Короткі відомості з теоретичної частини

В сучасних умовах міжнародний ринок послуг займає провідне місце в процесах розвитку і трансформації світового ринку, викликаних глобалізацією. Ця галузь постійно і динамічно розвивається, створює робочі місця і приносить значні прибутки країнам світу. Світовий ринок послуг є сферою економіки, яка відіграє значну роль в економічному розвитку багатьох країн світу. З’явилося багато нових послуг, які користуються високим попитом на світовому ринку. Тому функціонування ринку послуг в різних країнах є досить перспективним. Цей напрям міжнародного обміну швидко розвивається і зараз займає важливе місце серед елементів світового ринку. Він відображає поступовий перехід цивілізації на вищий рівень розвитку. Сфера послуг має всі передумови для подальшого розширення і вдосконалення.

Світовий ринок послуг – це система міжнародних відносин обміну, які існують на осевої міжнародного поділу праці та інших форм міжнародних економічних відносин, де основним товарним об’єктом виступають різноманітні види послуг.

В літературних джерелах наведені різні визначення, які характеризують сутність послуги. Послуга – це продукт праці, створений в результаті угоди про купівлю-продаж, якому притаманні властивості товару, але у якого відсутня уречевлена форма. Послуга – це діяльність, що не втілюється у матеріальному продукті, але завжди проявляється у корисному ефекті, який отримує споживач. Послуга – це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживчої вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини. Послуга – це підприємницька діяльність, спрямована на задоволення потреб інших осіб, за виключенням діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин. Послуга – такий вид праці, при якому виробництво корисного ефекту співпадає в часі з його споживанням. Послуги являють собою результат різноманітної діяльності, що здійснюється виробниками на замовлення споживачів і яка зазвичай призводить до зміни стану одиниць, що споживають ці послуги. Момент завершення виробництва збігається з моментом надання цих послуг споживачам.

Існує декілька статистичних систем та класифікацій послуг, зокрема: Керівництво з платіжного балансу (п’яте видання МВФ), Система національних рахунків 1993 року, Класифікація основних продуктів ООН, Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності, Класифікація торгівлі послугами ОЕСР та Євростату, рекомендації зі статистики міжнародної міграції ООН тощо. Розглянемо основні з них.

У Міжнародному валютному фонді усі послуги зводять до чотирьох груп: фрахт; решта транспортних послуг; туризм; інші послуги.

У світовому банку прийнятий розширений підхід до послуг, у число яких включається і рух прибутку. Послуги поділяють на:

• факторні – платежі, що виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, перш за все, капіталу і робочої сили (прибутки на інвестиції, роялті і ліцензійні платежі, зарплата, виплачена нерезидентам);

• нефакторні - транспорт, подорожі та інші нефінансові послуги.

Згідно з підходом, який прийнятий ЮНКТАД, виділяють вісім видів послуг: фінансові, зв’язку, будівельні та проектно-конструкторські, транспортні, професійні та ділові, комерційні, туристичні, аудіовізуальні.

Бурхливий розвиток світової економіки в 20 столітті, інтегра­ційні процеси, політичні причини сприяли вагомому прогресу на транспорті, швидкому збільшенню вантажопотоків. При цьому транспорт проявив себе в повній мірі як важливий фактор в еко­номіці та геополітиці.

Прийнято розрізняти транспорт: водний, сухопутний і повітряний. Водний, у свою чергу, поділяється на морський і річковий, сухопутний – на залізничний, автомобільний і трубопровідний. Є декілька факторів, що впливають на вибір виду транспорту для перевезення вантажів чи людей. Ось основні з них:

- вид вантажу;

- відстань і маршрут перевезення;

-фактор часу;

- вартість перевезення.

Товар проходить складний шлях від експортера до імпортера і досить часто його перевозять не одним видом транспорту. Під час такого перевезення виникають різноманітні відносини між різними суб'єктами. Окрім експортера та імпортера тут і перевізники, і експедитори, і стивідори, і докери, і багато інших. Тобто міжнародні транспортні відносини представляють собою досить самостійну систему різноманітних відносин, в основному, економічного характеру.

Якщо у перевезеннях бере участь один з видів транспорту, то це називається прямим одновидовим міжнародним сполученням. Якщо два і більше, то - комбінованим (змішаним) міжнародним сполученням.

Для більш чіткого розуміння функцій деяких суб'єктів варто знайти їм визначення. Отже, перевізник - це довільна особа, котра укладає контракт (або від імені якої складається контракт) на перевезення товарів тим чи іншим шляхом. Екпедитор__- це посередник, який організовує від імені експортера перевезення вантажів перевізниками, а також їх супроводжує. Експедиторів ще називають фрахтовими агентами, комісіонерами, брокерами.

Стивідори – це оператори вантажних терміналів у морських та річкових портах, в аеропортах, на залізничних та автомобільних станціях. За час міжнародного перевезення товари по декілька разів переходять від перевізників до ставідорів і навпаки, а це означає, що по декілька разів міняються суб'єкти, що відповідають за вантаж.

Міжнародний туризм - багатопланова система послугових заходів, що направлені на задоволення потреб осіб, котрі є представниками одних країн і знаходяться з короткотерміновими візитами в інших країнах.

У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень понят­тя "туризм", що суттєво відрізняються одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів:

— як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання;

— як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціально-гуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);

— як форму організації відпочинку, проведення дозвілля;

— як галузь господарства, пов'язану з обслуговуванням людей, що тимчасово перебувають поза межами постійного місця проживання;

— як сегмент ринку, в якому сходяться підприємства таких галузей господарства, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура, торгівля тощо;

— як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоцію­ються виключно з відпочинком.

У законі України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р. наведено таке визначення: туризм — це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спор­тивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.