1.2 Огляд та класифікація методичних підходів до оцінки фінансової діяльності банків в україні

Ефективність більшості управлінських рішень може бути оцінена за допомогою фінансових показників, тому фінансовий аналіз є етапом, операцією і одним з основних умов забезпечення якості та ефективності прийнятих управлінських рішень. Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод дослідження шляхом розчленування складних явищ на складові частини. У широкому науковому розумінні фінансовий аналіз - це метод наукового дослідження (пізнання) і оцінки явищ і процесів, в основі якого лежить вивчення складових частин елементів досліджуваної системи. У сучасному комерційному банку фінансовий аналіз являє собою не просто елемент фінансового управління, а його основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є переважаючою в банку. Управління нею немислимо без аналізу - будь то традиційне здійснення кредитних операцій, проведення платежів і розрахунків, зберігання грошей чи відносно нові види діяльності (страхування, лізинг, брокерські послуги та ін.) При цьому якщо різні законодавчі обмеження, огороджувальні банківська справа від надмірних ризиків, руйнівної конкуренції, лавиноподібних банкрутств є факторами зовнішнього регулювання банківської діяльності, то за допомогою таких функцій управління, як аналіз, аудит і контроль, здійснюється певне внутрішнє її регулювання. Фінансовий аналіз для управлінського персоналу в комерційному банку - це найважливіший інструмент визначення фінансового стану комерційного банку, виявлення резервів зростання рентабельності, поліпшення всієї фінансово-господарської діяльності та підвищення її ефективності.

Крім здійснення узагальнюючої оцінки економічної ефективності діяльності банку фінансовий аналіз являє собою інструмент прогнозування і фінансового моделювання діяльності банку, метод вивчення та оцінки її альтернативних (або нових) напрямків і метод оцінки вартості кредитної установи. Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фінансово-господарської діяльності, який складається з двох тісно взаємопов'язаних розділів: зовнішнього фінансів аналізу та внутрішньогосподарського управлінського аналізу. Стосовно до комерційних банків найбільш суттєві відмінності у змісті зовнішнього і внутрішнього фінансового аналізу представлені порівняльною характеристикою внутрішнього і зовнішнього фінансового аналізу в таблиці1 . Основні напрямки внутрішнього фінансового аналізу наступні: аналіз обгрунтування та реалізації бізнес-планів; аналіз в системі маркетингу; комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності; аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз відносних показників рентабельності; аналіз ринкової стійкості, ліквідності та платоспроможності; аналіз використання власного капіталу; аналіз використання позикових коштів. Зовнішній фінансовий аналіз включає в себе більшу частину розділів внутрішнього аналізу, але в завдання його не включаються аналіз обгрунтування та реалізації бізнес-планів, аналіз в системі маркетингу та комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності. Реалізація основних завдань фінансового аналізу в банку неможлива без відповідного рівня його організації, і, перш за все формування цілей аналізу, постановки аналітичних задач, визначення способів їх практичного вирішення.

Таблиця 1.1 Порівняльна характеристика внутрішнього і зовнішнього фінансового аналізу.

Параметри і ознаки фінансового аналізу	характеристика особливостей
	Внутрішнього фінансового аналізу	Зовнішнього фінансового аналізу
предмет аналізу	Фінансово-економічні процеси, их фактори та результати	Результати фінансово-економічних процесів
об'єкти аналізу	Фінансові результати, рентабельність і фінансовий стан банку, економічна ефективність управління	Показники фінансових результатів, рентабельності та фінансового стану банку
суб'єкти аналізу	Більшість банківських фахівців, менеджери різних рівнів та видів управління, аналітики, внутрішні аудитори та контролери, керівництво банку, що залучаються аудитори та консультанти	Органи нагляду, власники
ступінь регламентації	Рішення органів управління банку	Міжнародні та національні стандарти
Обсяг використовуваної інформації	Вся система інформації та діяльності банку та про навколишнє його середовищі	У рамках діючої фінансової звітності
Якість одержуваної в результаті аналізу інформації	Носить в значній мірі імовірнісний і суб'єктивний характер	Більш об'єктивно, оскільки аналіз грунтується на затвердженій наглядовими органами інформації по вже здійсненими операціями
Способи відображення інформації	будь-які	На основі загальноприйнятих принципів і стандартів обліку
Види аналізу залежно від того, до якого часу належить використовувана при його проведенні інформація	Поточний, ретроспективний, перспективний аналіз	ретроспективний аналіз
одиниці виміру	будь-які	Грошові
регулярність проведення	будь-які	Установленная нормативными актами
ступінь відповідальності	Дисциплінарна	Адміністративна

