16. Класифікація (типологія) студентів внз -

ЗА ТИПОЛОГІЄЮ СТУДЕНТІВ МОЖНА ПОДІЛИТИ НА:

З ОГЛЯДУ НА СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ:

- СЕРЙОЗНІ СТУДЕНТИ (ЦІКАВЛЯТЬСЯ ВСІМ) – ПРАГНУТЬ ДО ВСЬОГО НОВОГО НЕЗАЛЕЖНО ВІД ГАЛУЗІ ЗНАНЬ;

- СТУДЕНТИ, ЯКІ ЗАХОПЛЮЮТЬСЯ ЛИШЕ ОДНІЄЮ ГАЛУЗЗЮ ЗНАНЬ (ПРОФЕСІОНАЛИ СВОЄЇ СПРАВИ);

- СТУДЕНТИ, ЯКІ НАДАВШИ ПЕРЕВАГУ ПЕВНІЙ ДИСЦИПЛІНІ МАЮТЬ ГЛИБОКІ І ҐРУНТОВНІ ЗНАННЯ З ЦІЄЇ ДИСЦИПЛІНИ, А НА ІНШІ ДИСЦИПЛІНИ НЕХТУЮТЬ.

ЗАЛЕЖНО ВІД СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН:

- ПАСИВНИЙ, СПОГЛЯДАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР НАВЧАННЯ, ГАЛЬМУЮЧИ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ СВОЇХ МОРАЛЬНО-ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ:

- СТУДЕНТИ, ЯКІ Є НЕОДНОРІДНІ ЗА СВОЇМ СКЛАДОМ (ВИЯВЛЯЮТЬ ІНТЕРЕС ДО ПРАКТИКИ В ПОРІВНЯННІ ІЗ ПЕРШОЮ ГРУПОЮ, ЯКА ЦІКАВИТЬСЯ ТІЛЬКИ ТЕОРІЄЮ, БІЛЬШ ТВОРЧІ ЛЮДИ);

- СТУДЕНТИ, ЯКІ ВИЯВЛЯЮТЬ ОДНАКОВИЙ ІНТЕРЕС ЯК ДО ТЕОРІЇ, ТАК І ДО ПРАКТИКИ, ЩО ВПЛИВАЄ НА РІВЕНЬ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ.

ЗА РІВНЕМ САМООЦІНКИ:

- ВИСОКА;

- СЕРЕДНЯ;

- НИЗЬКА.

З ОГЛЯДУ НА СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО ОБРАНОЇ ПРОФЕСІЇ:

- ГАРМОНІЙНІ (РОЗУМІЄ, НАВІЩО ВІН СЮДИ ПРИЙШОВ);

- ПРОФЕСІОНАЛ (НАПОЛЕГЛИВИЙ, ДИНАСТІЯ);

- «АКАДЕМІК» (УСВІДОМЛЕНО ВИБРАВ СПЕЦІАЛЬНІСТЬ, НАВЧАЄТЬСЯ НА ВІДМІННО, БУДУТЬ НАУКОВЦЯМИ);

- ГРОМАДСЬКИЙ ПРАЦІВНИК (ПРЕДСТАВНИК АКТИВНИХ СУСПІЛЬНИХ ДІЯЧІВ);

- АМАТОР МИСТЕЦТВ (ЕСТЕТИЧНИЙ СМАК);

- СТАРАННИЙ (ЦІКАВИТЬСЯ УСІМ, ЩО СТОСУЄТЬСЯ НАУКИ, ТІЛЬКИ СТУДЕНТСЬКЕ ЖИТТЯ);

- СЕРЕДНЯК (РОБИТЬ ВСЕ АБИ ЯК);

- РОЗЧАРОВАНИЙ (ЛЮДИНІ ВСЕ НАБРИДЛО);

- ЛЕДАР (РОБИТЬ ВСЕ, ЩО ХОЧЕ);

- ТВОРЧИЙ СТУДЕНТ (ПОСИДЮЧІСТЬ, АКУРАТНІСТЬ);

- БОГЕМА (СТУДЕНТСЬКА ЕЛІТА, VIP ПЕРСОНИ)

- СТАТУС БАТЬКІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА СТУДЕНТІВ.

17. Особливості розвитку особистості студента на різних курсах -

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС, А ОТЖЕ І РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА НА РІЗНИХ КУРСАХ МАЄ СВОЮ ОСОБЛИВІСТЬ:

ПЕРШИЙ КУРС – АДАПТАЦІЯ КОЛИШНІХ АБІТУРІЄНТІВ ДО СТУДЕНТСЬКОГО ЖИТТЯ;

ДРУГИЙ КУРС – ПЕРІОД НАЙНАПРУЖЕНІШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ, В ЯКУ ВКЛЮЧАЄТЬСЯ БІЛЬШІСТЬ ВІДСОТКІВ СТУДЕНТІВ ГРУПИ, РОЗУМІЮЧИ СЕНС СВОГО НАВЧАННЯ;

ТРЕТІЙ КУРС – СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ, ПОГЛИБЛЮЄТЬСЯ ІНТЕРЕС ДО НАУКОВОЇ РОБОТИ, ЗВУЖУЄТЬСЯ СФЕРА ІНТЕРЕСІВ ОСОБИСТОСТІ, СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ФАКТОРОМ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ;

ЧЕТВЕРТИЙ КУРС – СТУДЕНТИ ЗНАЙОМЛЯТЬСЯ ЗІ СПЕЦІАЛЬНІСТЮ В ПЕРІОД НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, ПЕРЕОЦІНКА ЦІННОСТЕЙ, ПОШУК РАЦІОНАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА ФОРМ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ;

П’ЯТИЙ КУРС – ПЕРСПЕКТИВА ШВИДКОГО ЗАКІНЧЕННЯ ВНЗ ФОРМУЄ ЧІТКІ ПРАКТИЧНІ УСТАНОВКИ НА МАЙБУТНІЙ ВИД ДІЯЛЬНОСТІ, З’ЯВЛЯЮТЬСЯ НОВІ ЦІННОСТІ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ МАТЕРІАЛЬНИМ ТА СІМЕЙНИМ СТАНОВИЩЕМ (МІСЦЕМ РОБОТИ).

ПОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ТА ВИХОВАНОСТІ КОЖНОГО СТУДЕНТА ЧИ КОЛЕКТИВУ (ГРУПИ) ДАЄ ЗМОГУ ЕФЕКТИВНО ВИБУДОВУВАТИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС У ВНЗ З УРАХУВАННЯМ ТИХ ЗМІН, ЯКІ ЗАЗНАЄ СТУДЕНТСЬКИЙ КОЛЕКТИВ ЧИ ОКРЕМИЙ СТУДЕНТ ТА КОРИГУВАТИ ПРИ ЦЬОМУ ЗМІСТ ТА МЕТОДИКУ НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ.

18. Суперечливості та кризи студентського віку-

СУПЕРЕЧНОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ

ВІКОВА КРИЗА ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ РІЗКИМИ Й СУТТЄВИМИ ПСИХОЛОГІЧНИМИ ЗРУШЕННЯМИ ТА ЗМІНАМИ ОСОБИСТОСТІ, РОЗВИТОК НАБУВАЄ БУРХЛИВОГО СТРІМКОГО ХАРАКТЕРУ.

