Тема 10. Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет (2 год.)

1. Спеціальні інформаційні ресурси Інтернет.

2. Становлення та розвиток інформаційної економіки.

3. Інструменти і методи комерційної діяльності у традиційній та інформаційній економіці.

4. Основні поняття електронного бізнесу.

5. Напрямки електронної комерції.

6. Розвиток віртуальних підприємств.

7. Електронні платежі та безпека.

Спеціальні інформаційні ресурси Інтернет.

Поширення розповсюдження Інтернет в останні роки пов’язане з розвитком Всесвітньої інформаційної павутини з переважно вільним і безкоштовним доступом до інформаційних масивів. Для ведення господарської діяльності товаровиробники потребують великої кількості різнопланової й об’ємної інформації з різних джерел(рис. ). Загальновизнано, що Інтернет є ідеальним середовищем для зберігання і поширення великих обсягів комерційної і господарської інформації.

Найбільшим рівнем достовірності характеризуються сайти державних установ, які містять спеціалізовану статистичну, правову і галузеву інформації. Показовим є портал Державного комітету статистики з щоденним оновленням і викладом поточних і підсумкових аналітичних оглядів, зокрема цінового моніторингу тощо. Він може застосовуватись для прогнозування цін та обсягів поточного і перспективного попиту.

Заслуговують на увагу спеціалізовані портали аграрної спрямованості. Портал «Аграрний сектор України» (http://www.agroua.net/) безкоштовно надає як виробничу, правову, так і ринкову інформацію.

Вагомим джерелом інформації в Інтернеті є сайти різних інформаційних і консалтингових компаній та засобів масової інформації. Сьогодні в російському та українському секторі можна також знайти не лише електронні версії періодичних видань, а й численні банки даних з різною бізнес-інформацією.

Міністерство сільського господарства США провело опитування серед фермерів щодо використання ними інформаційно-комунікаційних технологій. У 2000 році близько чверті усіх ферм використовували Інтернет в комерційній діяльності. Частіше мережею користувались більш освічені і молоді фермери, котрі відчували потребу в удосконаленні стратегій збуту, технологій виробництва і т.д. Основними причинами користування Інтернет було названо: відстеження цін − 82 %, одержання інформаційних послуг − 56 %, отримання інформації від Міністерства − 33 %, зв’язок з іншими фермами − 31 %, консультування з дорадчими службами − 28 %, он-лайновий облік і передача даних клієнтам та постачальникам послуг − 31 %.

Становлення та розвиток інформаційної економіки.

З упровадженням новітніх інформаційних технологій виникла інформаційна індустрія, а паралельно з нею почала розвиватися інформаційна економіка (бізнес), пов’язана з продажем інформації, програмного забезпечення, наданням обчислювальних послуг, передачею інформації.

Будь-яке розвинене суспільство повинно спиратися на цифрову економіку, електронний бізнес і електронну комерцію та технології орієнтовані на знання. Політичну базу такого суспільства складають технології електронного уряду.

Інформаційну економіку можна розглядати як єдність декількох складових:

1. основних мережених провайдерів;

2. компаній, що розробляють програмно-технічне забезпечення (Netscape, Microsoft, Oracle, IBM…) та ПК;

3. підприємств мережевих брокерів (E-Trade, 3-Net, Schwab);

4. систем електронного бізнесу (amazon.com, etoys.com, ebay.com);

5. електронних ринків;

6. інформаційних комп’ютерних технологій;

7. підрозділів ІТ (корпорацій, транснаціональних компаній, установ, підприємств тощо).

Предметом інформаційної економіки є економічні відносини, що складаються у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання інформації (товарів і послуг, поданих у цифровому форматі), та економічні закони, що відображають розвиток цих процесів.

К. Келлі сформулював принцип інформаційної економіки:

Принцип єдності системного зв’язку. ПК та інше обладнання пов’язані телекомунікаціями та утворюють всесвітню мережу.

Принцип повноти. В ІЕ цінність товару/послуги зумовлена різноманітністю пропозицій і щонайширшим їх розповсюдженням.

Принцип експоненти. Н-д, кількість хостів подвоюється кожні півроку.

Принцип зростаючого ефекту. Прихід в ІЕ нових учасників сприяє збільшенню розмірів мережі. Завдяки збільшенню обсягів інформації та мережі Інтернет до неї потрапляє все більша кількість учасників, тому з часом зростають обсяги продажу товарів.

