3. Проведення занять гідрокінезотерапії для дітей з аутизмом

З огляду на специфіку захворювання, порушення комунікативних функцій, рефлексу наслідування, зазвичай буває складно підібрати комплекси вправ лікувальної фізичної культури та досягнути того, щоб аутична дитина їх виконувала.

Одним із засобів фізичного виховання аутичних дітей є гідрокінезотерапія [17].

Метою занять з гідрокінезотерапії терапії передбачається покращення комунікативних властивостей, формування потреби у заняттях, зміцнення загального здоров’я. Завданнями корекційної роботи засобами гідротерапії є:

• встановлення контакту з дитиною, подолання у неї емоційного та сенсорного дискомфорту;

• гальмування поведінкових розладів, проявів агресії, формування цілеспрямованої діяльності, словесна регуляція поведінки;

• корекція рухових розладів;

• розвиток моторно-зорової координації.

Підхід до реабілітаційних занять аутичних дітей ґрунтується на принципі стимуляції і розвитку переважаючих інтересів дитини, встановлення контакту з дитиною в рамках активності самої дитини, формування потреби у спілкуванні, розвиток взаємодії з зовнішнім світом.

Вся корекційна робота проводиться поетапно: на початковому етапі вирішуються завдання адаптації: заняття з гідротерапії розпочинається з ознайомлення дітей з приміщенням басейну, із візуальним сприйняттям, з шумом, тактильним відчуттям води; по можливості самостійне роздягання (надалі і одягання) сприяє покращенню навичок самообслуговування.

Наступний, другий етап, передбачає вхід у воду. Він здійснюється поступово, за допомогою реабілітолога (одного з батьків), який знаходиться у воді, щоб власним прикладом показати безпечність та приємність процедури. Способи входу у воду різні: з положення сидячи з бортика, по драбинці тощо. Важливим є забезпечення контролю за поведінкою дитини у воді.

Під час занять з плавання слід дотримуватись принципів, що є обов’язковими під час роботи з дитиною :

• поступовість в зростанні навантажень, у збільшенні тривалості заняття, кількості вправ, у зниженні температури води;

• послідовність у застосуванні різних вправ;

• дотримання вимог до температури, чистоти води, ванни;

• негайне припинення заняття в разі виникнення негативних емоцій у дитини;

• проведення постійного контролю стану здоров’я дитини та ефективності реабілітаційного впливу гідротерапії у лікаря-невропатолога;

• ведення щоденника занять з гідротерапії, куди записуються температура води, тривалість проведення заняття, вправи, які проводяться, а також кількість їх повторень, емоційний стан (поведінка, настрій, бажання займатись) дитини до, під час заняття та після.

Протягом заняття вносяться відповідні корективи (в залежності від індивідуальних особливостей і самопочуття дитини), подовжується тривалість зниження температури води у ванні.

При проведенні занять не варто приділяти увагу розвитку такої навички, як пірнання, так як потрапляння води на обличчя дитини може викликати у неї негативну реакцію.

Основні вправи у воді

• сидіння на бортику із вільно спущеними ногами;

• лежання на животі, обпершись руками на бортик та активно працюючи ногами;

• лежання на животі із прямими руками за допомогою реабілітолога та самостійно;

• лежання на спині за допомогою реабілітолога та самостійно;

• стояння самостійно та за допомогою;

• ходьба самостійно і за допомогою;

• ігри з плаваючими іграшками за пропозицією реабілітолога;

• довільна гра за пропозицією дитини;

• вихід з води.

Під час занять тіло дитини занурене по можливості повністю, за винятком обличчя, щоб вона відчувала дію води всією поверхнею тіла.

На заняттях використовуються велика кількість плаваючих іграшок, які добре знайомі дитині: ігри гальмують страх, використовуються як активний відпочинок.

Під час другого етапу поступово розпочинають проведення малогрупових занять (по 2 дитини), що впливає на розвиток як вербального так і невербального спілкування.

На третьому етапі до традиційних занять доцільним є додавання загартувального чинника. Оздоровчий вплив підсилюється зниженням температури упродовж всього курсу – з 37,0С, через кожні 20 занять на 0,5С. Поступово температура води встановлюється 32-33С.

Для визначення рівня ефективності гідротерапії проводиться опитування, тестування батьків дітей, діагностування дитини дефектологом, психологом, проводиться аналіз цих даних, які заносилися в карту обстеження, визначаються об’єктивні та суб’єктивні причини недостатньої ефективності.

Отже, одним із засобів корекції дітей з аутизмом є проведення систематичних занять з гідрокінезотерапії, які проводяться з урахуванням характерних особливостей захворювання та індивідуальностей дитини. Заняття з гідрокінезотерапії є необхідною складовою у корекційно-розвивальній програмі аутичних дітей [17].