Життєвий цикл російської родини описується в інституціональному (контрактному) плані.

1. Батьківська сім'я з дорослими дітьми, які не мають досвіду незалежного життя. Молода людина - дитина своїх батьків. Зазвичай у нього немає ясного уявлення про те, що було досягнуто в його житті особисто їм самим, йому важко виробити почуття особистої відповідальності за свою долю. Він не може перевірити на практиці правила життя, отримані від батьків, і часто не може виробити свої. 2.

Молода людина одружується і призводить чоловіка в будинок батьків. Щоб створити маленьку сім'ю всередині великої, молоді люди повинні домовитися не тільки один з одним про те, як вони будуть жити разом, а й передоговоріться з батьками. Патріархальна модель: шлюбний партнер входить у велику сім'ю на правах ще одну дитину. Батьків пропонується називати "мама" і "тато". Тоді молоде подружжя - як би знову знайдені брат з сестрою.

Коли один член пари хоче бути чоловіком або дружиною по-перше, а сином або дочкою по-друге, а в іншого чоловіка пріоритети зворотні, то виникає рольовий конфлікт виглядає як сварка між свекрухою та невісткою або між зятем та батьками дружини. Мала сім'я потребує сепарації, а велика сім'я потребує самозбереженні. Шлюб віртуальний. 3.

Народження дитини також вимагає переукладення сімейного контракту. Не завжди ясно, хто функціональна бабуся, а хто функціональна мама, тобто хто фактично здійснює турботу, догляд, вирощування дитини. Ці ролі можуть бути сплутані, і дитина - швидше син або дочка бабусі, а не матері. Власні батьки дитині - швидше старші брат і сестра. 4.

Поява другої дитини привносить ситуацію дитячої ревнощів. У багатодітних сім'ях частину обов'язків по догляду за молодшими лягає на старших дітей, які виступають функціональними («молодшими») батьками, що підвищує їх ранг в сімейному ієрархії. 5.

Активне старіння і хвороба прабатьків. Старики безпорадні і залежні. Вони займають позицію маленьких дітей, стикаючись з досадою і роздратуванням. З строків виходять небажані і нелюбимі діти, хоча вони звикли бути на чолі. Типовий докір: "Нема кого попросити подати склянку води". Вважається негідним дозволити померти своїм старим поза домом, поміщати в будинок для престарілих, лікарні. Старики вступають в коаліції з підлітками: покривають пізні відлучки і шкільні неуспіхи. Обов'язок догляду і нагляду за хворими людьми похилого віку в будинку можна передати підліткам, прив'язуючи до будинку, позбавляючи шкідливою вуличної компанії, але і сповільнюючи побудова їх ідентичності.

6. Старше покоління померли. Сім'я з дорослими дітьми повертається до проблем першій стадії

Розглянемо психологічні особливості проживання цих стадій життєвого циклу сімейної системи в контексті сучасної української сім’ї.

• Перша стадія: «Батьків хліб не навчить, як треба жить»

Цикл розпочинається у батьківській родині з дорослими дітьми, де молоді люди практично не мають можливості отримати свій досвід самостійного життя, оскільки живуть разом з батьками. Така молода людина є дитиною своїх батьків, носієм норм та цінностей батьківської сімейної системи. Зазвичай вона не відчуває себе відповідальною за своє особисте життя, бо є повністю залученою до сім’ї своїх батьків. В очах дитини мати та батько виступають в декількох іпостасях: як джерело емоційного тепла і підтримки; як розпорядники добробуту, покарань і заохочень; як приклад мудрості та довіри.   Від того, як батьки сприймають і розуміють молоду людину, її потреби, інтереси та переживання, залежить самооцінка молодої людини, формування цінностей та ідеалів. Але однією з головних тенденцій цього періоду є переорієнтація молодої людини з батьків на партнерів більш або менш рівних собі за статусом. Ця переорієнтація може відбуватись повільно і поступово, або різко і бурхливо, вона може бути по-різному виражена, але така переорієнтація відбувається обов’язково і з віком неухильно зростає.