Проблема методології історичного пізнання хх ст. Школа «Анналів»

План

1. В.Дільтей: метод пояснення і розуміння.

2. Вільгельм Віндельбанд: метод «номотетичний» та «ідеографічний».

3. Історія як наука про культурні цінності Г.Ріккерта: метод генералізуюяий та індивідуалізуючий.

4. «Ідея історії» Р. Дж. Коллінгвуда.

5. Постпозитивістська методологічна революція: теорія парадигми Т.Куна, фальсифікалізм К.Поппера.

6. Принципи «нової історії»: М.Блок, Л.Февр, Ф.Бродель, Ле Гофф Ж.

7. Ідея «пост-історії» постмодернізму: наративність, варіативність, контекстуальність, фрагментарність.

Основні поняття: історичне пізнання, метод пояснення і розуміння, метод «номотетичний» / «ідеографічний», метод генералізуюяий / індивідуалізуючий, класична / некласична «ідея історії», історія «ножиць і клею», кумулятивна теорія прогресу, детермінізм, індетермінізм;

парадигма, наукова революція, фальсифікація, некумулятивна модель науки;

наратив, метанаратив, варіативність, контекстуальність, фрагментарність, постісторія, постмодернізм, «смерть автора», «людина без властивостей».

Література:

Арон Реймон. Вступ до філософії історії. Есе про межі історичної об’єктивності / пер. з фр. О. Йосипенко, С. Йосипенка. – К.: Український Центр духовної культури, 2005. – 580 с. [1938].

Барг М.А.Категории и методы исторической науки. – М., 1984.

Гуревич АЯ. Историк конца ХХ века в noисках метода· // Одиссей. –1996.

Дильтей В. Наброски к критике исторического разума //Вопр. Филос.– 1988. – №4.

Дильтей Вильгельм. Сущность философии /пер. с нем. М. Е. Цельтера. – М.: Интрада, 2001. – 155 с. [1907].

Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. – Львів, 1999.

Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. – К., 2002.

Коллингвуд Р.Дж. Идея истории. – К.: Основи, 1996.

Нові підходи до історіописання / під ред. П.Берка. – К.: Ніка – Центр, 2010.

Риккерт Г. Философия истории / пер. с нем. С. И. Гессена //Г. Риккерт. Науки о природе и науки о культуре. – М.: Республика, 1998. – С. 130–204.

Поппер К. Имеет ли история какой нибудь смысл? // Карл Поппер. Открытое общество и его враги. В 2х т., Т 2. М., 1992. – С. 298 - 322.

Агацци Э. Почему у науки есть этические измерения? //Вопр. Филос.– 2009. – №10.

Агацци Э. Эпистемология и социальное: петля обратной связи // Вопр. Филос. – 2010. – №7.

Степун Ф.А. Письмо Г. Риккерту // Вопр. Филос. – 2007. – №1.

Летов О.В. Проблема научной объективности в постпозитивистской философии // Вопр. Филос .– 2011. – №12.

Пирожкова С.В. Проблема научного предвидения в философии К. Поппера // Вопр. Филос. – №6.

Пущаев Ю.В. Либерализм, квазилиберальные мифы и свобода СМИ (Карл Поппер о роли телевидения в обществе) // Вопр. Филос. – 2006. – №8.

ХХХ

Блок М. Апология истории, или Ремесло историка. 2-е изд./ Пер. с фр. – М.: Наука, 1986.

Бродель Ф. История и общественные науки. Историческая длительность // Философия и методология истории. Сб. переводов / Под ред. И.С. Кона. – М.: Прогресс, 1977. – С. 115 - 142.

Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. XV—XVIII вв. В 3 т. / Пер. с фр. – М.: Професс, 1986 - 1992.

Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада /Пер. с фр. – М.: Прогресс-Академия, 1992.

Февр Л. Проблема «человеческой географии» //Февр Л. Бои за историю / Пер. с фр. – М.: Наука, 1991. – С. 159 - 175.

Февр Л. От Шпенглера к Тойнби // Февр Л. Бои за историю / пер. с фр. – М.: Наука, 1991. – С. 72 - 96.

Февр Л. Лицом к ветру // Февр Л. Бои за историю / Пер. с фр. М.: – Наука, 1991. – С. 39 - 47.

Хакимов Г.А. “Время большой длительности” Фернана Броделя как методологический принцип социально-гуманитарного познания //Вопр. Филос.– 2009. – №8.

Запитання:

1. Чому виникає потреба розмежувати науки про природу і гуманітарні науки?

2. Які характеристики «наук про дух» виділяє В.Дільтей?

3. Чому протиставляється методологія природознавства та історичного пізнання?

4. Які методи історичного пізнання виділяються неокантіанцями? Чому?

5. Що таке історична герменевтика?

6. Чим відрізняється «ідея історії» Колінгвуда від класичної «ідеї історії»?

7. Чи можливе об’єктивне історичне пізнання? Поясніть.

8. Чим відрізняється «історія ножиць і клею» від «наукової історії» Колінгвуда? Яка з них поширена сьогодні? Чому?

9. В чому суть кумулятивної теорії прогресу?

10. Які причини обумовили перехід історіописання від героїв до масових явищ і «простих людей»?

11. Яких трьох «ідолів» попереднього історіописання потрібно було подолати?

12. Що означає думка Л.Февра –

– «історичний факт – не щось раз і назавжди дане, це „соціальне відношення” між минулим і дійсним»?

«... немає історії... Натомість є історик, який викликає до життя історію...»

13. Які основні принципи «нової історії» розробляють представники «Анналів»?

14. В чому суть переходу від опису до проблеми, від всесвітньої історії до інтегральної (чи тотальної)?

15. Чому ментальність стає предметом дослідження?

16. Які принципи «нових нових істориків»?

17. Заповніть таблицю. Порівняйте методологію історицизму і Анналів:

Основні проблеми	Історицизм	Школа Анналів
Представники
Статус історика
Історичний факт, історичне джерело
Предмет історичного пізнання
Методологія історичного пізнання