35. Вставні та вставлені компоненти в офіційно-діловому стилі

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от:

1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може.

2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше.

3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль

4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть.

Вставні конструкції не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні.

У реченні вставні слова виділяються комами. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами.

Якщо при вставних словах є сполучники, які до них належать, то вони виділяються разом зі сполучником.

Вставленими називаються такі конструкції, які вживаються для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення.

Вставлені конструкції передають додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками.

Найменшу відокремлюючу силу мають подвійні коми, потім — подвійне тире і найбільш сильний відокремлюючий знак — дужки.

Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають з ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире.

36. Основні норми української літературної мови

Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють такі мовні норми:

1) орфоепічні - регулюють правильну вимову звуків, наголошення слів;

2) лексичні - встановлюють правила слововживання;

3) граматичні - передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень;

4) стилістичні - визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення;

5) орфографічні - охоплюють правила написання слів та їхніх частин;

6) пунктуаційні - регулюють вживання розділових знаків

37. Розділові знаки в складносурядному та безсполучниковому складному реченні.

Складносурядне речення- це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників. Прості речення, що входять до складносурядного, відокремлюються одне від одного комою, крапкою з комою або тире.

Кома ставиться між частинами складносурядного речення, поєднаними сполучниками і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або…або, чи…чи, ні…ні, то…то, не то…не то, хоч…хоч.

Кома не ставиться, якщо перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень . Також кома не ставиться між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з’єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), або, чи . Якщо прості речення, які є частинами складносурядного, дуже поширені, уже мають в середині розділові знаки або досить далекі за змістом, то між ними замість коми ставиться крапка з комою.

Тире ставиться в складносурядних реченнях перед сполучниками і, та (у значенні і), коли в простих реченнях, що входять до складносурядного, говориться про швидку зміну подій, явищ або друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення.

Безсполучниковими складними реченнями називаються такі речення, в яких окремі прості речення об'єднуються в одне ціле не сполучниками чи сполучними словами а лише інтонацією. Частини безсполучникового складного речення можуть відділятися:

Кома і крапка з комою ставляться між реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо вони є рівноправними і між ними можна поставити єднальні сполучники. 

Кома між реченнями ставиться тоді, коли вони тісно пов’язані одне з одним . Двокрапка ставиться в таких випадках:

1) Якщо друге речення пояснює, доповнює або розкриває зміст

2) Якщо друге речення вказує на причину того, про що говориться в першому реченні

3) Якщо в першій частині є слова так, такий, одно, бачити, знати, чути, розуміти, вирішувати, які разом з інтонацією попереджають, що в наступному реченні буде викладений якийсь факт

Тире ставиться в таких випадках:

1) у реченні відображається швидка зміна 2) між висловленими реченнями маємо причинно-наслідковий зв’язок. 3) зміст першого речення протиставляється змісту другого.4) у першому реченні вказується на час або умову того, про що говориться в другому. 5) зміст першого речення порівнюється зі змістом другого.