39.Видатні українські вчені і половини хх ст.

Леоні́д Тимофі́йович Біле́цький (5 травня 1882, с. Листвинівка Київської губернії, нині Народицького району Житомирської області — 5 лютого 1955, Вінніпеґ) — український літературознавець. Доктор філології (1936). Президент Української вільної академії наук (1948—1952). Дійсний член НТШ.

Борщак Ілля Львович (справжнє прізвище Баршак, підписувався Ілько Борщак; * 19 липня 1892, слобода Нагартав — † 11 жовтня1959, Париж, Франція) — український історик, публіцист і літературознавець.

Гео́ргій (Джордж) Володи́мирович Верна́дський (20 серпня 1887, Санкт-Петербург — 12 червня 1973, Нью-Гейвен, штат Коннектикут, США) — російський і американський історик та правознавець українського походження. Фахівець у галузі історії Русі і Росії.

Іва́н Па́влович Пулю́й (Ivan Puluj, Johann Puluj; 2 лютого 1845, містечко Гримайлів, нині смт, Гусятинський район — 31 січня1918, Прага) — український та австро-угорський фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства.

Дани́ло Кири́лович Заболо́тний (16 (28) грудня 1866, Чоботарка Ольгопільського повіту Подільскої губернії (нині — ЗаболотнеКрижопільського району Вінницької області) — 15 грудня 1929) — український мікробіолог, епідеміолог, Президент ВУАН(1928–1929 роки), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві.

Микола Митрофанович Крилов (рос. Николай Митрофанович Крылов; 17 (29) листопада 1879, Петербург, Російська імперія — 11 травня 1955, Москва, СРСР) — український математик, механік. Професор (1912), доктор математики (1917), академік ВУАН (1922), чл.-кор. АН СРСР (1928), академік АН СРСР (1929), заслужений діяч науки УРСР (1939).

Миха́йло Іва́нович Туган-Барановський (рос. Михаил Иванович Туган-Барановский; * 8 (20) січня 1865, с. Солоне, Харківська губернія, Російська імперія — † 21 січня 1919, Одеса, УНР) — видатний український і російський економіст. Перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Доктор економіки (1899).

Генеральний секретар (міністр) фінансів Української Центральної Ради (серпень-листопад 1917).

40.Видатні українські художники-авангардисти (і пол. Хх ст.).

Васи́ль Дми́трович Єрми́лов (нар. 9 (21) березня 1894, Харків — † 6 січня 1968, Харків) — український живописець, графік, монументаліст, художник-конструктор, представник українського авангарду.^[1][2] Автор багатьох проектів: збірних кіосків, агітаційних і книжкових фургонів, трибун-реклам. Працював у промисловій графіці: розробляв і створював ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, заводських і фабричних марок і ін. Займався обробкою шрифтів, створив новий шрифт. Також малював обкладинки для книг («Ладомир» В. Хлебникова. — Харків: 1920 та ін.) І журналів («Колосся» — 1918, № 17; «Нове мистецтво» — 1927; «Авангард»- 1928-30-е;«Культура і пропаганда»- 1933). Створив багато станкових робіт — жанр, портрет і особливо пейзаж. Роботи знаходяться в музеях США, Німеччини і Франції; продаються на міжнародних аукціонах — Сотбіс а ін.

Олекса́ндр Костянти́нович Богома́зов (*27 березня (7 квітня) 1880, Ямпіль Харківської губернії, нині смт Сумської області — †3 червня 1930, Київ) — український графік, живописець, педагог, теоретик мистецтва.

Був чільним представником українського й світового авангарду. 1914 року написав трактат «Живопис та Елементи» у якому розглянув взаємодію Об'єкта, Митця, Картини та Глядача, а також теоретично обґрунтував пошуки художнього авангарду.

Пройшов у своїй творчості декілька творчих періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (1913–1917) та спектралізм (1920–1930).

Практично одразу після смерті ім'я та творчий доробок О.Богомазова було викреслено з історії радянської епохи. Лише у середині 1960-х під час «відлиги» його ім'я та творчість були перевідкриті групою молодих київських мистецтвознавців (Дмитро Горбачов, Леонід Череватенко та інші).

Казими́р Севери́нович Мале́вич (пол. Kazimierz Malewicz; нар. 11 (23) лютого 1878^[1] (або 1879^[2]), Київ, Російська імперія — пом.15 травня 1935, Ленінград, РРФСР, СРСР) — український радянський художник-авангардист українсько-польського походження, один із засновників нових напрямків в абстрактному мистецтві — супрематизму та кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва.