Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Навч посібник.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
884 Кб
Скачать
☆

Структура приміток до річної фінансової звітності

Найменування розділів Приміток до річної фінансової звітності

Взаємозв’язок з статтями інших форм фінансової звітності

І. Нематеріальні активи

Рядки 010-012 ф. № 1

ІІ. Основні засоби

Рядки 030-032 ф. № 1

ІІІ. Капітальні інвестиції

Рядок 020 ф. № 1

ІV. Фінансові інвестиції

Рядки 040-045 ф. № 1

V. Доходи і витрати

Рядки 060, 090, 110-160 ф. № 2

VІ. Грошові кошти

Рядки 230-240 ф. № 1

VІІ. Забезпечення і резерви

Рядки 400-416 ф. № 1

VІІІ. Запаси

Рядки 100-140 ф. № 1

ІХ. Дебіторська заборгованість

Рядки 160, 210 ф. № 1

Х. Нестачі і втрати від псування цінностей

Аналітичний облік

ХІ. Будівельні контракти

Аналітичний облік

ХІІ. Податок на прибуток

Рядок 180 ф. № 2

ХІІІ. Використання амортизаційних відрахувань

Рядок 260 ф. № 2

На завершальному етапі аудиту фінансової звітності діями аудитора є:

- узагальнення даних про відхилення у формах фінансової звітності;

- аналіз відхилень з точки зору прийнятого рівня суттєвості;

- формування аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності.

Форма і зміст аудиторського висновку, який надається незалежним аудитором щодо аудиторської перевірки фінансової звітності суб’єкта господарювання, має відповідати положенням і рекомендаціям МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітніст»” (Додаток 6).

15. Проблеми розвитку аудиту в Україні

Аудиторська діяльність в Україні набула розвитку з 1993 року з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність». Згідно із законодавчими нормами обов’язковому щорічному аудиту за наслідками фінансово-господарської діяльності 1994-го і подальших років підлягали господарюючі суб’єкти незалежно від форми власності та виду діяльності за винятком установ та організацій, що повністю утримувались за рахунок державного бюджету і не займались підприємницькою діяльністю, а також суб’єктів з річним господарським оборотом меншим як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

Аудиторські висновки разом з фінансовою звітністю подавались суб’єктами господарювання до податкових інспекцій протягом дев’яти місяців року, що настав за звітним. В разі неподання або несвоєчасного подання зазначених документів були передбачені штрафні санкції до суб’єктів господарювання у розмірі 10 % річного прибутку звітного року.

Таким чином, у державі виникла ситуація, коли поодинокі аудиторські фірми (аудитори) протягом дев’яти місяців 1995 року мали провести аудиторські перевірки фінансової звітності за 1994 рік переважної більшості суб’єктів господарювання України. Очевидно, що такі законодавчі норми були передчасними, оскільки за один рік створити систему аудиту в державі та підготувати відповідну кількість аудиторів було неможливим.

Стрімкий попит при відсутності належної пропозиції призвів, перш за все, до низької якості аудиту, формального відношення до його проведення, відсутності відповідальності аудиторських фірм (аудиторів) за якість аудиту та вимогливості замовників, оскільки розмір штрафних санкцій за неподання аудиторського висновку суттєво переважав вартість аудиторських послуг.

В результаті численних звернень керівників суб’єктів господарювання до Верховної Ради України з приводу відміни обов’язкового аудиту Постановою Верховної Ради України від 24 вересня 1997 р. № 544/97-ВР «Про внесення змін до пункту 7 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про аудиторську діяльність» запроваджено, починаючи з наслідків фінансово-господарської діяльності за 1996 рік, обов’язкове щорічне проведення аудиту лише для фінансових посередників (банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів) та емітентів цінних паперів і облігацій (акціонерних товариств).

Суттєве звуження сфери застосування обов’язкового аудиту має ряд негативних моментів, головний з яких – відсутність будь-якого контролю за достовірністю фінансової звітності, що подається переважною більшістю суб’єктів господарювання до органів Державного комітету статистики України.

В Україні за роки функціонування Закону України «Про аудиторську діяльність» склалась достатньо упорядкована адекватна ринковому середовищу систе­ма аудиту, яка в основному забезпечує вирішення проблем атестації аудиторів, внесення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, забезпечення ринку аудиторських послуг кваліфікованими спеціалістами. Так, станом на 29.09.2005 р. у Реєстрі АПУ знаходилось 2365 аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надавали аудиторські послуги (табл. 5). Це дає підстави для законодавчого запровадження для переважної більшості суб’єктів господарювання щорічного обов’язкового аудиту фінансової звітності, що, одночасно з підвищенням вимог до аудиту, в значній мірі забезпечить належну якість фінансової звітності. Винятком з цього правила мали б стати суб’єкти малого підприємництва. Такий підхід гарантував би достовірність фінансової звітності, перш за все, для статистичних узагальнень з метою розрахунків державними органами макропоказників економічного розвитку держави.

Запровадження обов’язкового аудиту для більшості суб’єктів господарювання з метою підвищення якості обліку та звітності заслуговує на особливу увагу при розгляді проблеми узгодження податкового та бухгалтерського обліку.

Таблиця 5