1.1.7 Передача а-вірусу винограду

Георгафічне поширенн А-вірусу винограду

Зазавичай вірус поширений в тому місці, де вирощується Vitis vinifera. Завезений вірус із Європи, Середземноморя, Середньої Азії, Вівденної Африки, Китаю, Австралії, Північної і Латинської Америки [9].

Поширення

Всі види передаються механічною інокуляцією. Передача щепленням і розгонем поміж посадковим матеріалом є спільним для всіх видів винограду, що можуть бути уражені вірусом. А-вірус винограду передається в напівперсистентній манері різними видами псевдоцикадок (pseudococcid mealybugs) родів Pseudococcus та Planococcus Даний вірус також передається комахою Neopulvinaria innumerabilis.

Вітівіруси передаються щепленням, посадковим матеріалом, борош- нистими червецями: псевдококцидами Pseudococcus affinis, Ps. longispinus, Planococcus citri, Pl. ficus, Phenacoccus aceris [33, 54], Heliococcus bohemicus [59], кокцидами Neopulvinaria innumerabilis, личинкою Parthenolecanium corni [29] і механічно.

Насінням винограду хвороба не передається.

Передача векторами

Вірус передається псевдоцикадками: pseudococcid mealy bugs Pseudococcus longispinus, Ps. affinis, Planococcus ficus, Pl. citri [47] і борошнисто-черревною цикадкою Neopulvinaria innumerabilis. Передача завдяки Ps. longispinus і Pl. ficus є напівперсиситентною.

Вірус переноситься після того, як комаха зїла уражену рослину і протягом наступних 15 хв скуштувала здорову. Оптимальним часом для зараження є 1-3 години. Вірус зберігається в передній частині травного каналу Ps. longispinus.

А-вірус винограду не передається попелицями: Myzus persicae and Macrosiphon euphorbiae [14].

Передача через щеплення

Вірус легко передається з винограду на виноград через щеплення, яке представляє собою один із найголовніших механізмів поширення. Специфічний індикатор Кобер 5ВВ представляє типовий прояв зараження – стовбурові канавки, спричинене механічним або «зеленим» щепленням [64].

1.1.8 Штами

Два біологічних варіанти даного вірусу були виявлені в Канаді, але вони різнилися важкістю появлених симптомів на прикладі N. benthamiana, але дане дослідження проводилося не завдяки серологічним методам діагностики [64].

2. Методи діагностики а-вірусу винограду

Рання сучасна діагностика вірусних захворювань дозволяє швидко визна­чити якість посадкового матеріалу винограду [32, 58]. Одними із найнадійні­ших, найчутливіших і найспецифічніших методів діагностики є серологічні [25, 37, 58] і молекулярно-біологічні [2, 4, 21, 37]. Використання імуноферментного аналізу (ІФА) та полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією (ЗТ-ПЛР) уможливлює за короткий термін проведення скринінгу великої кіль­кості зразків та вивчення поширення збудників вірусних захворювань на вино­градниках [2, 25, 58].

Крім того, існують такі методи діагностики: візуальний, індексація щепленням на індикаторні сорти винограду (симптоми захворювання виявляються впродовж року щеплення, іноді на 2–3-й рік, залежно від виду вірусу), механічні перенесення на трав’янисті індикатори [21, 37, 44, 58]. Хоча, на жаль, вони і не завжди дають достовірні результати, згідно з міжнародними правилами при виробництві сертифікованого посадкового матеріалу винограду їх обов’язково використовують. Це пов’язано з тим, що на винограді можуть з’явитися нові невідомі віруси, які неможливо ідентифікувати за допомогою ІФА та ПЛР.