14. Методи і види контролю знань студентів внз -

ПРИ КОНТРОЛІ ЗНАНЬ, НАВИЧОК ТА ВМІНЬ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ РІЗНІ МЕТОДИ І СПОСОБИ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКИХ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ТА РІВЕНЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА. ЩОДО ВИМОГ ПО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ВИКЛАДАЧ ПОВИНЕН ВРАХОВУВАТИ НАСТУПНІ ОЗНАКИ КОНТРОЛЮ:

1.ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ПЕРЕВІРКИ ТА ОЦІНКИ (БЕЗ УПЕРЕДЖЕНОСТІ);

2. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР КОНТРОЛЮ (ВРАХУВАННЯ ЗНАНЬ КОЖНОГО ОКРЕМОГО СТУДЕНТА, ЙОГО ДОСЯГНЕННЯ, ТРУДНОЩІ РОБОТИ, ЩО ДОЗВОЛЯЄ ВИЯВИТИ ФАКТИЧНИЙ СТАН ЗНАНЬ ТА УМІНЬ СТУДЕНТА, А ТАКОЖ ХАРАКТЕР ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ, ЯКУ СЛІД ЙОМУ НАДАТИ);

3. СИСТЕМАТИЧНІСТЬ ТА РЕГУЛЯРНІСТЬ КОНТРОЛЮ (АЛЕ НЕ РИТМІЧНІСТЬ);

4. ГЛАСНІСТЬ КОНТРОЛЮ (СТУДЕНТАМ НЕОБХІДНО ПОВІДОМИТИ РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ, ПОЯСНЮЮЧИ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ, СИЛЬНІ ТА СЛАБКІ АСПЕКТИ ЙОГО РОБОТИ, МОТИВУВАТИ ОЦІНКУ ЧИ КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ). ЦЕ СПОНУКАЄ ДО ВИХОВАННЯ НАВИЧОК САМОКОНТРОЛЮ ТА САМООЦІНКИ;

5. ВСЕБІЧНІСТЬ ПЕРЕВІРКИ МАЄ ОХОПЛЮВАТИ УСІ РОЗДІЛИ ПРОГРАМИ, АБИ НЕ ПЕРЕКРИВАТИ ПОЗИТИВНОЮ ОЦІНКОЮ З ОДНОГО РОЗДІЛУ ПРОГРАМИ НЕЗАДОВІЛЬНУ ОЦІНКУ З ІНШОГО РОЗДІЛУ;

6. ДИФЕРЕНЦІЙОВАНІСТЬ НАВЧАННЯ (ВРАХУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ПРОГРАМНОГО МАТЕРІАЛУ ЧИ ПРЕДМЕТУ, ОСОБЛИВОСТЕЙ СТУДЕНТА);

7. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ФОРМ КОНТРОЛЮ СТВОРЮЄ УМОВИ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ КОНТРОЛЮ, ПІДВИЩЕННЯ ІНТЕРЕСУ ДО ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ.

У ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ МЕТОДИ УСНОГО, ПИСЬМОВОГО, ПРАКТИЧНОГО, КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ.

ВИДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ (НАКОПИЧЕННЯ БАЛІВ ЗА РІЗНІ ВИДИ РОБІТ, ЩО ПІДСУМОВУЮТЬ І ВИЗНАЧАЮТЬ РІВЕНЬ ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК СТУДЕНТІВ):

1. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ (ПОВСЯКДЕННА НАВЧАЛЬНА РОБОТА);

2. ПЕРІОДИЧНИЙ КОНТРОЛЬ (ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ ПРОГРАМИ З УРАХУВАННЯМ ДАНИХ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ);

3. ТЕМАТИЧНИЙ КОНТРОЛЬ – РІВЕНЬ ЗНАНЬ З ОКРЕМИХ ТЕМ;

4. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ – ФІНАЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ (ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НАПРИКІНЦІ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ ЧИ СЕМЕСТРУ – ЗАЛІК, ІСПИТ).

14. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТА ВНЗ -

«СТУДЕНТ» ОЗНАЧАЄ ТОГО, ХТО НАПОЛЕГЛИВО ПРАЦЮЄ, ОПАНОВУЄ ЗНАННЯ, ВИВЧАЄ (СТУДІЮЄ) НАУКУ.

СТУДЕНТІВ ПОРІВНЯНО З ІНШИМИ ГРУПАМИ МОЛОДІ ЦЬОГО ВІКУ ВІДРІЗНЯЮТЬ НАСТУПНІ РИСИ:

1) ВИЩИЙ ОСВІТНІЙ РІВЕНЬ;

2) ВЕЛИКЕ ПРАГНЕННЯ ДО ЗНАНЬ;

3) ВИСОКА СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ;

4) ГАРМОНІЙНЕ ПОЄДНАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ.

МОЛОДІ ЛЮДИ, ВСТУПИВШИ ДО ВНЗ СТИКАЮТЬСЯ З БАГАТЬМА ТРУДНОЩАМИ:

- ДИДАКТИЧНІ (НОВИЗНА В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ У ПОРІВНЯННІ ЗІ ШКОЛОЮ);

- СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ;

- ПРОФЕСІЙНІ.

В АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТА ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТРИ ФАЗИ:

1. ПСИХІЧНА РЕАКЦІЯ ОРГАНІЗМУ НА НОВІ УМОВИ ЖИТТЯ ТА НАВЧАННЯ У ВНЗ (ЗАКІНЧУЄТЬСЯ В СЕРЕДИНІ ПЕРШОГО СЕМЕСТРУ).

2. ПЕРЕБУДОВА ПРИСТОСОВНИЦЬКИХ МЕХАНІЗМІВ, ДИНАМІЧНОГО СТЕРЕОТИПУ, ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ЗАВЕРШУЄТЬСЯ В СЕРЕДИНІ ДРУГОГО СЕМЕСТРУ.

3. УСТАЛЕНА АДАПТАЦІЯ, КОЛИ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ ФОРМУВАННЯ ДИНАМІЧНОГО СТЕРЕОТИПУ ТА ПРИСТОСОВНИЦЬКИХ РЕАКЦІЙ (ЗАВЕРШУЄТЬСЯ НАПРИКІНЦІ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ).