45

Тема 10. Психологія професійної працездатності і функціональних

станів

Психічний стан це відносно стійка структурна організація всіх компо-

нентів психіки, що забезпечує функцію активної взаємодії людини із зовнішнім

середовищем.

Психічні стани людини в трудовій діяльності класифікують за ознакою

тривалості, по провідному компоненту, по ступеню напруги їх загального тону-

су, по ступеню активної діяльності свідомості, по домінуючих в їх структурі

властивостях особистості.

По тривалості психічні стани розділяються (В. Асєєв) на:

- відносно стійкі і тривалі за часом стани, які відображають загальний

психологічний настрій (задоволеність або незадоволеність трудовою діяльніс-

тю, інтерес або байдужість до роботи);

- часові, ситуативні, швидкоплинні стани;

- стани, що виникають періодично в процесі трудової діяльності (готов-

ність до роботи, вправьовування, підвищена працездатність, стомлення).

По провідному психічному компоненту стани підрозділяються на емоцій-

ні, вольові, стани уваги і т.д.

По рівню напруги виділяються стани з:

- помірною напругою (нормальний робочий стан);

- підвищеною напругою.

Напруга класифікується відповідно до психічних функцій, переважно за-

лучених в професійну діяльність і зміни яких найбільш виражені в екстремаль-

них умовах.

1. Інтелектуальна напруга (викликана частим зверненням до інтелектуа-

льних процесів).

2. Сенсорна напруга (виникає у випадках великих утруднень в сприйнятті

необхідної інформації).

3. Монотонія (це напруга, викликана одноманітністю виконуваних дій).

46

4. Політонія (це зворотний вигляд напрузі монотонії, викликане необхід-

ністю частого перемикання уваги).

5. Фізична напруга (підвищене навантаження на руховий апарат).

6. Напруга очікування (викликана необхідністю підтримки готовності ро-

бочої функції в умовах відсутності діяльності).

7. Мотиваційна напруга (викликана вибором).

8. Емоційна напруга (викликано конфліктними умовами, тривалою на-

пругою іншого роду).

9. Стомлення.

Несприятливі чинники, що підвищують напругу:

біологічний страх (загроза життю); дефіцит часу; підвищена трудність

завдання; підвищена значущість помилкових дій; фізіологічний дискомфорт;

наявність перешкод; недовантаження або перевантаження інформацією; конф-

ліктні умови.

Для оцінки психічного стану визначаються значення наступних груп па-

раметрів:

фізіологічних; психологічних; біохімічних.

До фізіологічних параметрів відносяться:

електроенцефалографічні; електрокардіографічні; електроміографічні;

шкірно-гальваничні; пневмографічні; вегетативні.

Психологічні параметри:

характеристики пам'яті; уваги; мислення; сприйняття;

емоційно - вольової сфери; мови.

Біохімічні параметри:

- склад крові; - склад повітря, що видихається; і т.п.

Оцінка психічного стану за допомогою інструментальних методів вимагає

попереднього визначення меж норми. Актуальний стан людини в процесі праці

може оцінюватися наступними способами:

1. показники стану відхиляються від нормального значення не більш, ніж

на 10%;

47

2. другий спосіб оцінки пов'язаний з визначенням статистично достовір-

ної відмінності між середнім значенням норми і середнім значенням показни-

ків, узятих за короткий проміжок часу.

Вимоги до методів оцінки психічних станів:

відсутність післядії (відсутність впливу на основну діяльність);

мала інерційність (методи повинні дозволяти оцінювати психічні стани

в реальному масштабі часу); висока перешкодостійкість;

достовірність; інформативність.

При сприятливих психічних станах реакції людини на виникаючі умови

носять характер адекватної (відповідною) мобілізації. Це обумовлює можли-

вість отримання нормальної ефективності діяльності. При несприятливих ста-

нах порушується працездатність, знижується ефективність діяльності, підвищу-

ється вірогідність травматизму.

Стомлення. Стомлення - стан тимчасового зниження функціональних

можливостей організму, що наступає унаслідок інтенсивної або тривалої діяль-

ності, виявляється погіршенням якісних і кількісних показників цієї діяльності

(зниження працездатності), дискоординацією фізіологічних функцій і звичайно

супроводжується відчуттям втоми.

Характеризується: - відчуттям слабосиллі; - розладом уваги; - розладами

в сенсорній області; - порушеннями в моторній сфері; - порушеннями пам'яті і

мислення; - ослабленням волі; - сонливістю.

Класифікація стомлення:

— стомлення оперативне, таке, що виникає при звичайній ненапруженій

роботі; — стомлення гостре - при напруженій короткочасній роботі; — стом-

лення хронічне, таке, що виникає при кумуляції (накопиченні) стомлення, яке

фактично є перевтомою; — перевтома гостра - при короткочасній украй напру-

женій роботі високої інтенсивності.

Залежно від характеру роботи умовно розрізняють стомлення фізичне,

розумове, нервово-емоційне.

Перевтома - це стан організму, що близький до патологічного, характери-

48

зується якісною зміною ряду фізіологічних функцій. Він виникає в результаті

порушення режиму праці і відпочинку.

Стадії розвитку стомлення:

Перша - характеризується слабким відчуттям втоми; відсутністю поміт-

ного падіння працездатності.

Друга - характеризується помітним зниженням продуктивності праці; ви-

раженим відчуттям втоми, нестійкою компенсацією зниження працездатності.

Третя - характеризується вираженим відчуттям втоми, поганим самопо-

чуттям, явно вираженим зниженням активності і інтересу до роботи; працезда-

тність різко падає, прогресивно знижуються можливості компенсації падіння

працездатності; дезорганізуються робочі рухи.

