- •Історичні передумови розвитку фізіології нервової системи.
- •Основні етапи еволюційного розвитку центральної нервової системи.
- •Структура і функції нейрона.
- •Класифікація нейронів.
- •Основні типи клітин нейроглії. Їх функціональне призначення.
- •Різновиди хімічних синапсів.
- •Синаптичні сітки.
- •Механізм синаптичної передачі імпульсів. Основні етапи синаптичної передачі.
- •Види гальмування нервових процесів.
- •Механізм генерації потенціалу дії у постсинаптичній мембрані. Особливості збуджуючого і гальмівного потенціалів.
- •Медіатори у хімічних синапсах. Принцип Дейла.
- •Принцип Дейла
- •Особливості електричних синапсів.
- •Пейсмекерний потенціал. Його види.
- •Рецепція подразнень. Класифікації рецепторів.
- •Збудливість рецепторів. Рецепторний потенціал. Збудливість рецепторів
- •Кодування інформації у нервовій системі.
- •Трофічна функція нервової системи.
- •Рефлекс. Класифікація рефлексів.
- •Рефлекторна дуга, її структура, основні види.
- •Нервові центри, їх функції.
- •Координація рефлекторних процесів.
Структура і функції нейрона.
Основним структурним елементом нервової системи є нервова клітина, або нейрон. Нейрони спеціалізуються на: 1) сприйманні аферентних сигналів від рецепторів або інших нейронів; 2) переробці цих сигналів; 3) формуванні реакцій-відповідей шляхом посилання нервових імпульсів до інших нейронів або до робочого органу.
Розміри нейронів сильно варіюють: від 4 – 6 мікрон (клітини-зерна кори великих півкуль) до 130 мк (пірамідні клітини великих півкуль). Форма нейронів теж багатоманітна. Найбільш складно побудовані нейрони кори великих півкуль і мозочка, що пов’язано зі складністю функцій, які виконуються цими відділами мозку. В кожному нейроні виділяють сому, або тіло, і відростки: аксон і дендрити (рис. 1). Аксон – довгий відросток, який проводить збудження від соми до інших нейронів або до периферистичних органів. Місце відродження аксону від соми називається аксонним горбиком. На протязі перших 50 – 100 мікрон аксон немає мієлінової оболонки.
Безм’якушева ділянка аксону разом із аксонним горбиком утворює так званий початковий сегмент.
Дендрити – багаточисленні розгалужені відростки, які сприймають імпульси, що надходять від інших нейронів або рецепторів, а також проводять їх до соми.
У ЦНС тіла нейронів зосереджені у сірій речовині. Вкриті мієліном відростки нейронів утворюють білу речовину.
Класифікація нейронів.
І) За наявністю і формою аксона, а також за характером зв’язків в ЦНС
1) Проекційні (головні або релейні) нейрони. Для них характерний один довгий аксон, утворюючий зв’язки на далеких відстанях, в інших відділах ЦНС. Всі решта відростки є дендритами.
2) Власне нейрони, або інтернейрони. Нейрони цього типу заключні в одній ділянці нервової системи. Більшість інтернейронів для виконання своїх функцій не потребують аксону. Деякі з них мають лише короткі відростки (біполярна клітина), інші позбавлені аксону і мають назву анаксональні, або амакринові. Усі їх відростки слід вважати дендритами. І лише у випадку клітини з коротким аксоном (короткоаксональна клітина) інтернейрон виявляє властивості, типові для проекційного нейрону.
ІІ. За функціональним призначенням:
1) Рецепторні нейрони – проводять збудження від рецепторів (рец. нейронів) у ЦНС. Тіла цих нейронів розміщенні поза ЦНС. Мають 2 довгих відростки – власне аксон (проводить збудження від тіла клітини до центрів спинного мозку або мозкового стовбуру) і аксоноподібний дендрит є аферентним нервовим волокном, утворюючим чутливі нервові закінчення – рецептори – в шкірі м’яза.
Рецепторні нейрони ще називають сенсорними, або чутливими, так як вони доставляють у КВП імпульси, викликаючі різні відчуття.
2) Ефекторні нейрони ЦНС надсилають імпульси до периферичних органів і тканин або інших ефекторних нейронів.
Проведення збудження на периферію здійснюють довгі аксони ефекторних нейронів. До даної групи відносять і мотонейрони (проводять збудження у м’язи). Ефекторні нейрони, що відносяться до вегетативної нервової системи розміщені поза ЦНС, у периферичних гангліях.
Рецепторні і ефекторні нейрони є проекційними.
3) Контактні або інтернейрони. Пов’язують рецепторні і ефекторні нейрони. Бувають збуджуючі і гальмівні.
ІІІ. В залежності від форми тіла нейрони поділяються на пірамідні, кошикоподібні, зірчасті, овальні, веретеноподібні тощо.
ІV. За довжиною аксона розрізняють довгоаксонні (мотонейрони, пірамідні нейрони) і короткоаксонні (проміжні нейрони спинного мозку, нейрони ретикулярної формації).
V. За кількістю відростків розрізняють мультиполярні, біполярні, уніполярні і псевдоуніполярні нейрони. Мультиполярні нейрони мають багато дендритів і один аксон. Такі нейрони найбільш характерні для мозку хребетних. Біполярні нейрони мають два відростки - дендрит і аксон. Біполярні нейрони наявні у слуховій, зоровій і нюховій системах. Уніполярні нейрони мають один відросток і властиві гангліонарній нервовій системі безхребетних. Псевдоуніполярні нейрони наявні у спинальних гангліях хребетних і чутливих гангліях черепних нервів. Від яйцеподібного тіла такого нейрона відходить один відросток, який потім ділиться У- або Т-подібно на дві гілки. Одна гілка йде у центральну нервову систему, а друга - на периферію. Кожна з гілок утворює галуження.
Одна з функцій нейронів полягає у синтезі, збереженні і виведенні (секреції) медіатора. Залежно від хімічної природи медіатора, розрізняють холінергічні, норадренергічні, дофамінергічні, серотонінергічні, гліцинергічні, глутамінер-гічні і ГАМК-ергічні нейрони. Відповідно до принципу Дейла, нейрон синтезує один медіатор і використовує його у всіх своїх терміналях.
