Органи дихання

Огляд: форма грудної клітки (нормостенічна, гіперстенічна, асте­нічна), патологічна (емфізематозна, паралітична, лійкоподібна, рахіти­чна, кіфотична, сколіотична); симетричність, вираження над- і підклю­чичних впадин; положення ключиць, лопаток; особливості міжребер­них проміжків; наявність місцевих випинань або втягнень; розширення вен; участь грудної клітки в акті дихання; відставання однієї половини грудної клітки при глибокому диханні; участь допоміжних м'язів в акті дихання; тип дихання (грудний, черевний, змішаний ); частота; глибина; ритм (ритмічне чи аритмічне типу Біота, Чейн-Стокса, вели­кого шумного дихання Куссмауля).

Пальпація: резистентність, болючість грудної клітки по ходу ребер, міжреберних проміжків; відчуття хрипів, шуму тертя плеври, кре­пітації при переломах ребер; визначення голосового тремтіння на си­метричних ділянках (однакове, підсилене чи послаблене з однієї сторо­ни); бронхофонія.

Перкусія: порівняльна характеристика перкуторного звуку над симетричними ділянками грудної клітки (легеневий, тимпанічний, ту­пий, коробковий, притуплений).

Топографічна висота стояння верхівок легень спереду і ззаду, нижні межі легень справа і зліва по парастернальній, середньоключичній, передній, середній та задній підкрильцевій, лопатковій і паравертебральній лініях; дихальна екскурсія нижнього краю легень по середньо-ключичній, середній підкрильцевій і лопаткових лініях.

Аускультація: характеристика особливих дихальних шумів (вези­кулярне, бронхіальне, амфоричне), послаблене чи підсилене, жорстке, з подовженим видихом, переривчасте дихання.

Побічні дихальні шуми - сухі хрипи (свистячі, гудячі, скрипучі, дрібнопухирчасті), крепітація, шум тертя плеври; бронхофонія на си­метричних ділянках грудної клітки.

Органи черевної порожнини

Огляд живота: форма (досліджують у горизонтальному і вертика­льному положеннях хворого) - звичайна, випнутий, втягнутий, обвис­лий, кулеподібний, “жаб'ячий” та ін.; симетричність, участь в акті ди­хання; наявність розширених вен на передній черевній стінці, випи­нань, видимої перистальтики шлунка, кишок.

Пальпація: поверхнева або орієнтовна, (стан тонусу м'язів перед­ньої черевної стінки, локальна чи загальна резистентність, больові мі­сця, пошкодження прямих м'язів, наявність грижі, пухлинних утворів).

Глибока методична ковзна пальпація за В.П. Образцовим та М.Д.Стражеском визначити форму, консистенцію, розміри, болючість, рухливість сигмоподібної, сліпої кишок, черевоподібного відростка, кінцевого відрізка клубової, висхідної, низхідної, поперечно-ободової кишок; велику кривизну у шлунку (порівняти з даними перкусії, аускультації, визначен­ня шуму плескоту, рухомість, болючість, наявність ущільнень); розташу­вання нижнього краю печінки, дати його характеристику (гострий, тупий, м'який, щільний, рівний, нерівний, болючий, неболючий); характеристику поверхні печінки (гладка, горбкувата); жовчний міхур - якщо пальпуєть­ся, то розміри, консистенція, болючість; підшлункова залоза - болючість, наявність пухлинних утворів; селезінка - якщо пальпується, то особливо­сті нижнього краю, щільність, рухомість, горбкуватість, болючість; нирки - якщо пальпуються, то величина, форма, рухливість, болючість, симптом Пастернацького; сечовий міхур - рівне розміщення дна, болючість).

Перкусія: характер перкуторного звуку; наявність рідини в черевній порожнині, її рівень, розмір печінки за Курловим та селезінки.

Аускультація: вислухати наявні кишкові шуми, шум тертя очере­вини.