Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Навч посібник.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
884 Кб
Скачать
☆

6. Методика аудиту установчих документів та облікової політики підприємства

Аудит установчих документів передбачає перевірку юридичних під­став на право функціонування суб’єкта господарювання у відповідності з чинним зако­нодавством та підтвердження права власності юридичних і фізичних осіб.

Дослідження аудитором установчих документів та облікової політики підприємства допомагає йому отримати необхідне розуміння суб’єкта господарювання та його середовища.

Необхідність отримання розуміння суб’єкта господарювання є одним з базових аспектів здійснення аудиту у відповідності до МСА, яке допомагає визначити, перш за все, обсяги аудиторської перевірки щодо оцінки ризиків суттєвого викривлення у фінансових звітах.

Для отримання необхідного розуміння суб’єкта господарювання та його середовища при здійсненні аудиторської перевірки фінансових звітів аудитору слід дотримуватись положень стандарту та рекомендацій МСА 315 «Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень».

Розуміння аудитором суб’єкта господарювання та його середовища при вивченні установчих документів та облікової політики має охоплювати такі аспекти:

  • галузь діяльності та її законодавчо-нормативна база;

  • характер суб’єкта господарювання та його вплив на вибір і застосування облікової політики;

  • мета, стратегія та пов’язані з ними ризики бізнесу;

  • оцінка результатів фінансової діяльності суб’єкта господарювання;

  • внутрішній контроль.

При проведенні аудиту установчих документів аудитор пови­нен виконати наступні завдання.

1. Визначити основні відомості про суб’єкт господарювання:

  • повну назву;

  • код за єдиним державним реєстром;

  • місцезнаходження;

  • дату реєстрації;

  • дати внесення змін до установчих документів;

  • основні види діяльності;

  • кількість засновників, їх частки в статутному капіталі.

  1. Визначити структуру управління суб’єкта господарювання і повноваження керівників усіх рівнів при прийнятті відповідних управлінських рішень.

  1. Визначити права власності (корпоративні права) на майно суб’єкта господарювання:

  • розподіл часток статутного капіталу (акцій) між власниками та учасниками;

  • права, привілеї та обмеження, пов’язані з частками у капіталі (акціями), в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

  • частки капіталу (акції), що належать самому підприємству, його дочірнім і асоційованим підприємствам.

4. Дати оцінку системі внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку.

Нормативна база аудиту установчих документів охоплює:

  • нормативні документи, що регламентують порядок створення підприємства, його реєстрації, реорганізації, здійснення підприємницької діяльності тощо;

  • нормативні документи, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

  • внутрішні нормативні документи підприємства.

Для збору аудиторських доказів щодо установчих документів досліджуються такі документи:

  • статут суб’єкта господарювання;

  • установчий договір (при наявності);

  • протоколи зборів засновників;

  • свідоцтво про державну реєстрацію;

  • свідоцтва про реєстрацію іноземних інвестицій;

  • документи, пов’язані з приватизацією та акціонуванням підприємств;

  • документи, що підтверджують права власності засновників на майно;

  • свідоцтва про реєстрацію в органах статистики, податкової адмі­ністрації, фондах соціального страхування;

  • дозвільні документи (патенти) на право ведення господарської діяльності;

  • договори з банками на розрахунково-касове обслуговування;

  • зареєстровані зміни до установчих документів;

  • реєстр акціонерів для акціонерних товариств;

  • протоколи річних зборів засновників (акціонерів);

  • рішення вищих виконавчих органів підприємства;

  • накази і розпорядження виконавчої дирекції;

  • ліцензії і дозволи на певні види діяльності;

  • журнали реєстрації видачі довіреностей для повноважень при реєстрації, пере­реєстрації, ліквідації, реорганізації та інших дій іншим, крім керівника, особам суб’єкта господарювання;

  • внутрішні положення.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Положення облікової політики фіксуються щорічно розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання здебільшого у формі наказу.

Наказ про облікову політику – це внутрішній нормативний документ з організації, ведення обліку та складання звітності.

З метою співставлення даних при веденні бухгалтерського обліку підприємство повинне забезпечити незмінність протягом поточного року прийнятої методики відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна положень облікової політики на наступний звітний рік повинна бути відображена у Примітках до річної фінансової звітності.

При дослідженні облікової політики аудитор повинен з’ясувати наступні питання:

  • чи дотримується порядок оформлення наказу про облікову політику, чи наявні на підприємстві необхідна внутрішні документи, положення, інструкції які затверджуються одночасно з наказом про облікову політику;

  • повне розкриття встановлених способів ведення бухгалтерського обліку, які здійснюють суттєвий вплив на оцінку і прийняття рішень користувачів бухгалтерської звітності (наприклад, оцінка і спосіб нарахування амортизації на основні засоби, нематеріальні активи, критерії віднесення об’єктів до основних засобів і нематеріальних активів, спосіб погашення вартості малоцінних необоротних матеріальних активів, порядок оцінки сировини, матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, товарів, готової продукції тощо);

  • дотримання методики ведення обліку (методів оцінки запасів, методів нарахування амортизації, обраної та затвердженої в наказі);

  • чи затверджені керівником підприємства робочий план рахунків, форми первинних документів, порядок і терміни проведення інвентаризації, правила документообігу і технологія обробки облікової документації, порядок контролю за господарськими операціями;

  • відображення в наказі про облікову політику форми ведеться облік.

До облікової політики підприємства висуваються певні вимоги, дотримання яких також повинен перевірити аудитор:

  1. повнота обліку, тобто в обліку провинні бути відображені всі факти господарського життя, що мали місце;

  1. обережність при обліку доходів, тобто більша готовність до обліку витрат і пасивів, ніж можливих доходів і активів;

  1. пріоритет змісту відображених фактів господарського життя перед формою, тобто відображення їх виходячи не лише з правової форми, але і з економічного змісту умов господарювання;

  2. узгодженість даних аналітичного і синтетичного обліку;

  3. раціональність у веденні бухгалтерського обліку відповідно до умов господарської діяльності і розміру підприємства.

Облікова політика, крім питань щодо організації, способу та форми ведення обліку, регламентує й організаційно-технічні аспекти внутрішнього контролю суб’єкта господарювання.