2.2 Методика аналізу банківської діяльності

Трансформація соціально-економічних та політичних відносин в Україні потребує формування нових підходів до трактування завдань та змісту більшості економічних наук, що повною мірою стосується бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. З-поміж найважливіших напрямів практичної реалізації трансформаційного процесу — приведення національної системи обліку та звітності до міжнародних стандартів. В Україні реформування облікової системи розпочалося з банків, які першими, ще 1998 року, здійснили перехід на засади міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, тоді як в інших галузях аналогічні процеси відбулися лише через два роки. Ця першість не випадкова і має низку об’єктивних передумов, адже протягом останнього десятиріччя банківська система розвивалася найдинамічніше, що й обумовило її перетворення на одну з провідних сфер підприємницької діяльності.

На сучасному етапі найголовніші проблеми методологічного та методичного характеру, пов’язані з реформуванням системи бухгалтерського обліку, у цілому вирішено, тому акценти переносяться на трансформацію економічного аналізу як логічне продовження реформаційного процесу, загальна спрямованість якого обумовлює об’єктивну необхідність удосконалення методології економічного аналізу, оскільки за сучасних умов горизонти аналітичних досліджень значно розширюються.

Аналіз банківської діяльності є логічним продовженням банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. В банківській сфері аналіз відіграє особливо важливу роль, бо діяльність банку як фінансового посередника заснована на довірі, котра формується в суспільстві за результатами аналізу надійності як окремих кредитних установ, так і банківської системи загалом. Це потребує розроблення адекватних методичних підходів до аналізу діяльності банків, які б сприяли більшій прозорості та прогнозованості всієї банківської системи. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження та примноження суспільного капіталу, банки мусять постійно підвищувати ефективність діяльності та вдосконалювати аналітичний інструментарій, застосовуваний у процесі управління. Отже, за умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків проблеми аналізу та об’єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальнішими.

Дослідженню теоретичних проблем економічного аналізу та бухгалтерського обліку, прикладним аспектам аналізу господарської діяльності підприємств, діяльності комерційних банків та їхньої ролі в економічній системі, засобів централізованого регулювання банківської сфери, організації грошово-кредитних відносин присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів. Авторами цих досліджень є вітчизняні вчені: О.Д. Василик, О.В. Васюренко, О.В. Дзюблюк, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, В.І. Єфіменко, Л.М. Кіндрацька, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, В.Г. Лінник, В.І. Міщенко, Є.В. Мних, А.М. Мороз, М.І. Савлук, В.В. Сопко, В.М. Суторміна, Р.І. Тиркало, В.М. Федосов, М.Г. Чумаченко, В.Г. Швець, С.І. Шкарабан, В.А. Ющенко та інші, а також зарубіжні економісти: Г. Александер, М. Баканов, В. Бансал, Л. Батракова, К. Валравен, Дж. Кейнс, В. Кісельов, Р. Колб, В. Колєсніков, Т. Кох, О. Лаврушин, Дж. Маршалл, Ю. Масленченков, Р. Міллер, В. Палій, Г. Панова, К. Редхэд, П. Роуз, Дж. Сінкі, Л. Сурен, В. Усоскін, В. Черкасов, Дж. Хікс, В. Шарп, А. Шеремет, О. Ширінська та інші.

Однак фундаментальних наукових праць, присвячених комплексному дослідженню теоретичних проблем аналізу банківської діяльності та формуванню адекватного сучасним вимогам аналітичного інструментарію з урахуванням специфіки роботи вітчизняних банків, на цей час майже немає, що негативно позначається на ефективності функціонування банків, банківської системи та суспільства в цілому. У цьому зв’язку слід зауважити, що здобутки зарубіжної науки з банківського аналізу та менеджменту можуть бути використані в Україні здебільшого лише на рівні ідей, оскільки вони спираються на законодавчу базу та економічні реалії своїх країн, на існування стабільної банківської системи та розгалуженої інфраструктури фінансового ринку, політику економічної лібералізації, на рівний і вільний доступ усіх банків до світових ринків. Але умови функціонування вітчизняних банків суттєво відрізняються від економічного середовища, в якому працюють банки іноземні. Щодо досліджень російських учених, присвячених банківській діяльності, то попри деяку схожість процесів реформування економіки в Україні та Росії, широкому їх застосуванню у вітчизняній практиці заважають суттєві відмінності, що мають місце в банківській діяльності і стосуються насамперед систем бухгалтерського обліку, форм звітності, податкового законодавства, принципів та методів регулювання діяльності комерційних банків з боку Національного банку України та Центрального банку Росії. Усе це й обумовлює необхідність у дослідженнях проблем аналізу банківської діяльності з урахуванням реалій вітчизняної практики.

