3. Т.Г.Шевченко

Визнаним національним пророком та ідейним натхненником нової генерації борців за Україну, її державне

відродження став полум’яний патріот українського народу Тарас Шевченко. Шевченкове слово стало символом самої України. Поява наприкінці 30-х років 19 ст. такої статі ознаменувала початок нового – соціально-політичного -етапу розвитку національно-визвольного руху у в Україні. З народженням Великого Кобзаря українська українська література вже не потребувала ніяких рекомендацій для свого повноцінного існування та розвитку. Багатогранний талант Т.Шевченка давав їй повне виправдання в очах тих ,кому таке виправдання було потрібне, і забезпечував міцне підґрунтя не лише народній літературі , а й українському відродженню в цілому. У радянському шевченкознавстві при характеристиці Тараса Шевченка головна увага, як правило ,акцентувалася на його ставленні до кріпацтва, народу, підкреслювалися братолюбство, український патріотизм. «Гайдамаки» , «Сон» , «Великий льох» , «Кавказ» , «Заповіт» . Саме ці вірші та поеми Т. Шевченка, де він тужить за героїчним минулим, просякнуті активним революційним романтизмом . Т. Шевченко активно виступав за об’єднання слов’ян , проте він ненавидів самодержавну Росію, він виступав , як укр.. патріот ,який бачив, що не лише російський уряд, а й суспальність допускає знищення ук. Національної самосвідомості, державності, культури.

4. Українська література у і половині XIX ст.

На початку XIX ст.панівна кола як Російської, так і Австрійської імперії, щоб повністю денаціоналізувати український народ, усіма засобами намагалися знищити його першоосновну – рідну мову. Російський царизм заборонив навчання українською мовою , переслідування зазнав український епос. Провідна роль у відроджені й розвитку рідної мови, духовних засад укр. Національного-визвольного руху , вітчизняної культури, безсумнівно, належить Тарасові Шевченку. Його поематична збірка «Кобзар» , поему «Гайдамаки» та інші твори стали справді епохальним явищем. Окрім Т. Шевченка, величезну роль у розвитку укр.. літератури в першім половину 19. Ст.. відіграли І. Котляревський , П. Гулак- Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ’яненко.

Найвідомішими прозаїчними творами Г.Квітки-Основ’яненка є повісті «Пан Халявський», «Маруся», «Конотопська відьма», а також та п’єси «Сватання на Гончарівці» і «Шельменко-денщик».

Досить різноманітна творча спадщина Євгена Гребінки - вірші, історичні поеми, повісті, байки, переклади. Талант Євген Гребінки виявився й у ліричних віршах, які він писав українською та російською мовами і які стали піснями, серед них відомі «Очи черньїе, очи жгучие» та «Помню, я еще молодушкой была». Але найбільшої слави здобув письменник завдяки байкам, які стали окрасою української літератури.

Полтавщина - мала батьківщина геніального письменника Миколи Гоголя, який завжди пишався своїм «малоросійським» походженням. Перший літературний успіх М. Гоголю приніс цикл повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки». В них змальовано поетичний образ України, овіяний народними повір’ями і легендами. Українській тематиці присвячені його збірка «Миргород» і передусім повість-епопея «Тарас Бульба», що присвячена героїчній визвольній боротьбі українського (руського - у Гоголя)