2. Інформаційне забезпечення аудиту

Організація і методика аудиту визначається передусім належним інформаційним забезпеченням аудитора. Зростання обсягів інформації потребує від аудитора певної її систематизації та класифікації, оскільки без такого підходу важко зібрати необхідні аудиторські докази, правильно оцінити господарські явища, факти, процеси виробництва.

Під інформаційним забезпеченням аудиту розуміють належно упорядковану сукупність інформації, що формується і використовується на різних стадіях процесу аудиту. Основу інформаційного забезпечення аудиту становить економічна інформація, що характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність суб’єктів контролю.

Найбільш потрібну інформацію про фінансово-господарську діяльність аудитор отримує з даних бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю, фінансової та статистичної звітності. Аудиторський контроль використовує також інформацію зовнішніх джерел: банків, страхових компаній, торговельних партнерів, аудиторських і юридичних фірм. Важливе місце у формуванні інформаційної бази аудиту посідає законодавча, планово-нормативна та довідкова інформація. Аудиторський контроль використовує також матеріали попереднього зовнішнього та внутрішнього аудиту, акти перевірки податкових органів, контрольно-ревізійних служб, позабюджетних фондів тощо.

В аудиті береться до уваги не тільки фінансова, а й нефінансова інформація. Для об’єктивної оцінки фінансового стану підприємства, визначення ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на виробництво аудитор часто вивчає особливості організації і технології виробництва суб’єктів перевірки, використовує матеріали контрольних обмірів, лабораторних аналізів.

Обсяг і зміст інформаційного забезпечення аудиту залежить від виду аудиторських послуг. Якщо при аудиті фінансової звітності здебільшого беруть до уваги інформацію бухгалтерського обліку, то, наприклад, у процесі консультаційних послуг – законодавчо-нормативні матеріали. Отже, для аудитора важливо чітко знати не тільки інформаційне забезпечення аудиторського контролю, а й процес формування інформації про суб’єктів господарської діяльності та використання її на практиці. У зв’язку з цим важливе значення має наукова класифікація економічної інформації, що використовують в аудиті (табл. 1). За змістом її поділяють на законодавчо-нормативну, планово-нормативну, довідкову, договірну, технологічну, організаційно-управлінську, фактографічну.

Основним джерелом законодавчої і нормативної інформації є закони і постанови, прийняті Верховною Радою України, укази Президента України, постанови уряду, накази міністерств та відомств та інші нормативні акти, що регулюють питання діяльності суб’єктів аудиторського контролю.

Таблиця 1

Класифікація інформації, що використовується в аудиті

№ з/п	Ознака класифікації	Види інформації, що використовують в аудиті
1	2	3
1.	Зміст інформації	1.1. Законодавчо-нормативна 1.2. Планово-нормативна 1.3. Договірна 1.4. Технологічна 1.5. Організаційно-управлінська 1.6. Фактографічна
2.	Характер оцінки об’єктів аудиту	2.1. Пряма 2.2. Непряма 2.3. Опосередкована
3.	Суб’єкт аудиту	3.1. Внутрішня 3.2. Зовнішня
4.	Пізнаваність інформації	4.1. Релевантна 4.2. Нерелевантна
5.	Спосіб відображення	5.1. Алфавітна 5.2. Цифрова 5.3. Алфавітно-цифрова 5.4. Графічна
6.	Спосіб подання	6.1. Директивна 6.2. Розпорядна 6.3. Звітна
7.	Ступінь інформаційної деталізації	7.1. Аналітична 7.2. Синтетична
8.	Період формування інформації	8.1. Оперативна 8.2. Поточна 8.3. Прогнозна
9.	Ступінь перетворення інформації	9.1. Вхідна 9.2. Проміжна 9.3. Підсумкова
10.	Джерела отримання	10.1. Оперативного обліку 10.2. Бухгалтерського обліку і звітності 10.3. Статистичного обліку і звітності 10.4. Внутрішнього контролю 10.5. Зовнішнього контролю 10.6. Відомчого контролю 10.7. Попереднього аудиторського контролю
11.	Ступінь доказовості	11.1. Доказова 11.2. Недоказова
12.	Ступінь деталізації	12.1. Загальна 12.2. Конкретна
13.	Тривалість зберігання	13.1. Тривалого зберігання 13.2. Нетривалого зберігання
14.	Спосіб формування інформації	14.1. Сформована вручну 14.2. У напівавтоматичному режимі 14.3. В автоматичному режимі

Планову інформацію та інформацію про внутрішні нормативи аудитор черпає з перспективних і поточних планів, внутрішньої документації підприємства.

