Ресурсні платежі
Ресурсовідтворювльні
Природоохоронні
Плата за землю;
Збір за користування
радіочастотним ресурсом України;
Збір
за спеціальне використання води;
Збір за спеціальне
використання лісових ресурсів;
Екологічний
податок.
Плата за
користування надрами;
Рентна плата за
нафту, газ, газовий конденсат, що
видобувається в Україні.
Рис. 1.2. Функціональна класифікація ресурсних платежів згідно з Податковим кодексом України
Природні ресурси не можна розглядати без їх територіального походження. Такою територією є регіон, який є складовою частиною країни з внутрішніми та зовнішніми зв'язками і являє собою систему з механізмом відтворення, що має крім системних властивостей (площу, організаційну єдність та цілісність, зв'язок з державним комплексом), й інші специфічні риси (рис. 1.3).
Ресурсне оподаткування є найважливішим компонентом економічного механізму користування природними ресурсами та їх відтворення. Податковим кодексом України сформована правова основа для встановлення плати за користування надрами, лісами, водою, землею й іншими видами природних ресурсів на основі ренти чи фіксованих платежів[18].
Енергетична
забезпеченість регіону, структура
енергетичних ресурсів, які використовуються
регіоном та державою
Площа, організаційна
єдність та цілісність регіону
При визначенні
видів та ставок ресурсних платежів
першочергово аналізується
Природні умови
регіону ,які впливають на характер та
форми їх економічного розвитку, структуру
використання природних ресурсів,
економіку і організацію виробництва
в регіоні
Фізичні властивості
та види природних ресурсів регіону
Рис. 1.3. Фактори, що впливають на становлення та розвиток системи ресурсного оподаткування
За вищенаведеними факторами дуже доречно проводити класифікацію регіонів відносно можливостей регіону щодо застосування до нього економічно ефективних і доцільних видів та ставок ресурсних платежів.
В загальному, на необхідність та важливість класифікацій ресурсних платежів не можна не звертати увагу. Для того, щоб відповідно до кожного ресурсу(природного) була проведена правильна політика оподаткування та ресурсовідтворення, а також і для полегшення цього процесу, необхідна чітка класифікація ресурсних платежів.
1.3 Нормативно-правова база ресурсного оподаткування
Питання податкового регулювання справляння ресурсних платежів регулюються податковим законодавством України, що складається з Конституції України, Податкового кодексу України, чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. З 2011 року з прийняттям Податкового кодексу України ресурсне оподаткування зазнало суттєвих змін. У Податковому кодексі України наведено характеристику всіх видів податків і зборів, що справляються на території України, порядок їх обчислення та справляння. Окремими розділами висвітлено ресурсні та рентні платежі [5].
Розробники кодексу звернули увагу на проблеми, пов'язані із ресурсозберіганням. Проголошена ідея підвищити рівень ресурсних платежів відповідно до загальносвітових тенденцій післякризового періоду, а також впливати за допомогою рентних платежів на раціональне використання природних ресурсів. Але вищезазначене було реалізоване лише частково.
Наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2012 р. затверджено форми податкових розрахунків з плати за користування надрами [7].
Також ресурсні та рентні платежі забезпечують регулювання не тільки у податковій сфері, але й у сфері природокористування. Тому до нормативно-правового забезпечення цих платежів належать:
Кодекс України Про надра від 27.07.1994 р.
Завданням Кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян [3].
Закон України «Про охорону навколишнього природнього середовища» від 25.06.1991 р.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною [1]. Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.
Відповідно до Закону України від 04.11.2011 р. №4014-VI«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» до переліку податків і зборів, за які не здійснюється нарахування, сплата та подання податкової звітності, не включено збір за спеціальне використання води. Отже, починаючи з 1 січня 2012 року збір за спеціальне використання води сплачують також і платники єдиного податку [6].
Система платежів за використання природних ресурсів є складовою частиною податкової системи України і виконує функцію акумулювання частини доходу суб'єктів господарської діяльності, які використовують природні ресурси, і передачі її державному та місцевим бюджетам з метою регулювання процесів природокористування та охорони навколишнього середовища.
Екологічна політика у сфері забезпечення раціонального природокористування в Україні.
Стратегічні засади формування національної екологічної політики полягають передусім у визначенні цілей, завдань, шляхів розвитку суспільства і, відповідно, організації діяльності органів державного управління щодо їх виконання. Формування та реалізація національної екологічної політики потребують розробки нормативно-правової бази та забезпечення її дотримання, тобто стандартів і законів поводження в суспільстві; контролю за дотриманням законів, припинення дій, що порушують загальноприйняті екологічні норми; гарантування внутрішньої та зовнішньої безпеки й стабільності екополітичного ладу.
Особливу увагу слід приділяти питанням формування екологічної свідомості населення, справедливого розподілу матеріальних і екокультурних цінностей, узгодження різноманітних інтересів держави й соціальних спільнот.
Практична реалізація цих положень спирається на основний нормативно- правовий документ, що визначає національну екологічну політику України у сфері природокористування, її мету, цілі, завдання і принципи, механізми та інструменти, – Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року».
Серед інструментів реалізації національної екологічної політики у досліджуваній сфері особливе місце належить удосконаленню дозвільної системи регулювання природокористування шляхом установлення науково обґрунтованих обмежень на використання природних ресурсів та відповідної нормативно-правової бази, а також перегляду пільг щодо спеціального використання природних ресурсів.
На базі зазначеного Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» розроблено 8 Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на період 2011–2015 роки, який включає цілі забезпечення екологічно збалансованого природокористування. До них, зокрема, належать підготовка й оприлюднення порівняльного аналізу концепції «зеленої економіки», рамкової політики ССВ та концепції індексації екологічного балансу. Крім того, на часі запровадження системи економічних та адміністративних механізмів з метою стимулювання виробника до сталого й відновлюваного природокористування, охорони довкілля і широкого впровадження новітніх більш чистих інноваційних технологій у сфері природокористування.
У системі природоохоронних дозволів як мету визначено реформування шляхом застосування науково обґрунтованих технологічних нормативів використання природних ресурсів. Пріоритетним завданням у сфері вдосконалення економічного механізму екологічно збалансованого природокористування є розширення бази оподаткування забруднюючих речовин і екологічно небезпечної продукції.
Для вдосконалення економічного механізму екологічно збалансованого природокористування необхідний ґрунтовний науковий супровід, а саме методологічні засади здійснення і впровадження рентного підходу до регулювання природокористування. Ретельну увагу необхідно приділити вдосконаленню методів економічної оцінки природних ресурсів і екологічних впливів на навколишнє природне середовище та здійсненню економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу України; науковому еколого- економічному обґрунтуванню системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення довкілля
Для забезпечення ефективності ресурсної податкової політики в Україні передусім слід створити науково обґрунтовану законодавчу базу ресурсного оподаткування, що дозволить здійснювати наповнення бюджету за рахунок податків за використання природних ресурсів, раціональне та ефективне використання наявної ресурсної бази, її збереження та відновлення.
РОЗДІЛ 2
Загальна характеристика ресурсних платежів в Україні