18. Основне призначення офіційно-ділового стилю (одс).

ОДС – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політ., громадському і політ. житті, законодавстві, у сфері управ-ня, адмін..-господарській діяльності.Належить до виразно-об'єктивнихстилів; виділяється найвищою мірою книжності.

Основне призначення — регулювати ділові стосунки за значених вище сферах та обслуговува ти громадянські потреби людей у типових ситуаціях. Тобто, призначення офіційно-ділового стилю- регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними завданнями мовлення.

19. Особл. Вжив. Назв осіб за профес., посадою тощо.

У діл. укр.. мовленні назви посад, професій, звань тощо в основному - це іменники чоловічого роду (директор, доктор, завідувач, кандидат, керівник, начальник, ректор, службовець), незалежно від того, хто обіймає цю посаду - чоловік чи жінка. Означення до цих назв виражають прикметниками чоловічого роду: досвідчений директор, толерантний керівник тощо.

Проте, якщо вказ. ім’я, ім’я та по батькові, то дієслова минул. часу (а саме вони мають категорію роду) вжив. в жіноч. роді:

У всіх складних назвах посад, звань відсутні відповідники жіночого роду: головний бухгалтер, стажист-дослідник, старший викладач, старший науковий співробітник.

Останнім часом замінено назви посад українськими відповідниками: виконуючий - виконувач; завідуючий - завідувач; командуючий - командувач. Така заміна закономірна, оскільки для сучасної української літературної мови не властиве використання активних дієприкметників теперішнього часу. Однак, як і раніше, назви посад, які обіймають жінки, позначаються, за нормами ділової української мови, іменниками чоловічого роду.

Родове розмежування, а звідси й статеве, простежується у назвах професій, сфер діяльності тощо: аспірант - аспірантка; виконувач - виконувачка; глядач - глядачка; журналіст - журналістка; завідувач - завідувачка; лікар - лікарка; перекладач - перекладачка; представник - представниця; слухач - слухачка; учитель — учителька та ін. Ці паралельні форми широко використовуються в публіцистичному, художньому і розмовному мовленні. В офіційно-діловому стилі посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду (виняток становлять окремі назви суто жіночих професій чи сфер діяльності, зокрема домогосподарка, покоївка, секретар-друкарка та деякі інші).

Слова колега, листоноша, сирота, староста - це іменники спільного роду, які, залежно від контексту, можуть набувати значення або чолов., або жіноч. роду: компетентний колега — компетентна колега (у розмовному мовленні - колежанка).

20. Основні комунікативні якості усного діл. Стилю.

Предметом культуримови як галузі лінгвістичного знання є сукупність і система комунікативних якостей мови, до яких належать правильність, точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доречність.

Правильність мовлення – це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як “ідеал” чи прийнятий зразок. І в усній, і в писемній мові обов’язковим є дотримання лексичних, граматичних та стилістичних норм.

Точність - це відповідність мовленнєвих засобів мовленнєвій ситуації. Умови, які забезпечують точність мовлення. Це 1) знання предмета мовлення; 2) знання мови, її системи, можливостей, володіння стилістичними ресурсами; 3) уміння узгодити знання предмета зі знанням мовної системи в конкретному акті комунікації. Точність мовлення є важливою умовою результативності наукового й офіційно-ділового спілкування.

Логічність як якість мовлення тісно пов’язана із точністю, яка є попередньою умовою логічності. Логічним називається мовлення, яке забезпечує змістові зв’язкиміж словами і реченнями в тексті. Чистота мовлення – це вживання елементів, які відповідають літературній мові. Яскравим прикладом засміченого мовлення є суржик.

Виразність мовлення – це такі особливості його структури, які підтримують увагу та інтерес слухачів або читачів. Інтонація, логічний наголос, милозвучність створюють виразність на фонетичномурівні.

Багатство мовлення – це використання мовцями великої кількості мовних одиниць - слів, словосполучень, речень.

Доречність мовлення – це добір мовних засобів відповідно до цілей і мети спілкування. Так, слова, що створюють специфіку офіційно-ділового стилю (канцеляризми), не повинні фігурувати в публіцистичній чи розмовній мові, звичайна сфера використання термінів - науково-технічний, спеціальний текст, усна мова спеціаліста, неприпустимим є вживання емоційно-експресивної лексики у документі чи підручникутощо.