Отже, теоретичне обґрунтування методологічних засад аналізу банківської діяльності, визначення його ролі та місця в системі важелів управління сучасним комерційним банком слід уважати актуальним напрямом наукових досліджень, який дає можливість з’ясувати зміст і внутрішню структуру аналітичної роботи в банку, сформувати адекватний інструментарій аналізу, раціонально організувати аналітичний процес та в кінцевому підсумку підвищити ефективність і надійність банківської діяльності. У методологічному плані однією з важливих проблем є перехід від традиційного одновекторного аналізу, у процесі якого оцінюється лише прибутковість, до аналізу діяльності суб’єктів економічних відносин в координатах "прибутковість — ризик", що особливо актуально для банківської діяльності, яка пов’язана зі значними ризиками. Дослідження цієї тематики сприятиме як розвитку загальної теорії економічного аналізу, так і удосконаленню аналітичного інструментарію з урахуванням трансформаційних процесів у обліково-аналітичних науках, котрі сьогодні відбуваються в Україні. Актуальність викладених аспектів та недостатній рівень дослідження теоретичних і методичних проблем аналізу банківської діяльності в сучасних економічних умовах обумовили вибір теми дипломного дослідження.

Методика комплексного аналізу діяльності банків присвячено формуванню методичних засад аналізу динамічної фінансової рівноваги банку, яка трактується в дисертації як узагальнююча характеристика, в котрій інтегровано всі часткові фінансові оцінки діяльності банку, такі як ліквідність, платоспроможність, надійність, фінансовий стан, фінансова стійкість банку.

Проведені в дипломі дослідження засвідчили, що питання формування універсальної комплексної методики аналізу діяльності кредитних установ на сьогодні залишаються нерозв’язаними, а застосовувані на практиці методичні прийоми аналізу банківської діяльності ґрунтуються на використанні великої кількості як абсолютних, так і відносних показників, що перетворює в достатньо складну проблему формування інтегральної оцінки всієї сукупності розрахункових величин. Найпоширенішими прийомами залишаються коефіцієнтний аналіз та методики рейтингового оцінювання банків, однак навіть попри їхню простоту, доступність та універсальність, вони не можуть бути визнані задовільними методичними підходами до комплексного аналізу діяльності сучасного банку.

Для реалізації системного підходу та формалізованого опису не лише стану системи (статичний аналіз), а й руху системного об’єкта в часі (динамічний аналіз), в дипломі запропоновано використати методику побудови динамічного нормативу як одного з найбільш обґрунтованих, реалістичних та економічно інтерпретованих методичних засобів комплексного аналізу фінансової діяльності. Сутність прийому полягає у формуванні інтегральних оцінок за допомогою динамічного нормативу — рангового ряду аналітичних показників, упорядкованих за ознакою міри їх динаміки (темпів зростання) у такий спосіб, що підтримання цього порядку в реальній діяльності банку забезпечує одержання ліпших проти попереднього періоду фінансових результатів. На основі цього методичного підходу в диплому розроблено нормативно-індексну модель аналізу динамічної фінансової рівноваги банку.

Побудова моделі фінансової рівноваги банку розпочинається з формування системи аналітичних показників діяльності банку, які включаються до динамічного нормативу. Оскільки вибір таких показників — процедура складна і неоднозначна, а єдиних критеріїв не існує, то в дисертації визначено принципи, якими слід керуватися при побудові динамічного нормативу, а саме: об’єктивність, суттєвість, технологічна значимість для банку, комплексність, поєднання нормативних вимог НБУ з ініціативною оцінкою діяльності з боку самого банку. За результатами теоретичного аналізу в роботі виокремлено основні групи показників, які включено до динамічного нормативу: ліквідність, достатність капіталу, ефективність (дохідність, прибутковість), якість активів та ризики.

На наступному етапі здійснюється економічна інтерпретація динамічних співвідношень між відібраними показниками та їх ранжирування за темпами зростання. В такий спосіб оцінюються динамічні властивості системи, які жодним окремим показником виразити неможливо, адже ранговий ряд темпів зростання показників дає змогу подати їхню динаміку у взаємному відношенні. За результатами виявлених співвідношень між темпами зростання аналітичних показників формується динамічний норматив, який трактується як своєрідний еталон фінансової рівноваги банку. З урахуванням значущості окремих показників та впорядкування ряду індексів їхньої динаміки в роботі побудовано динамічний норматив фінансової рівноваги банку — сукупність базових співвідношень, до переліку яких включено як деякі обов’язкові нормативи НБУ, так і показники, які централізовано не регулюються, проте справляють суттєвий вплив на фінансову діяльність банку (табл. 2).

Наочне зображення динамічного нормативу фінансової рівноваги банку подано в роботі за допомогою графа преференцій, вершинами якого є відібрані для динамічної моделі аналітичні показники, а дугами — нормативні співвідношення між ними. Порівняльний аналіз нормативного упорядкування показників, відображеного в динамічному нормативі, з їхнім фактичним упорядкуванням дає можливість виявити інверсії (відхилення), за кількістю яких обчислюється інтегральна оцінка фінансової рівноваги банку. Реалізація динамічної моделі формує узагальнюючу оцінку динамічної фінансової рівноваги банку, оскільки цей підхід передбачає оцінювання не лише статичної (характеристика стійкості), а й динамічної компоненти (характеристика розвитку, руху) діяльності банку.