4.5.3. Договір дарування земельних ділянок

Загальні положення про дарування містяться у цивільному законодавстві. Відповідно до ст. 717 ЦК договір дарування це угода згідно якої одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Такий договір вважається безоплатним, реальним та одностороннім.

За договором дарування у земельних відносинах одна сторона безоплатно передає іншій стороні земельну ділянку у власність.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 5 лютого 2004 р. законодавством про оподаткування використовується поняття, яке дарування земельної ділянки визначає як окремий випадок «передачі земельних ділянок, що знаходяться під об'єктами нерухомості, або незабудованої землі».

Суб’єктами договору є дарувальник — особа, яка передає майно у власність, та обдаровуваний — особа, яка набуває права власності.

Сторонами договору дарування — дарувальником та обдаровуваним — можуть бути фізичні особи відповідно до обсягу дієздатності та юридичні особи, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника (ст. 720 ЦК). В той же час п. 4 ст. 22 ЗК встановлює, що землі сільськогосподарського призначення заборонено передавати у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам, що при даруванні не стосується деяких інших категорій земель.

Право дарування земельної ділянки мають тільки власники землі.

Відповідно до вимог Земельного кодексу України власник земельної ділянки може за договором дарування передавати земельну ділянку або її частину у власність громадянину, юридичній особі, а також державі або органу місцевого самоврядування.

Зважаючи на таку особливість договору дарування, як його безоплатність, він не повинен містити жодних положень, що зобов'язують обдаровуваного до здійснення будь-яких дій матеріального чи нематеріального характеру на користь дарувальника. Виходячи з цього усі сторони договору дарування можуть в односторонньому порядку відмовитися від нього без будь-яких негативних правових наслідків для них.

Громадяни та юридичні особи можуть відмовитися від дарованих земельних ділянок за будь-яких обставин. На відміну від цих суб’єктів органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть відмовитися від договору дарування земельної ділянки, якщо вона несе небезпеку для життя і здоров'я громадян, тваринного і рослинного світу або обтяжена боргами, які перевищують її вартість.

Дарування земель права державної і комунальної власності зовсім не допускається.

Предметом договору може бути будь-яка рухома чи нерухома річ (в тому числі земельна ділянка), що перебуває у цивільному обігу(ст. 718 ЦК).

Договір дарування земельної ділянки, земельної частки (паю) може бути укладено із зобов'язанням дарувальника передати дарунок у власність обдаровуваного у майбутньому або у разі настання відкладальної обставини (ст. 723 ЦК). У такому випадку цей договір буде консенсуальним, одностороннім та безвідплатним.

Відповідно до вимог законодавства (ст. 719 ЦК, ст. 132 ЗК) договір дарування земельної ділянки укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню і потребує державної реєстрації в установленому законом порядку.

Нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки або її частини є підставою для видачі новому власнику ділянки державного акта на право власності на землю.

Таким чином, право власності обдаровуваного на одержану земельну ділянку виникає з моменту одержання Державного акта про право власності на землю та реєстрації цього права.

Як правило, договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, оскільки виконується одразу при його укладенні. Проте в окремих випадках, визначених у ст. 727 ЦК, дарувальник може вимагати розірвання договору дарування та повернення дарунку чи його вартості. Законом чітко визначено умови, за яких виникає таке право у дарувальника. Крім цього, відповідно до ст. 21 ЗК, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Для забезпечення законності укладення угоди дарування розроблена спеціальна форма договору дарування земельної ділянки.

Висновок з питання

За договором дарування у земельних відносинах одна сторона безоплатно передає іншій стороні земельну ділянку у власність.

Право дарування земельної ділянки мають тільки власники землі.

Разом з тим п. 4 ст. 22 ЗК встановлює, що землі сільськогосподарського призначення заборонено передавати у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам, що при даруванні не стосується деяких інших категорій земель.

Право дарування земельної ділянки мають тільки власники землі, які за договором дарування можуть передавати земельну ділянку або її частину у власність громадянину, юридичній особі, а також державі або органу місцевого самоврядування.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть відмовитися від договору дарування земельної ділянки, якщо вона несе небезпеку для життя і здоров'я громадян, тваринного і рослинного світу або обтяжена боргами, які перевищують її вартість.

Відповідно до вимог законодавства (ст. 719 ЦК, ст. 132 ЗК) договір дарування земельної ділянки укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню і потребує державної реєстрації в установленому законом порядку, що є підставою для видачі новому власнику ділянки державного акта на право власності на землю.