Основними джерелами договірної інформації є наявні на підприємстві договори з постачальниками та підрядниками, замовниками і покупцями, партнерами по бізнесу.

До технологічної інформації належать відомості про технологію виробництва, технічні й технологічні умови експлуатації обладнання і технологічних ліній, технічні умови якості тощо. Основні джерела технологічної інформації становлять технічна і проектно-технологічна документація, паспорти та інші документи, які характеризують технічні дані обладнання та технічний рівень суб'єкта господарської діяльності.

Джерелами організаційно-управлінської інформації є установчі документи суб’єкта аудиторського контролю, накази і розпорядження керівника, посадові інструкції та інші документи, які стосуються організації та управляння.

Фактографічна інформація характеризує об’єкти аудиту на основі даних, відображених у первинних документах, облікових регістрах, бухгалтерській, статистичній і податковій звітності.

За характером оцінки об’єкті аудиту економічна інформація буває пряма, непряма, опосередкована. Стосовно суб’єкта аудиту її поділяють на внутрішню та зовнішню. Отриману аудитором інформацію безпосередньо на суб’єкті перевірки називають внутрішньою, а отриману від партнерів, банків, страхових компаній тощо – зовнішньою.

За ознакою пізнавальності інформація є релевантна і нерелевантна.

Заслуговує на увагу класифікація економічної інформації за способом відображення – це алфавітна, цифрова, алфавітно-цифрова, графічна.

Залежно від способу подання інформацію поділяють на директивну, розпорядну, звітну. Директивна інформація обов’язкова для виконання і міститься в законодавчо-нормативних актах. Накази і розпорядження керівника підприємства відносяться до розпорядної інформації. Звітна інформація формується у вигляді звітів внаслідок господарської діяльності у системі бухгалтерського обліку.

За ступенем інформаційної деталізації економічну інформацію поділяють на аналітичну і синтетичну. Перша формується на рахунках аналітичного обліку, а друга – на рахунках синтетичного обліку.

За періодом формування інформація поділяється на оперативну, поточну і прогнозну. Оперативну інформацію аудитор використовує при контролі об’єктів аудиту в момент здійснення господарських операцій. Поточна інформація використовується після завершення господарських операцій звітного періоду. Прогнозна інформація міститься в бізнес-планах, проектах та інших джерелах і характеризує об’єкт аудиторського контролю на перспективу. Цю інформацію аудитор може використовувати при здійсненні різних видів аудиторських послуг, наприклад, у прогнозному аналізі.

Залежно від ступеня перетворення інформації в процесі обробки виділяють такі її види: вхідна, проміжна і підсумкова.

За джерелами отримання інформацію, яку використовують в аудиті, поділяють на інформацію оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку й звітності; внутрішнього контролю, відомчого контролю, попереднього аудиторського контролю.

Інформація оперативного обліку не завжди зафіксована в документах, тому аудитор може її отримати в результаті аудиторських процедур. Найбільш вагомою інформацією про об’єкти контролю є дані бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського) і звітності.

При здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності, фінансового стану підприємства аудитор користується даними статистичної звітності.

Суб’єкти господарювання в різних формах і обсягах здійснюють певний внутрішньогосподарський контроль. Тому зовнішній аудитор значною мірою покладається на результати внутрішньогосподарського контролю. Основними джерелами такої інформації є акти внутрішніх перевірок, ревізій, матеріали інвентаризацій тощо.

Важливе джерело отримання інформації про об’єкти аудиту становлять матеріали перевірки зовнішнього контролю. Його здебільшого здійснюють органи податкової служби, контрольно-ревізійного управління, пенсійного фонду, соціального страхування.

Відомчий контроль у формі внутрішнього аудиту діє переважно на великих підприємствах, які мають у своєму складі дочірні підприємства, філії та інші відокремлені підрозділи. Для зовнішнього аудитора джерелом інформації у цьому випадку є матеріали перевірок, проведених внутрішньою аудиторською службою.

Важливим джерелом інформації для зовнішнього аудиту є аудиторський висновок попередньої перевірки. Якщо на підприємстві аудиторську перевірку здійснює один і той самий аудитор (аудиторська фірма), то використовують робочі документи попереднього аудитора. Форму і зміст робочих документів аудитора регламентує МСА 230 «Документація».

Залежно від ступеня доказовості інформацію можна класифікувати на доказову і недоказову.

Важливими ознаками класифікації інформаційного забезпечення аудиту є ступінь деталізації, тривалість зберігання і спосіб формування інформації. За ступенем деталізації інформація може поділятися на загальну і конкретну. Загальну інформацію містять бухгалтерська і статистична звітність та інші носії і вона не може слугувати абсолютно достовірним джерелом даних про об’єкти контролю. Конкретну і достовірну інформацію про об’єкти контролю мають первинні документи (рахунок-фактура, накладна, вимога, доручення, прибуткові і видаткові касові ордери тощо), які безпосередньо відображають господарські операції.

