16. Літературний процес в Україні в 1920-30-ті рр.

З часів громадянської війни в Радянській Росії ширився курс на відхід від традицій минулої, «дорадянської культури» і створення нової пролетарської культури. Так з’явилася організація «Пролеткульту» . На відміну від Росії, «Пролеткульт» в Україні не мав особливу впливу ,але дав поштовх до створення різноманітних масових літературних організацій. У 20-ті роки в Харкові діяла письменницька організація «Плуг», яка ставила собі за мету «виховання як своїх членів, так і широких селянських мас у дусі пролетарської революції,притягнення їх до активної творчості в цьому напрямі». У 1923 була заснована Спілка «Гарт». У своїй программі вона декларувала «боротьбу проти буржуазного мистецтва» , залучення «до літературної творчості пролетарських мас»

Група діячів української культури в 1925 році створила Вільну академію пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Приймаючи офіційні вимоги Комуністиичної партії, ВАПЛІТЕ в питаннях літературної політики зайняла незалежну позицію, підтримавши М. Хвильового .

Важливою подіює літературного життя України стала дискусія про майбутні перспективи й напрями розвитку укр.. культури .у центрі її опинився Хвильовий .Вскорі «Хвильовизм» був розбитий, а ВАПЛІТЕ розпущена.

17. Розвиток літератури в Україні в другій половині хх ст.

Письменники України попри всі труднощі, переслідування і репресії продовжували працювати над історичною та сучасною тематикою. Українська культура 60-80 –х рр.. була гідно представлена чудовими творами з ідейних натхненниківРуху «шістдесятників» Олеся Гончара ( «Собор» , «Берег любові» ,»Чорний яр» та ін..) . Особливо широкий резонанс в Україні викликав роман «Собор» . У цей період новими ідеями й формами збагатився талант М. Стельмаха ( «Правда і кривда» , «Дума про тебе») , П. Загребельного ( «Диво») Житєвість української поезії переконливо довели нові збірки віршів Павличка,Драча, Олійника. Незламну громадянську волю й мужність у ці часи виявили молодий поет, літературознавець і критик Василь Стус. Справжнім поетичним шедевром став віршований роман Ліни Костенко «Маруся Чурай.

18. Розвиток архітектури та образотворчого мистецтва в другій половині XX ст

Переворот, який відбувся в XX столітті в архітектурі, полягає не просто у появі нових форм, застосуванні нових матеріалів. Змінилася вся концепція цього видутворчості. Досі при проектуванні на першому плані стояли завдання естетичні, світоглядні, тепер же головним призначенням архітектури стає найраціональніше вирішення практичних, функціональних завдань — на перших етапах, а згодом — на подальших — від 50-их років — заперечення усього, такий собідеконструктивізм. Гай-тек від початків промислової революції у вигляді Кришталевого палацу, Ейфелевої вежі, дебаркадерів, центра Помпіду й до сучасних зиґуратів — у фаворі. Колоніальна архітектура як цілісність уже сформованих архітектурних ансамблів укупі із сучасними трендами, віяннями і візіями набула все більшої виразності.

В архітектурі, як і в живописі, літературі, музиці, пошуки нового стилю почалися на рубежі століть у рамках модернізму. Спочатку вони були вираженням ідейного протесту проти колишніх форм і відстоюванням права на індивідуальну творчість. Авангардизм полягав у чисто зовнішньому спрощенні форм, відмові від традиційних декоративних прикрас, матеріалів.

Справжня архітектурна революція пов'язана з оформленням у 20-ті роки функціоналізму як провідного напряму. Він утвердив такий основний принцип: «форма іде за функцією». Ключовою фігурою, чия творчість визначила магістральні шляхи розвитку будівництва у XX столітті, став архітектор надзвичайної інтелектуальної і художньої сили — Ле Корбюз'є. Він народився у Швейцарії, але жив і працював в основному у Парижі. У своїх численних яскравих теоретичних роботах він сформулював принципи функціоналістської архітектури:

• 1) колони, що підіймають будинок над землею;

• 2) сад на даху;

• 3) вільний план;

• 4) горизонтальне вікно;

• 5) вільний навісний фасад.

Ле Корбюз'є розробив і застосував революційний принцип у техніці будівництва: він всю систему каркасу споруди звів до двох елементів — опори і перекриття. Таким чином, для внутрішнього планування відкривався повний простір. Це рішення також розкривало широкі можливості для масового будівництва. Фахівці оцінюють значення цього відкриття таким чином: «Принцип відділення несучої конструкції від планувального рішення належить до найглибших змін, які XX сторіччя привнесло в архітектуру».

Функціоналізм виявився настільки співзвучним і з новими естетичними запитами, і з новими технологічними можливостями, що став основою міжнародного стилю, який оформився на кінець 20-х років. У його рамках органічно розкрилися можливості будівельного матеріалу сторіччя — залізобетону. Певна національна своєрідність, відмінності архітектурних шкіл існують в межах міжнародного стилю. Він був типовим для американської архітектури Нью-Йорка з його хмарочосами, зосередженими на Мангеттені. Найзнаменитіші адміністративні будівлі — це Емпайр Стейт Білдинг (398 м висотою) і комплекс хмарочосівРокфеллер-центр.

У Радянському Союзі отримав популярність близький за духом напрям — конструктивізм (тобто конструкція — основа усього архітектурного рішення). У деяких спорудах того часу простежувалося поєднання конструктивізму і класичної традиції (наприклад — мавзолей Володимира Леніна, побудований за проектом О. В. Щусева).

У другій половині сторіччя зростає взаємозв'язок архітектури і містобудування загалом. З'являються збірні, пневматичні конструкції, синтетичні матеріали. На зміну традиційним художнім ремеслам прийшов дизайн. Дуже багато прихильників знаходить собі техніцизм — особливо при будівництві багатоповерхових будівель, але він все одно не домінує, а співіснує з безліччю різних шкіл і напрямів, в тому числі тих, які відроджують традиційні стилі (наприклад, класицизм).