Принцип зворотного ціноутворення. Ціни на товари/послуги мають тенденцію до зниження.

Принцип „безкоштовності”. В ІЕ цінність товарів/послуг прямо пропорційна масштабу їх поширення. Тому зростання кількості наданих користувачам копій, зокрема програмних продуктів приводить до збільшення цінності кожної з них.

Принцип мережної лояльності. Визначає прихильність споживачів до певної компанії за рахунок одночасного застосування мережі і мережевих форм організації співпраці, що сприяє розширенню і удосконаленню мережі.

Принцип переоцінки цінностей. Визначає поступове заміщення матеріальних цінностей системою знань та інформаційних цінностей. Частка інформаційної складової у вартості сучасних товарів постійно зростає.

Принцип глобалізації. Географічне розташування компаній не має принципового значення.

Принцип хаосу. На життєздатність компаній в ІЕ впливає низка різноманітних факторів, які мають тенденцію до суттєвих змін за незначні проміжки часу, що в свою чергу визначає неврівноваженість відповідних сегментів ринку. Встановлено, що термін існування нового бізнесу в ІЕ значно коротший, ніж у традиційній.

Принцип децентралізації. Центральний плановий орган координації учасників мережі відсутній.

Принцип клонування. Щорічний ріст кількості користувачів та нових сегментів електронного ринку проходить швидкими темпами. Для формування контингенту постійних користувачів радіо потрібно було 38 років, телебачення –13, Інтернет – 5років.

Принцип постійного розвитку ІКТ. Новітні ІКТ постійно вдосконалюються, зокрема природно мовним інтерфейсом.

Принцип міжнародної уніфікації, стандартизації. Необхідна стандартизація з метою забезпечення взаємодії елементів системи.

Принцип постійного навчання. Означає неперервний процес навчання і здобуття знань громадянами інформаційного суспільства. Необхідного рівня кваліфікації можна досягти за рахунок проведення дистанційних курсів і створення загальнодоступних систем дистанційного навчання.

Принцип електронних контрактних відносин. Можливість укладати угоди дистанційно за допомогою систем електронного документообігу в інформаційному середовищі.

В інформаційній економіці відбуваються структурні зміни на макро і мікрорівнях. На мікрорівні ця зміна означає появу підприємств нового типу, які здійснюють свою діяльність в Інтернет та використовують працівників, що виконують роботу дистанційно.

На макрорівні отримала свій подальший розвиток інформаційна індустрія, що виникає у результаті злиття та поглинання галузей обчислювальної техніки (виробництво ПК, розробка програм, надання послуг з їх обслуговування), зв’язку (Інтернет, телефонія, кабельне телебачення, супутниковий зв'язок, радіо), інформаційного обслуговування (бібліотечна, архівна та видавнича справи, ринок інформаційних послуг), та появи нових галузей, а саме електронного бізнесу, електронної комерції, електронних ЗМІ, електронного уряду тощо.

Розвиток е-бізнесу приводить до значних змін в економіці, що обумовлене використанням нових методів ведення бізнесу. У таблиці приведено порівняльну характеристику інструментів і методів ведення традиційної та електронної комерційної діяльності.

Інструменти і методи комерційної діяльності у традиційній та інформаційній економіці.

Інструменти і методи комерційної традиційної діяльності	Інструменти електронної комерційної діяльності
Паперовий документообіг	Електронний документообіг
Телефонний зв'язок	Автоматизований зв'язок з використанням мережі
Традиційна пошта	Електронна пошта
Реклама та ЗМІ	Електронна реклама (банерна реклама). Інтернет-ЗМІ
Використання комп’ютерів у сфері бухгалтерського обліку	Взаємопов’язані автоматизовані робочі місця, що підключені до глобальної мережі через Web-сервера та сервера застосувань.
Мокра печатка і власноручний підпис	Електронний цифровий підпис
Використання готівки і традиційних банківських переказів	Використання різних електронних платіжних систем, зокрема „клієнт-банк”, е-банкінгу та електронних грошей
Сегментація споживачів або орієнтація на масового споживача	Орієнтація на задоволення персоніфікованих потреб споживачів
Об’єднання працівників у межах підприємств	Мережеві організації, віртуальні підприємства або віртуальні робочі групи
Професійні знання і досвід	Неперервний процес навчання упродовж життя
Бізнес і безпека	Мобільність, готовність до ризику, постійне удосконалення, динамізм
Орієнтація на збереження робочих місць	Орієнтація на створення нових робочих місць
Реалізація всіх бізнес-процесів у межах підприємств	Аутсорсинг
Капітало-, енерго-, матеріаломісткість	Знаннєві технології, інтелектуальна власність
Традиційні підприємства, які використовують ІТ	Нематеріальні активи

Аутсорсинг (outsourcing) – залучення зовнішніх виконавців для виконання не основних бізнес-процесів компанії. Економічна основа аутсорсинга – прагнення до зниження витрат і необхідність концентрації здійснення тільки профільних операцій.

