14. Методика аудиту фінансової звітності

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух гро­шових коштів підприємства за звітний період.

Бухгалтерська звітність є системою узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства протягом звітного періоду (кварталу, року). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є його завершальною стадією.

Фінансову звітність, відповідно до чинних П(С)БО, зобов’язані складати підприємства, які мають самостійний баланс і є юридичними особами.

Достовірність бухгалтерської звітності – такий ступінь точності даних бухгалтерської звітності суб’єкта господарювання, що підлягає аудиту, який дозволяє користувачу цієї звітності робити на її основі правильні висновки про майновий і фінансовий стан, а також приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Підготовка достовірної бухгалтерської звітності – одне з основних завдань керівництва господарюючого суб’єкта. Наявність аудиторського висновку про бухгалтерську звітність не перекладає відповідальності за її підготовку на аудитора. Разом з тим на аудитора покладається відповідальність за формування об’єктивної думки про ступінь достовірності поданої звітності і складання відповідного висновку, що повинно служити орієнтиром для користувачів бухгалтерської звітності при визначенні ступеню об’єктивності поданих у звітності даних і попереджувати про існуючі та ймовірні відхилення в цій звітності.

Таким чином, метою аудиту фінансової звітності є надання аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах стандартам, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів.

Думка аудитора про достовірність бухгалтерської звітності повинна базуватися на зібраних в ході аудиту необхідних і достатніх аудиторських доказах. При цьому збір і аналіз аудиторських підтверджень має здійснюватись на систематизованій основі, обґрунтовуючи впевненість аудитора щодо складеного висновку відносно достовірності бухгалтерської звітності.

Річна фінансова звітність складається на завершальній стадії фінансового обліку. Вона включає п’ять типових форм:

1. Ба­ланс (форма № 1);

2. Звіт про фінансові результати (форма № 2);

3. Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

4. Звіт про власний капітал (форма № 4);

5. Примітки до фінансової звітності (форма № 5).

Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до фінансової звітності в значній мірі базуються на даних Балансу і Звіту про фінансові результати. Саме методика формування фінансової звітності визначає методику її аудиту.

Сутність аудиту фінансової звітності полягає у підтвердженні аудитором повноти і достовірності фінансової інформації, наведеної у звітних формах.

Аудит фінансової звітності слід починати з аудиту Балансу та Звіту про фінансові результати, який полягає у підтвердженні аудитором достовірності даних їх статей.

Для початку аудиторської перевірки Балансу та Звіту про фінансові результати аудитор повинен одержати достатні аудиторські свідчення про те, що залишки на початок періоду не містять викривлень, які можуть суттєво впливати на фінансову інформацію поточного періоду і, відповідно, залишки на кінець періоду. Така ситуація можлива, якщо аудиторська перевірка фінансових звітів здійснюється вперше або якщо аудиторська перевірка фінансових звітів за попередній період здійснювалась іншим аудитором.

Для отримання достатніх аудиторських свідчень про залишки на початок періоду аудитору слід керуватись МСА 510 «Перші завдання: залишки на початок періоду».

Для аудиту статей Балансу та Звіту про фінансові результати доцільно використовувати методику «Зверху – вниз» або «Знизу – вверх».

Сутність дослідження статей Балансу та Звіту про фінансові результати за методикою «Зверху – вниз» полягає у простежуванні і вивченні даних у напрямку від Балансу до первинних документів (рис. 7).