33

Життєве самовизначення по суті є визначенням способу життя, який би

хотіла вести людина. При цьому професія стає лише засобом досягнення

бажаної мети. Узгодження життєвого і професійного самовизначення є умовою

задоволеності вибраною професією надалі.

Особистісне самовизначення - це те, що надає життя певний сенс. Якщо

професійне самовизначення припускає відповідь на питання "Ким бути"?, то

особистісне самовизначення примушує людину відповісти на питання "Яким

бути"?. Особистісне самовизначення дозволяє людині розкрити свою

унікальність і неповторність, по-своєму вступати у різноманітні соціальні

відносини і приймати різні соціальні ролі.

Тема 8. Формування особистості професіонала

Завдання і умови ефективності процесу професійного навчання. Осно-

вне завдання професійного навчання полягає у формуванні у учнів системи

знань, професійних умінь і навиків, розвитку професійно важливих якостей. В

процесі навчання професійно важливі якості суб'єкта формуються в підсистему

професійно важливих якостей; відбувається їх функціональне об'єднання, і во-

ни починають проявляти себе в режимі взаємодії.

Знання є інформацією про об'єкт діяльності, представлену у формі наоч-

них образів і понять.

Умови ефективності процесу професійного навчання:

а) наявність достатньої учбової мотивації;

б) активний характер діяльності учнів;

в) наявність у учнів необхідної бази знань;

г) визначеність завдання, розуміння мети і способів її досягнення;

д) навчання загальним принципам;

е) відповідність методів навчання особливостям умінь і навиків;

ж) ефективність формування адекватної установки на навчання (форму-

вання відповідного настрою);

34

з) поступове ускладнення вирішуваних при навчанні задач;

и) різноманітність умов навчання;

к) своєчасність і об'єктивність оцінок діяльності учня і знання учнем цих

оцінок;

л) застосування спеціальних технічних засобів навчання.

Виділяється чотири етапи в процесі освоєння професійної діяльності

(В.Д.Шадріков): 1) входження в діяльність; 2) первинна професіоналізація; 3)

стабілізація; 4) вторинна професіоналізація.

На першому етапі діяльність будується по інструкції; учень ще не має

власного досвіду. Системи професійно важливих якостей як ще немає. До дія-

льності залучаються всі резерви учня. На цьому етапі діяльність будується на

обмеженому числі професійно важливих якостей, але при активізації обширно-

го числа психічних процесів поза залежністю їх істотної значущості для діяль-

ності.

На другому етапі отримується індивідуальний досвід, розвиваються веду-

чі професійно важливі якості , регуляція діяльності здійснюється на підставі

обліку поточної інформації. Це приводить до зростання ролі професійно важли-

вих якостей, пов'язаних з прийомом і переробкою інформації, до їх розвитку.

Діяльність набуває рис індивідуального способу.

На третьому етапі(стабілізації) частина професійно важливих якостей

першого періоду випадає з підсистеми професійно важливих якостей і зміцню-

ються якості, пов'язані з прийомом і переробкою інформації. У кількісному від-

ношенні випадні якості можуть залишатися на високому рівні розвитку. Одно-

часно накопичується особистий досвід. Діяльність реалізується в індивідуаль-

ному способі і стилі. Намічаються зміни в способі регуляції; провідними проце-

сами стають прогнозування і планування.

На четвертому етапі система професійно важливих якостей, пов'язана з

накопиченням досвіду, змінюється на систему, засновану на особистому профе-

сійному досвіді. У міру професіоналізації відбувається зменшення числа про-

фесійно важливих якостей, але зв'язки між ними робляться тіснішими.

35

Навик. Навик – це автоматизована дія, що не вимагає для свого виконан-

ня свідомого покрокового контролю.

Види навиків:

а) сенсорно- перцептивні;

б) моторні (рухові);

в) інтелектуальні (автоматизовані розумові дії в процесі рішення інтелек-

туальних задач);

г) саморегуляції.

Етапи формування навиків:

а) Початкове осмислення припускає наявність ясного розуміння мети дія-

льності і слабке уявлення про способи досягнення мети (або відсутність такого

уявлення); виконання пробних дій відбувається з великою кількістю помилок.

б) Свідоме, але невміле виконання дій. Виразне розуміння способів дося-

гнення, але невміле виконання відповідних дій при високій концентрації дові-

льної уваги. Велика кількість помилок, відсутність перенесення способу вико-

нання дії в інші умови.

в) Автоматизація навиків припускає все більш точне виконання дій, зни-

ження рівня концентрації довільної уваги, появу можливості розподілу уваги.

Усунення надмірності в діях. Поява можливості перенесення навиків.

г) Високо автоматизований навик припускає точне, економічне, стійке

виконання дій, що стали засобом досягнення мети в інших складніших діях.

д) Зниження рівня виконання навику (необов'язковий) припускає появу

помилок, характерних для початкових етапів вироблення навиків.

е) Вторинна автоматизація навиків (для цього етапу характерні особливо-

сті етапу високорозвиненого навику).

Зовнішні прояви процесу формування навику:

· об'єднання окремих дій в єдину схему виконання;

· усунення зайвих надмірних рухів;

· зниження ролі зорового контролю;

· підвищення значення кінестетичного контролю за ходом виконання

36

дій.

Можливості виконання діяльності різними способами і шляхами (творчий

компонент).

Уміння. Уміння – це засвоєний людиною спосіб виконання дії або дій,

застосовний в різних умовах діяльності. Уміння формується на основі знань, що

є у людини, і навиків. Уміння застосовні для виконання діяльності в нестандар-

тних, незвичних умовах і припускають включення елементу творчості в діяль-

ність.

