8. Електрична активність шкіри (еак)

Електрична активність шкіри (ЕАК) пов'язана з активністю потовітділення, однак фізіологічна основа її до кінця не вивчена. Зі ЦНС до потових залоз надходять впливу з кори й із глибинних структур мозку - гіпоталамуса й ретикулярної формації.

У людини на тілі є 2-3 млн. потових залоз, причому на долонях і підошвах їх у кілька разів більше, ніж на інших ділянках тіла. Функція більшості потових залоз - підтримка постійної температури тіла. Але деякі потові залози активні не тільки при підвищенні температури тіла, але й при сильних емоційних переживаннях, стресі, різних формах активної діяльності. Вони саме й зосереджені головним чином на долонях і підошвах.

ЕАК звичайно й використається як показник такого «емоційного» і «діяльнісного» потовітділення.

Існують два способи реєстрації ЕАК: метод Фере, в якому використовується зовнішній прикладений струм, і за якого зовнішнє джерело струму не вживається. Якщо раніше обидва ці методи називали шкірно-гальванічною реакцією (ШГР), то зараз у разі прикладення зовнішнього струму показникомвважається провідність шкіри (ПрШ), а показником за методом Тарханова є електричний потенціал самої шкіри (ПШ).

Окремим напрямком досліджень можна вважати реєстрацію ЕАШ у біологічно активних точках (БАТ). На основі подібного підходу були розроблені численні методи оцінки, контролю та прогнозу психофізіологічного стану (ПФС) людини. Вибір БАТ для діагностики ПФС обґрунтовується тим, що БАТ у значній мірі являє собою відображення біоенергетичного рівня функціональної системи ПФС. У дослідженнях було підтверджено взаємозв'язок біофізичних параметрів БАТ з різними психічними процесами та станами: втомою, ступенем оптимальності мобілізаційного стану, тривалою психічною діяльністю в умовах монотонії та з різними типами інтелектуальної активності.

9. Нейрон як функціональна одиниця нервової системи

Основною структурно – функціональною одиницею нервової системи є нейрон. Будова тіл нейронів і їх відростків є досить різноманітною і залежить від їх функції. Нейрон — нервова клітина з її відростками і кінцевими апаратами. Нейрони оточені з усіх боків клітинами глії, які утворюють каркас для нейронів, слугують їм механічним захистом, приймають участь в живленні нейронів та виконують багато інших обслуговуючих та захисних функцій. Нейрони утворюють паренхіму нервової системи, а клітини глії – її строму. Скупчення тіл нервових клітин утворює сіру речовину мозку, скупчення відростків нервових клітин утворює в межах центральної нервової системи – білу речовину. Нервова клітина складається з тіла та відростків.

Тіло нейрону має ядро, ядерце та протоплазму в якій знаходяться різноманітні органели, притаманні будь-якій клітини – рибосоми, комплекс Гольджі, мітохондрії, та інші. Окрім того, тіло нейрону містить особливі структури, які не описані в тілах інших типів клітин – це тигроїдна речовина (речовина Ніссля), комплекси різних пігментів та інші. Серед відростків нейрону розрізняють один центральний відросток – аксон та декілька периферичних відростків – дендритів. Під мікроскопом аксон впізнають по відсутності в ньому тигроїдної речовини. Згідно закону динамічної поляризації, нервовий імпульс по нейрону рухається по дендритам до тіла нейрону, а від тіла – вже перероблена в нейроні інформація виходить через аксон. Нейрони з’єднуються між собою за допомогою спеціальних утворень – синапсів. Розрізняють дендрито-аксональні, дендрито-дендритні та інші варіанти синапсів. В синапсах в разі виникнення збудження виділяється спеціальна речовина – медіатор. В залежності від функції, яку виконують нейрони, їх ділять на: чутливі – ті які несуть інформацію про збудження в напрямку центральної нервової системи; рухові – які несуть перероблену в ЦНС інформацію до органів-виконувачів, насамперед – до м’язів, та вставочні, які знаходяться між чутливими та руховими і додатково переробляють інформацію.

З ланцюгів чутливих, вставочних та рухових нейронів складаються рефлекторні дуги. Починаючи з праць І.М.Сеченова стало зрозуміло, що в основі функціонування нервової системи лежить рефлекс. Рефлекторна дуга сегментарних рефлексів звичайно складається з 2-3 нервових клітин. Якщо дуга спинального рефлексу утворена двома нейронами, то перший з них представлений клітиною спинномозкового ганглія, а другий – руховою клітиною (мотонейроном) переднього рогу спинного мозку.

Клітина спинального ганглію зі своїми відростками називається рецепторною, інакше - аферентною частиною рефлекторної дуги, а мотонейрон переднього рогу – ефекторноюїї частиною. Якщо рефлекторна дуга має 3 нейрони, то третій нейрон є вставним між рецепторним і ефекторним нейронами.