4.5. Перевірка отриманих відношень.

Після складання набору попередніх відношень за допомогою одного з приведених вище правил виводу треба розподілити між відношеннями атрибути, котрі не були визначені такими, що характеризують одну з сутностей.

Коли всі атрибути розподілені між відношеннями (наразі ці відношення після розподілу всіх атрибутів називаються пробними), їх необхідно перевірити, чи знаходяться вони в НФБК. Для цього необхідно дослідити функціональні залежності між атрибутами кожного пробного відношення. Якщо якесь пробне відношення не знаходиться в НФБК, то з цим відношенням потрібно виконати ще один цикл нормалізації, і так доти, поки не приведемо всі відношення до НФБК.

Щоб уникнути проблем, що можуть виникнути при роботі з застосуванням БД, до РБД включаються лише ті відношення, що знаходяться в НФБК.

На цьому закінчується проектування РБД і починається розробка застосування БД.

Етапи розробки застосувань РБД і роботи з ними на ЕОМ докладно розглядається на лабораторних заняттях.

5. Основні поняття теорії інформації

Інформація (informatio) – роз’яснення, обізнаність, викладення.

Теорія інформації – наука що вивчає кількісні закономірності, пов’язані з одержанням, передачею, опрацюванням і збереженням інформації.

Історично першим носієм знань та інформації була мова, яка представляла собою спочатку кодовані звуки для координації дій в людському суспільстві. Потім з’явилася наскальна писемність кам’яного віку, далі піктограми бронзового віку, ієрогліфічна писемність та писемність звична з конкатенацією букв алфавіту в склади (складова писемність) тощо.

Для того щоб здійснити передачу інформації, її спочатку треба представити таким чином, щоб вона стала зрозумілою для користувача цієї інформації. Тобто вона повинна бути поданою в вигляді якихось сигналів, які сприймаються органами відчуття людини (звуки, кольори, знаки, жести, зображення).

Якщо інформація має бути передана по каналах зв’язку, то ці сигнали повинні бути ще й закодовані. При цьому слід прагнути до якомога меншої кількості сигналів за умов збереження обсягу інформації, що передається.

Звідси маємо дві задачі теорії інформації:

1. пошук економних методів кодування інформації;

2. визначення кількості та потужності пристроїв, що запам’ятовують та зберігають інформацію (обсягу пам’яті ЕОМ, пропускної спроможності каналів зв’язку).

Інформація від джерела чи від накопичувача інформації користувачеві передається за допомогою повідомлень.

Повідомлення – це сукупність відомостей про стан деякої системи.

Повідомлення має сенс тільки в тому випадку, коли стан системи заздалегідь невідомий та ще й випадковий.

Такій системі Х апріорі (тобто до одержання повідомлення про її стан) властивий деякий ступінь невизначеності. Як його (цей ступінь невизначеності) вимірити чи обчислити?

Розглянемо три приклади:

1-й приклад. Система ВАГОН має два можливі стани:

– 1-й стан: вагон завантажений;

– 2-й стан: вагон порожній.

2-й приклад. Система ВАГОН має 5 можливих станів:

– 1-й стан: вагон критий;

– 2-й стан: піввагон;

– 3-й стан: платформа;

– 4-й стан: цистерна;

– 5-й стан: хопер-вагон.

Для кожного прикладу стани системи ВАГОН рівноймовірні. Ступінь невизначеності системи ВАГОН в другому прикладі більше за перший приклад. Таким чином, чим більше можливих станів має система, тим більший ступінь невизначеності системи.

3-й приклад. Система ВАГОН має два можливі стани:

– 1-й стан: вагон справний, ймовірність перебування системи ВАГОН в 1-му стані Р₁= 0,95;

– 2-й стан: вагон несправний, ймовірність перебування системи ВАГОН в 2-му стані Р₂= 0,05.

Ступінь невизначеності системи ВАГОН в третьому прикладі менше за перший приклад.

Система ВАГОН в третьому прикладі має малий ступінь невизначеності, тому що майже напевно вагон виявиться справним. У прикладі із навантаженим чи порожнім вагоном, де ймовірність перебування системи ВАГОН в одному зі станів Р₂=Р₁=0,5, ступінь невизначеності системи значно більший.

Висновок: ступінь невизначеності системи залежить від кількості її можливих станів, а також від ймовірностей цих станів.

В загальному вигляді систему Х з кінцевою множиною станів можна подати як статистичний ряд спостережень випадкових подій (табл.29), де можливі стани системи – це події.

Таблиця 29

Стан системи, X	X1	X2	....	Xn
Ймовірність, P	Р1	Р2	....	Рn

де X₁, X₂... .... .X_n – стани системи Х,

n – кількість можливих станів системи Х,

Р₁, Р₂, .... Р_n – ймовірність перебування системи Х в і-му стані.

Сума ймовірностей можливих станів системи дорівнює одиниці, тобто стани системи складають повну групу подій.