Згідно з концепцією А.Н.Леонтьева, уміння виступає як направлена на

досягнення мети, “окрема діяльність”, змістом якої є узгоджена система підлег-

лих проміжним цілям розумових і практичних дій. Кожна з дій включає спосо-

би її виконання. Уміння - складне структурне поєднання різних якостей особис-

тості, яке формується і виявляється в свідомому, доцільному, успішному здійс-

ненні дій в процесі досягнення поставленої мети. У стабільних умовах багаток-

ратного досягнення однієї і тієї ж мети відбувається автоматизація тих ланок

структури, в яких реалізуються технічні способи і прийоми виконання дій. Ці

ланки починають функціонувати як автоматизовані акти діяльності - операції.

Таким чином, нерозривно пов'язані з операціями навики виступають як автома-

тизовані компоненти умінь.

Уміння характеризуються: свідомістю, інтелектуальністю, цілеспрямова-

ністю, довільністю, плановістю, антиципованістю, практичною дієвістю, злит-

тям розумових і практичних дій, варіативністю способів досягнення мети дія-

льності.

Загальні трудові політехнічні уміння Е.А.Мілерян підрозділяє на: конс-

труктивно-технічні; організаційно-технологічні; операційно-контрольні.

Найбільш ефективне формування умінь вимагає від учнів засвоєння і ак-

тивного творчого використання знань про загальні принципи і закономірності

будови об'єкту і процесу діяльності.

Етапи формування уміння:

а) Первинне уміння – припускає усвідомлення мети діяльності при смут-

37

ному розумінні способів досягнення мети. Діяльність виконується методом

проб і помилок;

б) Недостатньо уміла діяльність – людина добре представляє і мету, і спо-

соби її досягнення. Способи досягнення мети ґрунтуються на раніше відомих

знаннях і навиках, не спеціалізованих для поточної діяльності;

в) Формування окремих, загальних умінь – припускає сформованість

окремих умінь, загальних для різних видів діяльності;

г) Високорозвинене уміння – припускає творче використання знань і на-

виків в різних умовах діяльності, з розумінням не тільки мети дій і діяльності,

але і мотивів вибору певних способів досягнення мети діяльності;

д) Майстерність – припускає надійне творче використання умінь для ви-

рішення різних, у тому числі і не стандартних завдань.

Основні труднощі, з якими зустрічаються учні при формуванні умінь: а)

тенденція відтворювати знання, що більш зміцнилися, і дії, через що вони нері-

дко актуалізуються не дивлячись на їх невідповідність новому завданню; б) у

новому не виділяється не убачається вже відоме, але представлене в новому за-

вданні в зміненому вигляді; в) основна трудність при практичному застосуванні

знань полягає в необхідності визначати абстрактне і загальне в конкретному і

приватному.

Діяльність освоюється нерівномірно і гетерохронно. За П.К.Анохіним:

“гетерохронія є закономірністю, що полягає в нерівномірному розгортанні спа-

дкової інформації”. У дослідженнях формування професійних навиків

(В.Д.Шадріков) було виявлено, що:

— освоєння окремих дій носить нерівномірний характер;

— освоєння окремих дій в загальній структурі діяльності носить гетеро-

хроний характер. Тоді як в одній операції спостерігається прогрес, в іншій опе-

рації можливий застій або навіть збільшення часу виконання;

— спостерігаються відмінності у величині початкового рівня і інтенсив-

ності зростання показників освоєння різних дій у однієї і тієї ж особи;

— спостерігаються розбіжності у величині початкового рівня і темпах

38

зростання показників освоєння по одних і тих же діях у різних осіб. По одних

діях прогрес спостерігається відразу, по інших відбувається з початковою за-

тримкою.

Уміння і навики розвиваються в нерозривній єдності:

· по-перше, формування нових умінь ґрунтується на нових знаннях і на-

виках;

· по-друге, формування навику істотно полегшується за наявності у лю-

дини певних умінь.

Формування умінь і навиків відбувається в процесі вправи. Вправа – це

повторне виконання дії з урахуванням інформації про раніше отримані резуль-

тати і про причини, що призвели за собою позитивні або негативні результати.

На початковому етапі, більш менш тривалому, навик активно формується,

знижується кількість помилок, підвищується точність, збільшується швидкість

виконання дії, зменшується надмірність. У подальшому, розвиток навиків і

умінь може гальмуватися. При цьому може навіть знижуватися ефективність

виконання дій. Гальмування в розвитку навиків і умінь може бути обумовлено

наступними причинами: стомленням, втратою інтересу, зміною умов діяльнос-

ті, пошуком нових шляхів вдосконалення дій. При усуненні причин застою в

розвитку умінь і навиків якість, швидкість, злагодженість виконання дій може

знов удосконалюватися.

Велике значення для формування нових умінь і навиків і успішної їх реа-

лізації в умовах діяльності, що змінюються, є перенесення вже раніше засвоє-

них умінь і навиків для вирішення трудових завдань в нових умовах. Існує

принаймні два трактування перенесення. По-перше, під перенесенням розуміє-

мо полегшення (позитивне перенесення) або утруднення (негативне перенесен-

ня) процесу засвоєння нових знань, умінь і навиків в результаті попереднього

навчання. По-друге, під перенесенням розуміємо практичне застосування за-

своєних раніше умінь і навиків в новій ситуації, що істотно відрізняється від

умов, в яких раніше проходив процес навчання.

Стадії перенесення умінь: початкові спроби прямого додатку наявних