1.1.4 Особливості реплікації

Реплікація віруса відбувається в цитоплазмі за участю продуктів ВРЗ1, транспортний білок накопичується в цитозолі та в клітинних стінках, які контактують з плазмодесмами, що при­зводить до передачі вірусних часточок в сусідні клітини [20, 28].

Будова клі­тин паренхіми при цьому зберігається, органели мають нормальний вигляд, а нечисленні вірусні часточки формують розрізнені агрегати невеликого роз­міру. Однак, клітини судинної тканини зазнають деструкції, клітинні стінки розтягуються, ендоплазматична мембрана активно проліферує, утворюючи везикулярні вирости тонопласта з фібрилярним матеріалом, і у формі пучків, завитків, скупчених шарів вірусні часточки випинаються у вакуолю або запо­внюють усю порожнину клітини [1].

Реплікація відбувається в цитоплазмі, вірогідно в асоціації з мембранними везикулами. Стратегії реплікації GVA охоплюють виробництво вкладених наборів: 5'-кінцеві sgRNAs 5.1, 5.5 і 6.0 Ко і 3'-кінцеві sgRNAs 1.0, 1.8 і 2.2 Кб, які служать для вираження всіх ВРЗ, за винятком ВРЗ5, яка може бути виражена за допомогою Бі - або поліцистронних мРНК. Покоління цих 5'- і 3'-кінців sgRNAs керується внутрішніми елементами цис-активації.

Загальна схема реплікації

1. Вірус проникає в клітину-господаря.

2.Етап роздягання і виходу вірусної геномної РНК в цитоплазму.

3. Вірусна РНК транслюється як моноцистронна мРНК для виробництва RdRp (кодується 5'-проксимальною ВРЗ).

4. Відбувається реплікація вірусного геному. Геном длРНК синтезується з геномної ssRNA(+).

5. ДлРНК - геном транскрибується / реплікуються, тим самим забезпечуючи вірусні мРНК або нові (+)олРНК - геноми.

6. Внутрішні субгеномні промотори використовуються для того, щоб розшифровувати sgRNAs. Переклад цих sgRNAs дає капсидний і білок руху..

7. Збірка нових вірусних частинок.

8. Потрійний блок генів білків (TGBp) робить можливим процес передачі «від клітини до клітини» на далекі відстані [65].

1.1.5 Біохімічні та біофізичні властивості а-вірусу винограду

Антигенні властивості

Віріони є помірними або білними антигенами. Більшість видів є досить добре вивчені за рахунок використання серелогічних реакцій. Продуку.ться моноклональні антитіла А-вірусу винограду та рекомбінантні білкові антитіла для ймовірних білків руху.

Взаємозвязок між А, Б і Д – вірусами винограду є можливим завдяки декільком спільним внутрішнім антигенним детермінантам (криптотопи).

Частинки А-вірусу винограду містять виско структуровані епітопи, що зосереджені в спільній пептидній ділянці ланцюга капсидного білка [57].

Фізичні властивості

В клітинному соці N. clevelandii, вірус втрачає свою інфекційність, після нагрівання протягом 10 хв при температурі близько 50 °C,

- розчиняється в 10^-5,

- має здатність зберігатися при температурі 20 °C близько 6 днів або при температурі 5 °C - 15 днів [14].

Властивості частинок

Коевіцієнт седиментації (s₂₀,w) не екстраполюються на нескінченне розведення: 92 ± 2С [13].

1.1.6 Симптоматика

1.1.6.1 Головні хвороби

А-вірус винограду спричинює хворобу – ямковість стебла Кобера і є одним із компонентом комплексу складчастості деревини.

Складчатість деревини – це дуже серйозна хвороба, яка в цілому вражає щеплену лозу, і характеризується борознами і ямками на стовбурах і гілках як прищепи, так і підщепи [24] (Рис.1.6).

Рис.1.6 Симптоми А-вірусу винограду на прикладі винограду, а саме прояв складчастості деревини [64].

Вірус індукує яскраво вираженими повздовжними борознами на стеблі Американського гібриду підщепи Кобер 5ВВ (Рис.1.7), внаслідок щеплення з винограду або щепленн від Nicotiana spp.

Рис1.7 Повствожні ями на гілці зараженого підщепа Кобер 5ВВ [64].

А-вірус винограду може інфікувати безсимптомно виноград лише певних сортів або підщеп. Він також відповідальний за значні втрати врожаю, в загальному від 5 до 22% серед сортів винограду в Італії.