Основні поняття електронного бізнесу.

Інтернет з глобальної поштової та інформаційно-пошукової системи перетворюється на інструмент ведення сучасного бізнесу, заснованого на принципах мережної економіки.

Електронний бізнес – ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків компанії з метою створення прибутку.

Е-бізнес – електронна економічна діяльність, яка здійснюється за допомогою ІКТ з метою отримання прибутку.

Системи електронного бізнесу дають змогу отримувати доступ до ресурсів та сервісів 24*365 годин на рік.

Концепція електронного бізнесу виникла в США у 80-х роках ХХ століття і стала результатом розвитку ідеї глобальної інформаційної економіки, що базується на використанні локальних і глобальних мереж з поєднанням відповідних ІКТ.

Найважливішою складовою Е-бізнесу є Е-комерція, яка охоплює не тільки операції купівлі-продажу, а й супровід процесів створення попиту на продукцію і послуги, автоматизацію адміністративних функцій, пов’язаних з он-лайновими продажами і обробленням замовлень, а також із вдосконаленням обміну інформацією між партнерами. Виділяють декілька класичних етапів ведення електронної комерції: он-лайновий маркетинг, оформлення замовлень, здійснення платежів і підтримку інформації про доставку.

Напрямки електронної комерції.

Відокремлюють такі напрямки електронної комерції:

Бізнес для бізнесу (В2В) – визначає взаємодію компаній з компаніями в електронному середовищі. Згідно зі статичними дослідженнями у мережі, напрям В2В посідає перше місце (70% від загальної кількості всіх угод, що укладаються в Інтернет). Починаючи з великих корпорацій, таких як Cisco Systems (80% своєї продукції продає через Інтернет, генеруючи приблизно 1 млрд. дол. щомісяця; час виконання замовлень скоротився на 75%), прагнення збільшити обіг коштів через глобальну мережу в галузі бізнес – бізнес поступово розширюється і на дрібні фірми, які бажають розширити свою діяльність з меншими витратами часу й матеріальних ресурсів.

Бізнес для споживача (В2С) – визначає взаємодію компаній з кінцевими споживачами в мережі.

Бізнес для адміністрації (В2А) – визначає взаємодію компаній з адміністративними органами. У більшості країн серйозна увага приділяється реалізації on-line взаємодії з податковими службами. Наприклад, податкове керівництво Австралії вперше ввело електронну форму податкової декларації у 1990 році, і на 1993 рік близько 75% всіх декларацій про доходи надходять у електронній формі.

Споживач для адміністрації (С2А) – визначає взаємодію споживачів з адміністративними органами. Основною метою електронного уряду є створення таких умов, за яких громадянам надається одинаків доступ до інформації і послуг всієї адміністративної структури держави цілодобово і без вихідних. Крім того, інформація повинна бути ефективно організована і відповідати інтересам суспільства. Реалізацію комплексного підходу до впровадження урядового порталу продемонструвала, зокрема, влада австралійського штату Вікторія. Нею введена система МАХІ, яка стала лауреатом різноманітних премій. МАХІ – єдиний вузол обслуговування населення, доступний не тільки з домашніх комп’ютерів з

Розвиток віртуальних підприємств.

Широке застосування ІКТ привело до того, що витрати на подолання географічної відстані замінюються на витрати організації ефективного мереженого доступу. У сучасних умовах поширення ІКТ надає потенційну можливість об’єднання всіх суб’єктів економічної діяльності в єдиний інформаційний простір.

Організацію називають мережевою, якщо вона використовує в управлінні бізнесом мережеві відносини засобами ІКТ.

Віртуальні підприємства використовують інформаційні технології для об’єднання людей, активів та людей, вони зв’язують територіально роз’єднаних працівників, які працюють над спільними проектами й обмінюються продуктами своєї праці винятково електронними засобами. в Як наслідок перетворення інформації з аналогової форми в цифрову, об'єкти віртуальної природи приходять на зміну фізичним.