ОЗНАКАМИ КРИЗИ МОЖУТЬ БУТИ ТАКІ:  1) СИЛЬНА ФРУСТРАЦІЯ, ВИНИКАЮТЬ СИЛЬНІ ПЕРЕЖИВАННЯ НЕЗАДОВОЛЕНОЇ ПОТРЕБИ;  2) ЗАГОСТРЕННЯ РОЛЬОВИХ КОНФЛІКТІВ «СТУДЕНТ – ВИКЛАДАЧ», «СТУДЕНТ – СТУДЕНТ»; 3) ЦІННІСНО-СМИСЛОВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ, НЕСТРУКТУРОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ (НАПРИКЛАД, ДЕХТО ВПЕРШЕ ДІЗНАЄТЬСЯ ПРО МОЖЛИВІСТЬ САМОУПРАВЛІННЯ, САМОРЕГУЛЯЦІЇ ТА САМОВИХОВАННЯ);  4) ІНФАНТИЛЬНІСТЬ (СТУДЕНТ ПОВОДИТЬ СЕБЕ ЯК БЕЗВІДПОВІДАЛЬНА ЛЮДИНА) АБО ВДАЮТЬСЯ ДО ПИЯЦТВА, СЕКСУАЛЬНОЇ РОЗПУСТИ, ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ.  НАЙБІЛЬШ КРИЗОВИМИ СИТУАЦІЯМИ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ Є ТАКІ:  1. КРИЗА ПРОФЕСІЙНОГО ВИБОРУ. ЦЯ КРИЗА ЗУМОВЛЕНА ТИМ, ЩО ВИБІР ПРОФЕСІЇ ЧАСТО ВІДБУВАЄТЬСЯ ВЖЕ ПІСЛЯ ВСТУПУ ДО ВИЩОЇ ШКОЛИ. ЧЕРЕЗ ЦЕ ЧАСТО ВИНИКАЄ ДИСОНАНС МІЖ НЕСВІДОМО ОБРАНОЮ ПРОФЕСІЄЮ ТА НЕОБХІДНІСТЮ ОТРИМАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ, НЕХАЙ НАВІТЬ ІЗ ІНШОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ. АМБІВАЛЕНТНІСТЬ ТАКИХ ТЕНДЕНЦІЙ (АБО ПІТИ З ВНЗ ЗА ВЛАСНИМ СВІДОМИМ ВИБОРОМ, АБО ПРОДОВЖУВАТИ НАВЧАННЯ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО СТАТУСУ) НЕРІДКО ПРИЗВОДИТЬ ДО РОЗВИТКУ В СТУДЕНТІВ БАГАТЬОХ ОСОБИСТІСНИХ ПРОБЛЕМ І ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ.  2. КРИЗА ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД БАТЬКІВСЬКОЇ СІМ’Ї. З ОДНОГО БОКУ, МОЛОДІ ЛЮДИ МОЖУТЬ ЖИТИ ОКРЕМО ВІД БАТЬКІВСЬКОЇ СІМ’Ї В СТУДЕНТСЬКОМУ ГУРТОЖИТКУ, МАТИ ВИРАЖЕНУ ТЕНДЕНЦІЮ ДО САМОСТІЙНОСТІ, ПРОЯВЛЯТИ ОСОБИСТІСНУ ЗРІЛІСТЬ, А З ІНШОГО, – ЕМОЦІЙНО-ОСОБИСТІСНА Й ПОБУТОВА (ОСОБЛИВО МАТЕРІАЛЬНА) ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД БАТЬКІВ.  3. КРИЗА ІНТИМНО-СЕКСУАЛЬНИХ СТОСУНКІВ. СТУДЕНТСЬКИЙ ВІК ВІДПОВІДАЄ ПЕРІОДУ ПОСИЛЕННЯ СЕКСУАЛЬНОГО ПОТЯГУ. ЗРОСТАЄ ПОТРЕБА В ІНТИМНО-ОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКАХ ІЗ ПСИХОЛОГІЧНО-ДУХОВНО БЛИЗЬКОЮ ЛЮДИНОЮ (ДРУГ, КОХАНИЙ). ВОДНОЧАС СТВОРЕННЯ ВЛАСНОЇ СІМ’Ї БЛОКОВАНЕ МАТЕРІАЛЬНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ ВІД БАТЬКІВ, ЖИТЛОВОЮ НЕВЛАШТОВАНІСТЮ (У СТУДЕНТІВ ЦЕ ГОСТРІШЕ ВИРАЖЕНО, НІЖ В ЇХНІХ ОДНОЛІТКІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НА ВИРОБНИЦТВІ), А ПОЗАШЛЮБНІ СТОСУНКИ ЗАГАЛОМ Є СОЦІАЛЬНО НЕСХВАЛЬНИМИ ТА МОЖУТЬ СУПРОВОДЖУВАТИСЯ ВНУТРІШНЬО ОСОБИСТІСНОЮ КОНФЛІКТНІСТЮ (НАПРУЖЕНІСТЮ). У ДЕЯКИХ СТУДЕНТІВ ІНТИМНІ СТОСУНКИ МОЖУТЬ ЗАТЬМАРЮВАТИ СОБОЮ ВСЕ ІНШЕ.  4. КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ В НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ. ФАКТОРАМИ, ЩО ПРОВОКУЮТЬ КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ В СТУДЕНТІВ, Є ДЕЯКІ ПСИХОТРАВМУЮЧІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ. ЧАСТО ВИВЧЕННЯ ТА УСПІШНА «ЗДАЧА» ЯКОЇ-НЕБУДЬ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ СТАЄ САМОЦІЛЛЮ, А НЕ ЗАСОБОМ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ ОВОЛОДІТИ ПРОФЕСІЙНИМИ ЗНАННЯМИ ТА НАВИЧКАМИ, НЕОБХІДНИМИ ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ РОБОТИ. НА ЖАЛЬ, ЦІ ТЕНДЕНЦІЇ ПІДТРИМУЮТЬСЯ НЕ ЛИШЕ ОСОБИСТІСНО НЕЗРІЛИМИ СТУДЕНТАМИ, А Й ОКРЕМИМИ ВИКЛАДАЧАМИ. ТВОРЧЕ І СВІДОМЕ ОПАНУВАННЯ ЗНАННЯМИ ВИТІСНЯЄТЬСЯ ЗУБРІННЯМ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ТА КОНФОРМІЗМОМ ЩОДО ЕКЗАМЕНАТОРА. НАЯВНА АНАЛОГІЯ МІЖ ІСПИТОМ І ЛОТЕРЕЄЮ ПОСИЛЮЄ СИТУАЦІЮ. НЕСИСТЕМАТИЧНЕ (ПЕРЕДЕКЗАМЕНАЦІЙНЕ) ВИВЧЕННЯ МАТЕРІАЛУ НЕ ТІЛЬКИ НЕ СПРИЯЄ ФОРМУВАННЮ ГЛИБОКИХ ПРОФЕСІЙНО-ВАЖЛИВИХ І ОСОБИСТІСНО-ЗНАЧУЩИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ, АЛЕ І ПРОВОКУЄ ПСИХОЕМОЦІЙНІ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ.  ВСЯ СКЛАДНІСТЬ У ТОМУ, ЩО ЛЮДИНА В ЦЕЙ ПЕРІОД АМБІВАЛЕНТНА, НАПРИКЛАД, СУПЕРЕЧЛИВІ ПОЧУТТЯ МОЖУТЬ ВИНИКАТИ НАВІТЬ ЩОДО ОДНІЄЇ І ТІЄЇ Ж ЛЮДИНИ.  КАНАДСЬКИЙ ПСИХОЛОГ ДЖЕЙМС МАРША (1968) ВИОКРЕМИВ 4 ЕТАПИ РОЗВИТКУ ІДЕНТИЧНОСТІ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ СТУПЕНЕМ ПРОФЕСІЙНОГО, РЕЛІГІЙНОГО Й ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ:  «НЕВИЗНАЧЕНА», РОЗМИТА ІДЕНТИЧНІСТЬ – ІНДИВІД ЩЕ НЕ ВИРОБИВ ЯКОГО-НЕБУДЬ ПЕВНОГО ЧІТКОГО ПЕРЕКОННЯ, НЕ ОБРАВ ПРОФЕСІЮ ТА НЕ ЗІТКНУВСЯ З КРИЗОЮ ІДЕНТИЧНОСТІ.  «ДОСТРОКОВА», ПЕРЕДЧАСНА ІДЕНТИЧНІСТЬ – ІНДИВІД ВКЛЮЧИВСЯ У ВІДПОВІДНУ СИСТЕМУ ВІДНОШЕНЬ, АЛЕ ЗРОБИВ ЦЕ НЕ САМОСТІЙНО, НЕ В РЕЗУЛЬТАТІ ПЕРЕЖИТОЇ КРИЗИ Й ВИПРОБУВАНЬ, А НА ОСНОВІ ЧУЖИХ ДУМОК, ЙДУЧИ ЗА ЧУЖИМ ПРИКЛАДОМ ЧИ АВТОРИТЕТОМ.  ЕТАП «МОРАТОРІЮ» – ІНДИВІД ПЕРЕБУВАЄ У ПРОЦЕСІ НОРМАТИВНОЇ КРИЗИ ІДЕНТИЧНОСТІ, САМОВИЗНАЧЕННЯ. ВІН ОБИРАЄ З БАГАТЬОХ ВАРІАНТІВ РОЗВИТКУ ТОЙ ЄДИНИЙ, КОТРИЙ МОЖНА ВВАЖАТИ СВОЇМ.  «ДОСЯГНУТА», ЗРІЛА ІДЕНТИЧНІСТЬ – КРИЗА ЗАВЕРШЕНА, ІНДИВІД ПЕРЕЙШОВ ВІД ПОШУКУ СЕБЕ ДО ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЛАСНОГО «Я». 