Для аудиту важливе значення має тривалість зберігання носіїв економічної інформації. За цією ознакою інформація буває тривалого і нетривалого зберігання. Терміни зберігання документів в архіві підприємства для кожного виду документів встановлюються відповідними загальнодержавними нормативними документами.

За способом формування інформація, використовувана в аудиті, буває сформованою вручну, в напівавтоматичному та автоматизованому режимах.

Широке використання на підприємствах персональних комп’ютерів з створенням автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтера, завідувача складом тощо, часто об’єднаних в єдину мережу, дає змогу формувати інформацію в автоматичному режимі. При цьому способі обробки інформації первинні документи формуються за допомогою комп’ютерів, а їх інформація формує базу даних. Обробка даних бухгалтерського обліку в місцях здійснення господарських операцій, що ґрунтуються на використанні АРМ, персональних комп’ютерів і локальних мереж, дає змогу формувати і вести не тільки локальні бази даних, а й використовувати для аудиторського контролю централізовану базу даних.

Отже, розглянута класифікація інформації, яку використовують в аудиті, має наукове і практичне значення. Вона допомагає аудитору краще орієнтуватися у великому обсязі та спектрі інформаційного забезпечення і правильно використовувати інформацію, що характе­ризує об’єкти контролю, для збирання необхідних аудиторських до­казів.

Важливими факторами, які впливають на склад, структуру і обсяг інформаційного забезпечення, є стадії процесу аудиторської перевірки.

Інформаційна база аудиту для кожної стадії процесу аудиту (початкова, стадія дослідження, завершальна) і відповідно їх етапів буде різною.

На початковій стадії аудитор здійснює перевірку в такій послідовності: вибір суб’єкта аудиту, ознайомлення з його бізнесом та станом обліку. Наступний крок – вивчення статуту, установчих документів та правових зобов’язань клієнта. В подальшому аудитор вивчає надійність системи обліку і внутрішнього контролю та здій­снює оцінку величини аудиторського ризику. Черговий етап роботи аудитора – визначення обсягів робіт, узгодження суми оплати та складання договору на проведення аудиту. На завершальному етапі початкової стадії ауди­торської перевірки аудитор складає попередній план і програму аудиту. Зауважуючи перелічені види робіт аудито­ра на початковій стадії процесу аудиту, до його інформаційного забезпечення можна ввести такі джерела інформації:

• стандарти аудиту;

• законодавчо-нормативні документи, що регулюють фінансово-господарську діяльність суб’єкта перевір­ки, бухгалтерський облік і аудит в Україні;

• статут та інші установчі доку­менти;

• правові зобов’язання клієнта;

• акти і висновки контролюю­чих органів за звітний період;

• матеріали внутрішнього контролю тощо.

До стадії дослідження належать: вивчення господарських опера­цій, тестування та перевірка облікових за­писів, коригування плану і робочої програми, перевірка (аналіз) фінансової звітності. Найхарактернішими джерелами інформації, що використовують у процесі аудиту на стадії дослідження, є:

• стандарти аудиту;

• первинні документи;

• регістри бухгалтерського обліку і звітність;

• нормативно-довідкове забезпечення процедур аудиту;

• довідки, листи, отримані від третіх осіб, письмові пояснення поса­дових осіб тощо.

На завершальній стадії аудитор оцінює отримані результати перевірки (доказів), готує звіт замовнику та складає аудиторський висновок і акт приймання-передачі виконаних робіт. Джерелами інформації для завершальної стадії аудиту слугують:

• стандарти аудиту;

• робочі документи аудитора;

• висновки експертів та інші матеріали, що характеризують об’єкти аудиторського контролю.

Отже, для наступних стадій процесу аудиту, з одного боку, використовується інформація попередніх стадій, а з іншого – джерела інформації, характерні тільки для конкретної стадії процесу аудиту.

Однією з причин потреби а систематизації інформаційного забезпечення аудиту за стадіями процесу аудиторського контролю є те, що аудит часто виконують різні аудитори. Так, вибір суб’єкта аудиту, складання договору часто здійснює керівник аудиторської фірми, а безпосередньо аудит виконує група аудиторів (асистентів) на чолі зі старшим аудитором цієї групи. Тому залежно від стадій процесу аудиторського контролю буде змінюватися інформаційне забезпечення аудиту.

На характер та обсяг інформаційного забезпечення також впливають види аудиторських послуг.