Отже Віртуальне підприємство – тимчасова або постійна сукупність географічно роз’єднаних осіб (фізичних/юридичних) з визначеними базовими компетенція ми, економічна діяльність яких здійснюється при обов’язковій участі ІКТ в інформаційно-економічному просторі з метою отримання прибутку.

Основною характеристикою віртуальної організації є гнучка, адаптивна, динамічна мережева структура.

Віртуальні підприємства доцільно створювати у випадках, коли відбуваються різноманітні бізнес-процеси, для яких властиві:

• Фрагментарність – часта зміна відповідальності та повноважень виконавців при здійснені бізнес-процесу;

• Новизна та неформалізованість;

• Відсутність у кожного виконавця повної інформації або ресурсів, досвіду про весь бізнес-процес;

• Недостатність або надмірність точок контролю бізнес-процесу;

• Неефективне інформаційне забезпечення бізнес-процесу.

Існують оцінки, за якими в найближчі 10 років майже 90% бізнес-установ в економічно розвинутих країнах використовуватимуть в своїй діяльності Internet-технології і мережні форми управління.

Можна назвати наступні критерії класифікації віртуальних підприємств: 1) юридич­ні; 2) географічні; 3) господарсько-економічні; 4) системно-мережеві. Виділяються два головні класи:

віртуальні корпорації;

віртуальні співтовариства.

Електронні платежі та безпека.

Для практичної реалізації схем електронної комерції необхідні підтримуючі механізми, насамперед ефективні системи платежів в Internet.

Платіжна система в Internet – система здійснення розрахунків між фінансовими установами, бізнес-організаціями та Internet-користувачами в процесі купівлі продажу товарів і послуг через Internet.

У системі електронної комерції платежі відбуваються при дотриманні ряду умов:

• Дотримання конфіденційності. При проведенні платежів через Internet покупець хоче, щоб його дані (наприклад, номер кредитної карти) були відомі тільки організаціям, що мають на це законне право.

• Збереження цілісності інформації. Інформація про покупку ніким не може бути змінена.

• Аутентифікація. Покупці і продавці повинні бути упевнені, що всі сторони, що беруть участь в угоді, є тими, за кого вони себе видають.

• Засобу оплати. Можливість оплати будь-якими доступними покупцю платіжними засобами.

• Гарантії ризиків продавця. Здійснюючи торгівлю в Internet, продавець піддається безлічі ризиків, зв'язаних з відмовленнями від товару і несумлінністю покупця. Величина ризиків повинна бути погоджена з провайдером платіжної системи й інших організацій, включеними в торгові ланцюжки, за допомогою спеціальних угод.

• Авторизація. Процес, у ході якого вимога на проведення трансакції схвалюється чи відхиляється платіжною системою. Ця процедура дозволяє визначити наявність грошей у покупця.

• Мінімізація плати за трансакцію. Плата за обробку трансакцій замовлення й оплати товарів, входить у їхню вартість, тому зниження ціни трансакції збільшує конкурентноздатність. Важливо, що трансакція повинна бути оплачена в будь-якому випадку, навіть при відмовленні покупця від товару.

Безпека системи електронного бізнесу полягає в захисті від різного роду втручань у її дані. Усі ці втручання можна умовно розділити на кілька категорій:

• розкрадання даних (номерів кредитних карт із бази даних);

• втручання (перевантаження даними сайта, не призначеного для такого великого обсягу інформації);

• перекручування даних (зміна сум у файлах платежів і рахунків-фактур чи створення неіснуючих сертифікатів);

• руйнування даних (при передачі користувачу і назад);

• відмова від виконаних дій (від факту оформлення замовлення чи одержання товару);

• ненавмисне неправильне використання засобів сайта користувачем;

• несанкціонований доступ до інформації (несанкціоноване копіювання, відновлення або інше використання даних, проведення несанкціонованих трансакцій, несанкціонований перегляд чи передача даних).

При цьому необхідно враховувати, що при забезпеченні безпеки електронного бізнесу є ряд об'єктивних проблем - прискорений розвиток технології стосовно удосконалювання законодавчої бази, складність упіймання зловмисників на місці злочину, можливість безслідного знищення доказів і слідів злочинів і т.п. Усе це обумовлює необхідність ретельної розробки компаніями політики захисту свого електронного бізнесу.