ЩО ДОПОМАГАЄ ПЕРЕБОРОТИ КРИЗУ ІДЕНТИЧНОСТІ?  УСВІДОМЛЕННЯ ЗМІН, ЩО ВІДБУВАЮТЬСЯ В СОБІ: САМОАНАЛІЗ, САМОКРИТИЧНІСТЬ, САМООЦІНКА, ТОБТО ПОСИЛЕННЯ РЕФЛЕКСІЇ.

-СУБ’ЄКТ САМ ПОВИНЕН СТАТИ ОБ’ЄКТОМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, АНАЛІЗУВАТИ СВІЙ ПСИХІЧНИЙ СТАН.  -ДОВІРЛИВІ СТОСУНКИ З ТИМИ (ДРУГ, ВИКЛАДАЧ ТА ІН.), ХТО Є АВТОРИТЕТОМ, ЯКИМ МОЖНА СПОВІДАТИСЯ.  -ВЛАСНА КОНСТРУКТИВНА ПОЗИЦІЯ, ЗДАТНІСТЬ СТАВИТИ МЕТУ, ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ І ВИКОНУВАТИ ЙОГО.  -ІНОДІ ВАРТО ПЕРЕГЛЯНУТИ СИСТЕМУ СВОЇХ ЦІННОСТЕЙ, ПЕРЕБУДУВАТИ ЇХ ІЄРАРХІЮ, ПРИЙНЯТИ НОВІ ЦІННОСТІ.  -АЛЕ КОНСТРУКТИВНЕ РІШЕННЯ СТОСОВНО ПОДАЛЬШОГО СВОГО ЖИТТЯ АБО РІШЕННЯ ЩОДО ЖИТТЄВИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДИНА ПОВИННА ПРИЙМАТИ САМА ТА БУТИ ЗА НЬОГО ВІДПОВІДАЛЬНОЮ.  -ВАЖЛИВО ТАКОЖ УМІТИ КЕРУВАТИ СВОЇМ ЕМОЦІЙНИМ СТАНОМ (АУТОТРЕНІНГ, «УВІГНАТИ» В М’ЯЗИ СТРЕСИ, ЗБІЛЬШИТИ ЧАС НА СОН, «Я ПРО ЦЕ ПОДУМАЮ ЗАВТРА…»); ШУКАТИ ПОЗИТИВНІ МОМЕНТИ У НЕВДАЧАХ (ЗАВЖДИ МОЖНА ЇХ ЗНАЙТИ!); ПОДІЛИТИСЯ З БЛИЗЬКОЮ ЛЮДИНОЮ (ПОРАДА!).  ЯКЩО СТУДЕНТУ НЕ ВДАЄТЬСЯ РОЗВ’ЯЗАТИ ЦІ ЗАВДАННЯ, У НЬОГО ФОРМУЄТЬСЯ НЕАДЕКВАТНА ІДЕНТИЧНІСТЬ, РОЗВИТОК ЯКОЇ МОЖЕ ЙТИ ТАКИМИ ОСНОВНИМИ НАПРЯМКАМИ: 

