М., 1990. —

С. 7—8.

14. Див., напр.: Информатика: Учеб. пособие... — С. 21.

15. Див., напр.: Михайлов А.И. и др. Научные коммуникации и информатика. /

А.И.Михайлов, Черный А.И., Гиляревский Р.С. — М., 1976. — С. 196—197.

16. Див., напр.: статті Г.Г.Меркулова, О.СВассермана, С.Г.Кулешова, М.І.Акіліної у

__