Емоційна напруга. У відповідність з переважанням процесів збудження

або гальмування емоційна напруга виявляється в двох формах:

1) збудливою - з підвищеною руховою реактивністю, метушливістю;

2) гальмівною - з пригнобленням діяльності, уповільненням реакцій,

ступороподібними станами.

В стані напруги відбувається дезорганізація діяльності, з'являються грубі

помилки, спостерігаються провали в пам'яті. Відбувається збільшення серед-

ньої частоти серцевих скорочень, падіння опору шкіри, зміна характеристик

мові.

В стані стресу відбувається розпад діяльності, втрата орієнтації, поведін-

ка втрачає пластичність, гнучкість, спостерігаються грубі помилки, зміна пос-

лідовності операцій, руйнується співвідношення між основними і другорядни-

ми діями, людина може приділяти надмірну увагу неістотному і недостатню

увагу необхідному.

Е.А.Мілерян виділяє наступні типи поведінки людей в стані емоційної

напруги в екстремальних умовах: - напружений (сповільненість, імпульсив-

ність); - тормозний; - агресивно-безконтрольний (з афектними зривами, пони-

женим контролем свідомості над поведінкою); - боягузливий (відхід від діяль-

ності, дії по звичних алгоритмах, виражене відчуття страху); прогресивний тип

49

(поліпшення робочих показників, наявність бойового завзяття).

Перевтома. Профілактика стомлення і перевтоми. Перевтома, яка

починається, виявляється в суб'єктивному відчутті втоми вже при середньому і

навіть легкому навантаженні. Працездатність знижена, але в більшості випад-

ків не робить вираженого впливу на якість діяльності, оскільки компенсується

вольовим зусиллям і професійним досвідом. Наголошується зниження інтересу

до роботи, апатія, відсутність ініціативи; можливі спалахи дратівливості. Хара-

ктерним симптомом є розлад сну. Вегетативні зрушення виявляються у вигляді

підвищеної пітливості, тахікардії, головного болю, запаморочення, втрати апе-

титу. Спостерігається підвищення сухожильних рефлексів, тремор вік і пальців

рук.

При вираженій перевтомі визначається значне, а в окремих випадках різке

зниження працездатності, що приводить до появи помилкових дій, затримок в

ухваленні рішень. Раніше посильна робота викликає швидке стомлення. Разом з

млявістю, апатією відчувається підвищена дратівливість, запальність. З'явля-

ється гіперреактивність на звичайні світлові і звукові подразники. В результаті

підвищеної чутливості може виникнути інтероцептивна гіперпатія, тобто

сприйняття імпульсів від внутрішніх органів, які здорова людина не відчуває.

Так, виникають болі у області серця, серцебиття, відчуття бурхливої перисталь-

тики. Фаза засипання стає тривалою. Сон носить поверхневий характер, з час-

тими пробудженнями, здриганнями, кошмарними сновидіннями. Вранці відчу-

вається розбитість, слабкість. Емоційні зрушення є одним з ранніх проявів пе-

ревтоми. При цьому можливі дві форми: гіперстенічна з переважанням дратів-

ливого процесу і гіпостенічна, для якої характерні млявість, сонливість, розсла-

блення, байдужість. При вираженій перевтомі спостерігається значне ослаблен-

ня пам'яті і уваги, що викликає зниження продуктивності в роботі, особливо

інтелектуальній.

Вирішення проблеми профілактики стомлення і перевтоми може здійс-

нюватися по декількох напрямах. Основними з них є: оптимізація робочого мі-

сця і умов праці, раціональна організація процесу праці, дотримання режиму

50

праці і відпочинку, регламентація професійного навантаження з урахуванням

індивідуальних особливостей, поліпшення психологічного клімату в колективі,

формування навиків саморегуляції психічних станів. Для екстреного зняття

стомлення допустимо застосування під лікарським контролем фармакологічних

препаратів.

На психічний стан роблять істотний вплив умови діяльності. Різна ко-

льоровість в забарвленні предметів обстановки по різному впливає на емоцій-

ний стан (по М.Дереньєру): оранжевий — бадьорить, стимулює до активної ді-

яльності; синій — освіжає, зменшує фізичну напругу, може регулювати ритм

дихання, заспокоює роботу серця; червоний — збуджує; жовтий — розташовує

до гарного настрою; зелений — колір спокою і свіжості, заспокійливо діє на

нервову систему; фіолетовий — сприяє виникненню відчуття стомлення і не-

спокійної схвильованості; сірий — викликає апатію, нудьгу. Разом з тим, чер-

воний-оранжеві тони підвищують нервозність і дратівливість; світлі тони зеле-

ного, синього кольору, блакитний і жовтий кольори, їх поєднання з білим ко-

льором сприяють рівному настрою, бадьорять. Дослідження показують, що, за-

стосовуючи в інтер'єрі різні кольори, в деяких межах можна підняти працездат-

ність людини, нейтралізувати відчуття жари або холоду, зняти напруженість.

Психічний стан може істотно мінятися під впливом ритму і музики. Від-

чуття ритму в своїй основі має моторну (рухову) природу: сприйняття музики і

ритму це слухо-руховий процес. Але відчуття музичного ритму має не тільки

рухову, але і емоційну природу, що припускає сприйняття виразності музики.

Різка ритмічна музика може приводити в несамовитість, значно підвищувати

психомоторне збудження, сприяти втраті самоконтролю. На музику помітно

реагує серцево-судинна система. Якщо музика приносить задоволення і ство-

рює піднесений настрій, то сповільнюється пульс, посилюються скорочення

серця, знижується артеріальний тиск крові, розширюються судини. Коли музи-

ка дратує, серцебиття частішає, стає слабкішим. Під впливом музики змінюєть-

ся тонус м'язів, частота дихання, темп рухових реакцій, характер електроенце-

фалограми.