-ВІДХІД ВІД ПСИХОЛОГІЧНОЇ ІНТИМНОСТІ, УНИКНЕННЯ ТІСНИХ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН; 

-РОЗМИТІСТЬ ПОЧУТТЯ ЧАСУ, НЕЗДАТНІСТЬ БУДУВАТИ ЖИТТЄВІ ПЛАНИ, СТРАХ ДОРОСЛІШАННЯ ТА ЗМІН; 

-РОЗМИВАННЯ ПРОДУКТИВНИХ, ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ, НЕВМІННЯ МОБІЛІЗУВАТИ СВОЇ ВНУТРІШНІ РЕСУРСИ ТА ЗОСЕРЕДИТИСЯ НА ЯКІЙСЬ ГОЛОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ; 

-ФОРМУВАННЯ «НЕГАТИВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ», ВІДМОВА ВІД САМОВИЗНАЧЕННЯ ТА ВИБІР НЕГАТИВНИХ ЗРАЗКІВ ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ. 

СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ МІЖ «Я-РЕАЛЬНЕ» І «Я-ІДЕАЛЬНЕ» СТУДЕНТА МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО ВНУТРІШНЬОЇ НЕВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ («КОМПЛЕКС МЕНШОВАРТОСТІ») ТА СУПРОВОДЖУВАТИСЯ ЗОВНІШНЬОЮ АГРЕСИВНІСТЮ, НЕХЛЮЙСТВОМ, РОЗПУСТОЮ АБО ПОЧУТТЯМ, ЩО ОТОЧУЮЧІ НЕ РОЗУМІЮТЬ ТЕБЕ. 

НАСЛІДКАМИ НЕГАТИВНОЇ «Я-КОНЦЕПЦІЇ» СТУДЕНТІВ МОЖУТЬ БУТИ ТАКІ ВИЯВЛЕННЯ:  ЗАМИКАННЯ В СОБІ, «ЗАКРИВАННЯ» ВІД ОТОЧУЮЧИХ; 

ДЕМОНСТРАЦІЯ ОТОЧУЮЧИМ «МАСКИ», «ХИБНОГО ОБЛИЧЧЯ» («Я», ЯКЕ ПОДАЄТЬСЯ ОТОЧУЮЧИМ РАДШЕ ЗА «Я-ІДЕАЛЬНЕ» ТА СУПЕРЕЧИТЬ «Я-РЕАЛЬНОМУ»); 

НАДМІРНО ЧУТЛИВЕ РЕАГУВАННЯ НА КРИТИКУ, СМІХ І ОСУД; 

БОЛІСНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ НЕУСПІХІВ У НАВЧАННІ (РОБОТІ) ТА ВИЯВЛЕНИХ ВЛАСНИХ ХИБ (ЗОКРЕМА, ПІД ВПЛИВОМ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ); 

НАДМІРНА СОРОМ’ЯЗЛИВІСТЬ, НЕКОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ, СХИЛЬНІСТЬ ДО ПСИХІЧНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ, ВІДХІД (ПРИЧОМУ, НЕ ЗАВЖДИ ДОБРОВІЛЬНИЙ) ВІД ДІЙСНОСТІ У СВІТ МРІЙ. ЧИМ НИЖЧИЙ РІВЕНЬ САМОПОВАГИ, ТИМ НАЙБІЛЬШ ІМОВІРНО СТУДЕНТ СТРАЖДАЄ ВІД САМОТНОСТІ. 

ОТЖЕ, ЗНАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ ДОЗВОЛЯЄ ЗРОЗУМІТИ СУТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ КОЖНОГО СТУДЕНТА ТА СВОЄЧАСНО НАДАТИ ЙОМУ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ У ВИЗНАЧЕННІ САМОГО СЕБЕ І СВОГО ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ. ТАКА ДОПОМОГА ОСОБЛИВО ВАЖЛИВА У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО НОВИХ ВИМОГ ВНЗ, ДО ВИКЛАДАЧІВ І ОДНОКУРСНИКІВ.