12. Особливості інстинктивної поведінки

Поняття „інстинкт” з’явилося в праці філософів ще в III ст. до нашої ери. Древні філософи давали цьому поняттю наступне визначення: інстинкт – це несвідома, внутрішня спонука, доцільність якої обумовлена божеством (від латинського instinktus – спонука). Пізніше поняття інстинкту стало предметом запеклої суперечки між матеріалістами і ідеалістами. Філософи-ідеалісти продовжували дотримуватися погляду древніх мислителів. В той же час багато філософів-матеріалістів ХVIII ст, узявши за основу матеріалістичну сторону учення Декарта про рефлекторний принцип дії нервової системи, пояснювали інстинктивні потяги як результат певних змін, що відбуваються в тій або іншій системі організму. Колосальний вклад до вивчення інстинктивної поведінки внесли етологи, оскільки ця наука із самого початку була орієнтована на вивчення поведінки тварин в природному місці їх існування, причому переважно на його інстинктивну сторону. Їх безперечним досягненням є те, що від спільних міркувань вони перейшли до послідовного і об’єктивного вивчення реакцій тварини з якісною і кількісною їх реєстрацією.

З перших кроків об'єктивного вивчення вищої нервової діяльності І.П. Павлов поділив всі рефлекси, лежачі в основі поведінки тварин, на умовних і безумовних. Складні безумовні рефлекси він ототожнював з інстинктами. Підстава для цього він бачив в наступному:

1. У неможливості провести різкий кордон між інстинктом і рефлексами;

2. В не меншій складності рефлексів в порівнянні з інстинктом, оскільки рефлекси, як і інстинкт, утворюють "багатоповерхові" ланцюги, що захоплюють весь організм, причому кінець одного рефлексу порушує початок іншого;

3. Окремі ланки складного ланцюга рефлексів, так само як і інстинкт, залежать від гуморального стану організму і від взаємодії один з одним.

І.П. Павлов виділяв наступні основні рефлекторні (інстинктивні) реакції організму:

1) харчові;

2) оборонні;

3) статеві;

4) орієнтування;

5) батьківські.

Ці групи інстинктивних реакцій є спільними для всіх видів тварин.

У основі цієї стаціонарної інстинктивної поведінки, поза сумнівом, лежить поява в центральній нервовій системі стійких вогнищ підвищеної збудливості - домінанти. Вперше на виникнення домінантних стосунків звернув увагу і описав їх як один з найбільш спільних принципів роботи нервових центрів відомий російський фізіолог А.А. Ухтомський. Ухтомський підкреслював, що тривала стаціонарна активність центрів нервової системи, що накопичується, зумовила зниження порогів збудливості одних реакцій і гальмування інших, є механізмом, що забезпечує стабільність поведінки тварин відповідно основним біологічним фазам його життя. При цьому величезну роль грають гуморальні чинники, які є причиною стаціонарних змін збудливості ЦНС, вони і виявляються безпосередньою причиною різної реактивності нервових центрів, відповідальних за розвиток певного інстинкту. Статеві інстинкти зі всією сукупністю характерних для кожного виду реакцій реалізуються на тлі підвищеної активності статевих залоз. Батьківські інстинкти ссавців і птиць обумовлюються певними гормональними зрушеннями, при яких істотну роль грає посилена секреція передньою часткою гіпофіза, - гормону пролактину У головному мозку існують певні центри, в яких відбувається замикання дуг безумовних рефлексів, що є природженими компонентами інстинктивних реакцій, функціональний стан, яких має істотне значення для здійснення того або іншого інстинкту. Особливо велике значення в цьому відношенні має гіпоталамічна область. Пошкодження цього відділу проміжного мозку приводить до серйозних порушень лави інстинктивних актів і навпроти, роздратування гіпоталамуса слабким електричним струмом за допомогою імплантації електродів, приводить до прояву певних інстинктів.

Таким чином, інстинкти можуть бути визначені як складні безумовні рефлекси, що "обростають" умовно-рефлекторними компонентами в результаті пристосування тварин до конкретних для кожної особини умов проживання. Стаціонарні зміни збудливості (домінанта) нервових центрів безумовно-рефлекторних компонентів інстинкту визначають напрям біологічній адаптації організму в різні періоди його життя. Основним критерієм, що відрізняє інстинктивну поведінку від не інстинктивної, є, таким чином, більша питома вага безумовно-рефлекторних компонентів в порівнянні з умовно-рефлекторними у формуванні даного типа поведінки.

Інстинктивна діяльність людини або вищих тварин будується на вроджених зв'язках підкоркових центрів з корою головного мозку. На цій основі утворюються в індивідуальній життя різні нові зв'язки, накопичується життєвий досвід, формується вища нервова діяльність. Кожна людина наділена вродженими інстинктами і задатками, інакше вона не змогла б жити і розвиватися. Інстинктивні програми поведінки працюють і в дорослому віці. Наприклад, дії чоловіка, який хоче привернути до себе увагу жінки. Незважаючи на те, яку культуру він представляє, схема його дій буде приблизно однаковою, бо вона обумовлена інстинктивною програмою.

Дуже цікавим, з точки зору аналізу нашої поведінки, є підлітковий період у житті людини. У цей час організм зазнає значної перебудови. Рівень гормонів у крові є вкрай нестабільним, що призводить до різких перепадів настрою. Положення в соціумі теж змінюється, зростає потреба в самоствердженні. Усе це викликає активну роботу вроджених програм адаптації.