30.Особливості підприємства в агропромисловому секторі

Особливості сільськогосподарського виробництва позначаються і на економічних відносинах цієї сфери, що іменуються аграрними відносинами (ті, що пов'язані з використанням землі як основного засобу виробництва). їх основним елементом є відносини земельної власності. Це історично визначена форма присвоєння особою, групою осіб або державою землі як природної умови будь-якого виробництва, а в сільському господарстві - основного фактора виробництва. Вони характерні для будь-якого суспільства і пройшли тривалий шлях розвитку. В сучасних умовах у більшості країн власники землі, що використовується у сільськогосподарському виробництві, поділяються на дві групи:

1) ті, хто самі здійснюють господарську діяльність, використовуючи власну або найману працю;

2) ті, хто не займається сільськогосподарською діяльністю, а здають землю в платне користування іншим особам.

Власність на землю насамперед проявляється через землеволодіння. Останнє є визначенням права фізичної чи юридичної особи на певну ділянку землі на обумовлених підставах, що передбачають відповідні права та обов'язки його власника. Землеволодіння означає, що володіння землею не відділене від права власності, тобто володіння і власник є однією особою - фізичною чи юридичною.

Особливості аграрних відносин проявляються і в специфіці організаційно-правових форм підприємницької діяльності в сільськогосподарському виробництві .

Найпоширенішим є фермерське господарство, що зазвичай пов'язане з сімейними фермами. Такі ферми, як правило, ведуть виробництво власними силами або частково використовують найману робочу силу для виконання сезонних робіт. Однак за обсягом виробництва сільськогосподарської продукції головну роль відіграють великі фермерські господарства з найманою працею. У США наприкінці XX ст. такі господарства давали понад 70% усієї сільськогосподарської продукції країни і використовували 80% усієї найманої праці у цій галузі економіки. Широкого розповсюдження набула і така форма підприємницької діяльності, як сільськогосподарські кооперативи. Вони найчастіше є постачальницько-збутовими. Виробництво сільськогосподарської продукції дрібні фермерські господарства здійснюють самостійно, а питання забезпечення себе необхідними ресурсами та реалізації виробленої продукції вирішують через кооперативи. Так, у США на кінець XX ст. такими кооперативами перероблялася і реалізувалася майже третина фермерської продукції, а їх частка у забезпеченні фермерів матеріально-технічними ресурсами становила понад 25%. А у Швеції практично всі фермерські господарства є членами сільськогосподарських постачальницько-збутових кооперативів.

Особливістю аграрних відносин є висока стійкість малих підприємств. Це зумовлено специфікою попиту на сільськогосподарську продукцію: він широкий за асортиментом, але невеликого розміру. Тому великим підприємствам виробляти таку продукцію економічно невигідно. І попит на неї задовольняють малі підприємства. Крім того, дрібне виробництво більш стійке до перепадів попиту на ринку, воно до них пристосовується швидше, ніж великі фермерські господарства.