• Сьома стадія: «Шукай правди у старих, а сили у молодих»

Відхід дорослих дітей з батьківської сім’ї призводить до утворення значної кількості сімей типу «порожнього гнізда» — подружніх пар середнього віку, полишених усіма дітьми. За умов низької народжуваності значна кількість сімей стають «порожніми гніздами», коли батькам лише по 40—50 років. Для кожного з подружжя це є вікова криза, коли людина починає усвідомлювати незворотність плину свого життя: погіршується стан здоров’я, зменшується професійна активність, звужується коло спілкування. Ця стадія життєвого циклу сім’ї є найтяжчою для всіх членів родини, тому що відбувається остаточна сепарація дітей, глобальна перебудова внутрішніх та зовнішніх кордонів сім’ї, суттєва зміна ролевих функцій. Подружжю необхідно навчитися знову жити вдвох, спокійно сприймати прагнення своїх дорослих дітей до незалежності від батьків, а також знайти для себе способи пристосування до нових життєвих обставин.

• Восьма стадія: «Життя біжить — як музика дзвенить»

Найпотужнішім стресовим фактором останнього етапу життєвого циклу сім’ї є смерть одного з подружжя. Овдовілий член подружжя поповнює категорію самотніх членів сім’і. Вміння перенести смерть близької людини досягається за рахунок дотримання сталих побутових звичок, конструктивного ставлення до старості, емоційного задоволення від спілкування зі своїми дорослими дітьми, внуками та правнуками. Старші представники роду стають зберігачами сімейних історій та міфів, джерелом духовних цінностей і сімейної мудрості.

При проходженні сім’ї свого життєвого циклу від стадії до стадії вона переживає закономірні кризи розвитку, подібно тим, які в своєму становленні переживає живий організм. Дослідження показали, що в моменти таких криз сім’я може повертатися до більш ранніх моделей функціонування (механізм «регресії») або надовго зупинятися в своєму розвитку, фіксуючись на певному етапі життєвого циклу (механізм «фіксації»). Тому чим більше людина знає про свою родину, про своїх батьків, тим впевненіше та сильніше вона відчуває себе у своєму нинішньому житті, завдяки відчуттям приналежності до колективного сімейного досвіду. А ще зв’язок поколінь несе неймовірно сильну енергію роду, яка дає натхнення та підтримку на життєвому шляху, і саме в історії сім’ї знаходяться ключі до вирішення багатьох життєвих проблем.

32. . Загальна характеристика сімейної історії.

Кожна людина отримує в спадок вантаж сімейної історії у вигляді маси поведінкових патернів і незавершених емоційних відносин, які продовжують жити в «сімейному несвідомому» і детермінують поведінку людини, його мотивацію, вибори і реакції.

Сімейна історія - це специфічна, несуча емоційне навантаження інформація про сім'ю, яка визначає спосіб організації життєвих подій і зовні виявляється в стереотипах поведінки, які відтворюються з покоління в покоління Незнищенна зв'язок з родиною, що зберігає історію багатьох поколінь з їх таємницями, проблемами і незавершеними ситуаціями, породжує почуття підконтрольності, безпорадності і нерозуміння своєї поведінки, детермінує уявлення людей про себе і відображається в їх взаємодії один з одним

Вивчення сімейної історії часто дозволяє зрозуміти етіологію симптоматичного поведінки клієнта, що зберігає якісь патерни взаємин або захищає спадок попередніх поколінь. Дослідження таких патернів дозволяє йому побачити використовувані способи адаптації і відмовитися від небажаних моделей в сьогоденні шляхом свідомої роботи над альтернативними способами. Допомагаючи клієнту вивчити вплив сімейної історії та міфів на його життя, психолог забезпечує перспективу, з якої можна прийняти усвідомлене рішення, чи варто слідувати переконанням, які раніше були самі собою зрозумілими. Для аналізу сімейної історії, патернів взаємин, які переходять з одного покоління в інше, і подій, що передують особистому або сімейного кризи, використовуються методики генограма і геносоціограмму. У терапевтичну практику генограмму вперше ввів Мюррей Боуен в 1978 р. Це різновид сімейної родоводу, що відображає історію розширеної сім'ї як мінімум протягом трьох поколінь і включає інформацію про народженнях, шлюби, розлучення, смертях та інших важливих сімейних подіях Геносоціограмму, розроблена А.А. Шутценбергер, відрізняється від попередньої методики використанням концепції соціометрії Я. Морено. Крім генеалогічної картини, доповненої переліком важливих життєвих подій в сім'ї, геносоціограмму відображає також соціометричні зв'язку, емоційні відносини, взаємні симпатії і антипатії членів групи Головною особливістю генограмми і геносоціограмми, на відміну від інших традиційних підходів до збору даних по сімейної історії, є їх структурованість і графічне представлення інформації у вигляді карти даних родини. Обидві методики дозволяють дослідити взаємозв'язок клінічних проблем із сімейним контекстом та історією розвитку сім'ї. Вони дозволяють виявити і проаналізувати сімейний сценарій клієнта, зрозуміти особливості скоєних ним виборів, розглянути динаміку створення сімейних міфів, виявити неусвідомлені тенденції у членів сім'ї різних поколінь (хвороби, смерті, вибір партнерів, професії і т.д.), а також ставлення до вагітності і материнства. Збір інформації про сімейної історії зазвичай проходить в контексті інтерв'ю з клієнтом, коли психолог приділяє увагу проблемі, з якою той звернувся. Проводячи інтерв'ю, необхідно рухатися від представленої проблеми до більш широкого сімейному та соціальному контексту, від справжньої сімейної ситуації до хронології сімейних подій, від легких питань до важким, провокуючим тривогу, від очевидних фактів до суджень про особливості взаємин і далі, до гіпотез про особливості функціонування клієнта Робота з сімейною історією дозволяє доторкнутися до глибин сімейного досвіду (народження, смерті, хвороби, взаємини) відносно безпечним для клієнта способом і розблокувати важливі теми. Психолог просто цікавиться життям сім'ї, він нікого ні в чому не звинувачує. Навпаки, така інформація дозволяє психологу показати, що сімейна проблема природно випливає з історії