24. Збудливість рецепторів. Рецепторний потенціал. Збудливість рецепторів

Рецептори відзначаються дуже високою збудливістю по відношенню до адекватних подразнень, до сприйняття яких спеціально пристосовані. Рівень збудливості рецепторів характеризується мінімальною кількістю енергії, яка необхідна для виникнення збудження, тобто порогом подразнення. Поріг подразнення рецепторів до адекватних подразнень надзвичайно малий.

Проте рецептори здатні збуджуватись і при дії неадекватних подразників. Наприклад, при дії на око електричного струму або механічного подразнення (удар) – виникає внутрішнє відчуття світла (іскри з очей посипались), при дії тих самих подразників на вухо виникає відчуття звуку. Але при дії неадекватних подразників збудливість рецепторів у міліарди разів нижча.

Збудливість рецепторів непостійна. Вона може змінюватись при змінах стану самих рецепторів, під впливом імпульсів ЦНС (від КГМ і РФ)

25. Кодування інформації у нервовій системі.

Розрізняють такі способи кодування інформації у НС:

1. Частотне кодування. Є найбільш поширеним принципом. При даному способі кодування має значення тільки кількість імпульсів в одиницю часу а не часові співвідношення між імпульсами. Чим частіший потік вхідних подразнень, тим частіше у рецепторній клітині виникає РП і тим вища частота імпульсів (ПД) наа її виході. Але дане лінійне співвідношення не є обов’язковим так, як частотний код може трансформовуватись у синапсах. Даний код використовується не тільки в аферентних відділах НС, але й в еферентних.

2. Інтервальне кодування. Відмічається при змінах часових інтервалів між імпульсами, тоді як їх загальна кількість в одиницю часу (частота) лишається незмінною. Встановлений принцип як у нищих, так і вищих тварин. Даний спосіб кодування є основний у нейронів КГМ. Погано, що сила скорочення м’язу значно поширюється при нерегулярній імпульсній послідовності. Виявлено, що інтенсивність смакового подразнення кодується частотним кодом, а якість-інтервальним кодом.

Часові інтервали між імпульсами можуть зумовлювати якість відчуття. Так, сформовані у часі світлові спалахи можуть викликати ефект появи кольору. Вважається,що носієм інформації є набір інтервалів.

3. Просторово-часове кодування. Інформація про інтенсивність стимулу кодується тільки кількістю імпульсів або тривалістю всієї їх послідовності. Такий принцип кодування виявлений в системі шкірної і зорової чутливості.

4. Пускове кодування. Поодинокий нервовий імпульс або послідовність імпульсів досягає м’зу, збуджує його і викликає скорочення. При цьому форма імпульсної послідовності , тобто кількість імпульсів, їх частота, інтервали між ними, суттєвого значення немають. Такий принцип кодування може використовуватись у випадках запуску вищими центрами ЦНС механізмів виконання стереотипних рухів. Інформативним є наявність або відсутність всієї послідовності імпульсів.

26. Трофічна функція нервової системи.

Проявляється в її регулюючому впливі на обмін речовин тканин і органів. Трофічні впливи при синаптичній передачі. Синапс регулює хімічну чутливість постсинаптичної мембрани клітини. При цьому гальмується площина поширення хемоцепції, вона обмежується тільки ділянкою постсинаптичної мембрани. Денервація знищує цей гальмівний контроль і хемочутливість поширюється на всю клітину. Цей факт доводиться експериментально та даними ембріології. Так, ембріональні місцеві клітини мають рівномірну хемочутливість по всій поверхні до тих пір, поки на них в ході онтогенезу не утворюються синапси. Зміни хімічної чутливості постсинаптичних мембран-це одна з проявів трофічних впливів синапсів. У денервованій постсинаптичній клітині змінюються також фізико-хімічні властивості мембрани(опір, іонна проникність), біохімічні процеси в цитоплазмі. Сутність постійного трофічного впливу синапсу заключається у транспорті на постсинаптичне закінчення трофічних речовин. Вони виробляються у сомі клітини з пресинаптичним закінченням і підходять до нього з рухом цитоплазми (1-2мм/год). Такою трофічною речовиною є ацетилхолін, який секретується пресинаптичними нервовими закінченнями як у спокої, так і при збудженні в значно більших кількостях. Ацетилхолін продукт його розщеплення –холін і оцтова кислота втручаються в обмін речовин клітини постсинаптичної, активуючи розпад АТФ, обмін речовин. Поруч з ацетилхоліном існують і інші трофічні речовини, які створюють специфічний вплив на синтез білків, процеси обміну. Зміна характере іннервації в синапсі змінює властивості інервуючої клітини. Наприклад, у новонароджених немовлят всі м’язеві волокна є червоними-повільноскорочуваними. У дорослих тварин м’язи диференціюються на білі (швидко скорочуються) і червоні. Така диференціація відбувається, коли м’язи отримують специфічну іннервацію. Мотонейрони, іннервуючі, білі м’язи генерують імпульсацію високої частоти. Мотонейрони, які іннервують червоні м’язи , надсилають нервові імпульси у більш спокійному ритмі. Через сигнали як повільних, так і швидких мотонейронів поступають різні трофічні фактори, які і визначають диференціацію функціональних властивостей м’язевих волокон.

2.Нервові волокна також створюють трофічні впливи на робочі органи (м’язи). Денервація м’язу призводить до його поступової атрофії. Денервовані м’язові волокна набувають високої чутливості до ацетилхоліну. Для ацетилхоліну та інших рофічних речовин аналогічна з постсинаптичною клітиною. Трофічний вплив на м’язи створюють також волокна симпатичної нервової системи. В їх закінченнях утворюються адреналіноподібні речовини. Подразнення симпатичних нервів впливає на окисно-відновлювальні процеси в м’язі, тканинне дихання, фізико-хімічні властивості м’язової тканини, ферментативну активність і обмін АТФ.

Уздійсненні трофічних впливів на організм приймає участь кожний відділ ЦНС, але особливо важлива роль належить гіпоталамусу. При тривалому подразненні ядер гіпоталамуса відмічається розвиток важких трофічних виразок на шкірі і у травному тракті – розлади тканинного обміну речовин, порушення їх структури.