27.Методи державного саморегулювання держави

2 важелі ,щоб стабілізувати економіку

• Фіскальна політика(податкова) підтримує підприємців ,крім податків використовує державні розходи з цією з цілю.

Для здійснення фіскальної політики використовується державний бюджет.

Державний бюджет(план доходів і розходів держави).

Основа доходів-податки.

Розхідна частина-розвиток виробництва ,підтримка соціальних програм ,розходи на оборону, управління державою.

Бюджет:

-дефіцитний (видатки перевищують податки)

-профіцитний( доходи перевищують розходи)

• Монетарна політика-передбачає регулювання грошового обігу і банківської системи, основні інструменти( облікова ставка, резервна норма, операції на відкритому ринку( купівля-продаж цінних паперів)

Політика дешевих грошей( в період кризи) зниження облікової ставки, здешевити кредити, зниження резервної норми і відкритих ринків, скуповує у населення і підприємств облігації).

Політика дорогих грошей( період розквіту) підвищується резервна ставка.

Методи

Методи державного регулювання економіки ‒ це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів).

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу.

Методи непрямого впливу ‒ це методи, які регламентують поведінку суб’єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. До методів непрямого впливу належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.

Правове регулювання – це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Основними формами правового регулювання економіки в Україні є: Конституція та закони України; укази й розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти центральних органів (міністерств, відомств); нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Адміністративні методи ДРЕ ‒ це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку. Їхні ознаки: прямий вплив державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення їхніх обов’язків, норм поведінки та віддавання команд (наказів, розпоряджень); безальтернативний вибір способів розв’язування завдань, варіанта поведінки; обов’язковість виконання наказів, розпоряджень; відповідальність суб’єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів. Основними інструментами адміністративного регулювання є ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни і т. д.

Застосування економічних методів ДРЕ дає змогу створювати економічні умови, які спонукають суб’єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами. Регулювання за допомогою економічних методів дає змогу суб’єктам ринку зберегти право на вільний вибір своєї поведінки. Економічне регулювання здійснюється інструментами фіскальної. бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямків державної економічної політики.