5.2. Основні напрямки розвитку антропологічних і психологічних ідей у культурі Відродження

Гуманістичні психологічні й антропологічні ідеї розвиваються в культурі Відродження в різних сферах: у моральній філософії, схоластиці, в природничо орієнтованих областях знання, у літературі і мистецтві. Розглянемо головні з них.

Моральна філософія стає центром гуманістичних знань. У ній чітко позначаються нові ідеї світської етики. Головні її проблеми - проблема достоїнства людини, її волі, шляхів і факторів її удосконалення. Акцент робиться не на походженні, а на індивідуальних достоїнствах людини. Особлива увага приділяється етиці, що розробляє проблеми достоїнства людини, заснованого на високих моральних якостях і здатності особистісного самовдосконалення людини. Дається нова оцінка праці, творчості, вольовій активності особистості. Яскравий приклад - трактат Поджо Браччоліні (1380-1459) про шляхетність людини (1440). У ньому доводиться, що праця - одна з головних умов достоїнства людини, основа розвитку суспільства і культури, затверджується пріоритет активного життя порівняно зі споглядальним, відокремленим.

Леон Батиста Альберті (1404-1472) засуджує думку Епікура про те, що найвище щастя – “байдикування” і зазначає, що найбільший порок - неробство, нікчемність. Споглядання без дії оцінюється ним як позбавлене всілякого змісту. Мислитель категоричний у свому переконанні, що людина народжується не для того, щоб вмерти і згнити, але для того, щоб працювати. Основне призначення людини, її головна відмінність від тварини - здатність до творчості. Остання розуміється ним широко: від праці ремісника до наукової і художньої діяльності.

Ідею особистої досконалості відстоював також відомий гуманіст, один із засновників Платонівськой академії у Флоренції Кристофоро Ландіно. Він розвиває культ розуму і знання: людина повинна розвивати здатність до самопізнання, знання світу, свої творчі здібності. Висувається ідея про можливість самовдосконалення індивіда і суспільства шляхом освоєння культури й історичного досвіду людства.

Проблемі достоїнства людини, її можливостям присвячена праця “Про достоїнство і перевагу людини” (1450) Джанноцо Манетті (1396-1459). Відстоюючи інтереси людини, Манетті активно виступає проти аскетизму. Він розвиває ідею про багатство емоційного світу людини. Це був новий погляд на людину, що вперше затверджується в суспільній думці, тому що античність приносила чуттєвість у жертву розуму, а середньовічна схоластика заперечувала її з позицій ідеї аскетизму.

Становлять інтерес також ідеї Пікоделла Мірандола Джованні (1463-1494), італійського філософа гуманіста, прихильника авероїзму. Основа його поглядів - антропологічне вчення про свободу волі людини як основну властивість її гідності. Людина, на його думку, має абсолютну волю самоформування. Робиться важливий висновок - людина відповідальна за визначення свого життєвого шляху, за свої дії. Відповідно – основні засоби виховання – розвиток знань, розуму, пізнань в області моральної філософії і філософії природи.

Питання навчання і виховання розглядалися в трактатах П’єтро Верджеріо, Леонардо Бруні, Мефео Веджо та інших гуманістів. Головна мета виховання визначалася ними як формування людини-громадянина з високорозвиненою самосвідомістю і патріотичними переконаннями. Ставилося завдання: формування вільної усебічно розвинутої людини, що самостійно мислить, духовно і фізично гармонічної особистості.

Особливо значущою була діяльність гуманістів і видатних педагогів періоду Відродження, які виступили за створення нової педагогіки, за світську орієнтацію освіти.

Особливо слід відзначити погляди відомого слов'янського просвітителя Я.А.Коменського, який висунув ідею про необхідність дивитися на дитину не як на ємність, яку можна наповнити будь-яким змістом, а як на активного суб'єкта педагогічного процесу. Увага приділяється не тільки інтелектуальній, але й емоційній сфері в процесі навчання. Акцент робиться на похвалу, стимулювання дитини, а не на покарання. Відстоюється принцип добровільності і свідомого вибору в оволодінні знаннями.

У творчості Еразма Ротердамського висувається ідея сполучення наочності з позитивними емоціями під час засвоєння знань.

Однак проблема психічного розвитку дитини в цей час ще не була поставлена. За основу пошуку методів навчання брався не внутрішній світ дитини, а природа, зовнішній світ, принципи і методи навчання: перехід від простого до складного, принцип наочності і т. ін. Не виділялися і не досліджувалися ще стадії розвитку психіки дитини

Велику роль у затверджені нового погляду на людину внесло мистецтво періоду Відродження. Більш того, мистецтво раніше, ніж наукова думка, приступило до рішення задач гуманістичного переосмислення дійсності. Орієнтиром для розвитку мистецтва цього періоду стає мистецтво античності. У цей час з'являється портрет, що підкреслює значення індивіда; зображення побутових сцен і пейзажу, що свідчать про нове ставлення до світу, про інтерес до реалій буття. Розцвітають монументальні форми живопису. З’являються нові літературні форми: новела і сонет, розвивається лірична й епічна поезія.

Одним з піонерів культури Відродження, відомим гуманістом був Франческо Петрарка (1304-1374), у творчості якого спостерігається відхід від схоластичної традиції й аскетичних ідеалів Середньовіччя до нової культури, звернення до проблем земного буття людини., твердження цінності його творчих сил. Його ім'я обезсмертила лірична поезія, написана в стилі вольгари (народна італійська мова) – “Книга пісень”, присвячена Лаурі. Для його творчості характерна любов до древніх зразків духовності; реабілітація язичеської літератури. Він збирав античні рукописи, виклав основи філології. Головна увага науки, на його думку, повинна бути звернена на людину, і в цьому контексті особливо підкреслювалася роль філології, риторики, поезії, моральної філософії.

Наступником ідей Петрарки був Джовані Боккачо (1313-1375), виходець з купецької родини, автор знаменитого “Декамерона”. Він показує строкатість життя з багатством людських характерів і життєвих обставин. Розкривається піднесена моральна сторона любові, критикується ханжеська мораль, реабілітується жінка, відстоюються її права.