Правильна організація фінансового аналізу виключає дублювання робіт різними службами та виконавцями (якщо це не передбачено контрольною функцією управління спеціально); сприяє постановці найбільш актуальних його питань; дозволяє забезпечити комплексність, необхідну глибину і високу ефективність аналізу. Організація фінансового аналізу включає в себе: - Визначення об'єктів і суб'єктів аналізу (об'єктами фінансового аналізу в банку насамперед можуть бути показники фінансових результатів, результативності та фінансового стану банку; показники ефективності системи фінансового управління; ефективності системи фінансового управління; ефективності банківських послуг, операцій, технологій, систем фінансової безпеки і др .); - Вибір організаційних форм проведення аналізу; - Планування аналітичної роботи; - Розподіл обов'язків між окремими суб'єктами аналізу; - Методичне та інформаційне забезпечення аналітичної роботи; - Аналітичну обробку даних про діяльність господарської одиниці; - Оформлення та вивчення результатів аналізу; - Реалізацію пропозицій за результатами аналізу. На організацію аналітичної діяльності в банку впливає безліч факторів, найбільш суттєвими з яких є: обрана банком стратегія діяльності, розмір капіталу та активів, чисельність персоналу, наявність мережі установ, рівень кваліфікації персоналу тощо Мета фінансового аналізу залежить від інтересів споживачів результатів аналізу: клієнтів цікавить ліквідність, стійкість банку; державні органи в принципі повинні цікавити тільки податки; акціонерів цікавлять прибуток і дивіденди. Керівництво банку зацікавлене в повної інформації, і завдання аналізу - цю інформацію надати Таким чином, мета фінансового аналізу - оцінити фінансовий стан комерційного банку на основі достовірної інформації, визначити фінансовий результат, фінансову стійкість комерційного банку, ліквідність його балансу, платоспроможність банку, а також оцінити ефективність використання капіталу. У процесі своєї діяльності банки змушені одночасно вирішувати три взаємовиключні завдання: 1) забезпечувати максимальну прибутковість; 2) забезпечувати максимальну ліквідність; 3) забезпечувати мінімальний ризик проведених операцій. Від того, наскільки успішно кожен окремий банк вирішує ці завдання, залежать його стабільність і стабільність системи в цілому. Аналіз фінансового стану базується на певних принципах:

- Державний підхід (при оцінці економічних явищ і процесів необхідно враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, міжнародній політиці та законодавству); - Науковий характер (аналіз базується на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховує вимоги економічних законів розвитку виробництва); - Комплексність (аналіз вимагає всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства). Комплексність аналізу передбачає виконання фінансового аналізу у взаємозв'язку всіх фінансових процесів (комплексний аналіз); - Системний підхід (аналіз базується на розумінні об'єкта дослідження як складної динамічної системи зі структурою елементів); - Об'єктивність і точність (інформація, необхідна для аналізу повинна бути достовірна, і об'єктивно відображати дійсність, а аналітичні висновки повинні бути обгрунтовані точними розрахунками); - Дієвість (аналіз активно впливає на хід виробництва і його результати); - Плановість або послідовність (для ефективності аналітичних заходів аналіз проводитися систематично). Послідовність аналізу передбачає використання двох прийомів: дедуктивного та індуктивного. Дедукція (лат.deductio - виведення) - один з принципів аналізу, що означає послідовність його проведення від загального до приватного. У процесі аналізу послідовно виявляються спочатку загальні показники, потім приватні. Індукція-принцип аналізу, що означає послідовність його проведення від приватного до загального, від причини до слідства; - Оперативність (ефективність аналізу сильно зростає якщо він проводиться оперативно та аналітична інформація швидко впливає на управлінські рішення менеджерів); - Демократизм (передбачає участь в аналізі широкого кола працівників і, отже, більш повне виявлення внутрішньогосподарських резервів); - Ефективність (аналізу необхідно бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект); - Порівняння показників (є способом вивчення динаміки фінансових показників). Порівняння дозволяє дати оцінку будь-якому фінансовому показнику за фактичний (звітний) період по відношенню до базисного періоду або іншому банку. - Інструментарій фінансового аналізу - це сукупність наукових принципів і методів аналізу фінансових процесів. Зміст, місце і роль фінансового аналізу в банківському бізнесі багато в чому залежать від специфіки діяльності кредитних установ, пов'язаної з виробництвом послуг фінансового характеру, посередництвом між економічними агентами; високим ступенем залежності від клієнтської бази; можливістю відстрочення неплатоспроможності за своїми зобов'язаннями шляхом підвищення обсягів запозичення. Роль фінансового аналізу в управлінні діяльністю комерційних банків, підвищенні надійності та якості управління є не тільки відповідальною, а й визначальною життєздатність, як окремих комерційних банків, так і банківської системи країни в цілому. Важливою особливістю фінансового аналізу в банках є те, що діяльність їх нерозривно пов'язана з процесами та явищами, що відбуваються у тому середовищі, де вони функціонують. Тому проведення фінансового аналізу в банку повинен передувати аналіз навколишнього його фінансово-політичної, ділової та економічної середовища, суть якого полягає у вивченні та оцінці рівня планованих надходжень інвестицій в банківський сектор, доступу банку до існуючих інструментів рефінансування, в аналізі індикаторів стану грошово-кредитної сфери , таких, як рівень номінальних і реальних процентних ставок, динаміки валютного курсу, кривих прибутковості різних фінансових інструментів. Аналізу підлягають існуюча сегментація ринку; ефективність банківського бізнесу в цілому; характеристика банку на ринку фінансових послуг; можливості пошуку клієнтів; конкурентне середовище банку (порівняння якості і вартості послуг з банками-конкурентами); демографічні аспекти ринкового середовища; досвід адаптації інших комерційних банків до ринку і його зміни При здійсненні окремих видів фінансового управління (активами, пасивами, ліквідністю, ризиками, капіталом і т.д.) фінансовий аналіз являє собою інструмент реалізації кожного із зазначених видів управління і метод їх подальшої оцінки. У ході управління активами ставиться завдання досягнення їхньої найвищої прибутковості при дотриманні необхідного рівня ліквідності та допустимого рівня ризикованості. Це завдання здійсненне тільки на основі системного аналізу фінансових активів у зазначених напрямках і цілеспрямованих дій з формування відповідної структури активів Управління пасивами пов'язане з: аналізом засобів, які не приносять доходів; вивченням основних напрямків пошуку необхідних кредитних ресурсів для виконання зобов'язань перед клієнтами і для розвитку активних операцій; аналізом можливих способів залучення «недорогих» ресурсів. При управлінні капіталом банку аналізуються в першу чергу його структура і достатність капіталу (критерії, основні показники), якість і рівень яких характеризують одночасно і ефективність управління капіталом банку.