Тема ііі Шарль Огюст де Беріо

(1802-1870)

1. Життєвий та творчий шлях.

2. Характеристика творчості.

1. Життєвий і творчий шлях.

Ще зовсім недавно «Школа» для скрипки Шарля Беріо була одним з найрозповсюдженіших навчальних посібників для початківців скрипалів, навіть в наш час деякі викладачі використовують її. Досі учні музичних шкіл грають фантазії, варіації, концерти Беріо. Наспівні, мелодійні і "скрипково написані", вони є гарним педагогічним матеріалом.

Беріо не був великим виконавцем, але він був видатним викладачем, який випередив свою епоху.

Серед його учнів В'єтан, Іосиф Вальтер, Іоган-Христиан Лаутербах, Ієзус Монастеріо.

Беріо вважається головою бельгійської скрипкової школи ХІХ ст., який дав таких видатних виконавців, як Арто, Гіс, В'єтан, Леонар, Еміль Серве, Ежен Ізаї.

Народився в Левені 20.02.1802 р. у старовинній дворянській родині. Дуже рано залишився без батьків. На щастя, його обдарованість помітили. Спочатку він навчався у Тібі. У 9 років вперше виступив із концертом Віотті. Великий вплив на нього МАли теорії вченого Жакото, в основі якої лежали принципи самоосвіти і духовної самоорганізації. Захопившись його методами Беріо до 19 років займався самостійно.

На початку 1821 р. він поїхав У Париж до Віотті, який займав посаду директора Гранд Опера. За його рекомендаціями Беріо став відвідувати уроки Байо (професора Паризької консерваторії). Після Байо він займався у бельгійця Андре Робберехта і на цьому його освіта закінчилась.

Виступи Беріо в Парижі принесли популярність. Його м'яка, лірична гра дуже сподобалась слухачам. Успіх у Парижі привів його до Англії. Коли він повернувся на Батьківщину, король Нідерландів призначив Беріо придворним музикантом-солістом із заробітною платнею у 2000 флоринів на рік.

Революція 1830 р. поклала кінець придворній службі, та він знову почав концертувати.

У 1829 р. Беріо приїхав до Парижа показати свого учня Анрі В'єтана. Тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, видатною оперною співачкою Марією Малібран-Гарсіа.

Історія їх кохання драматична. Народилась Марія у 1808 р., обдарована, володіла 4-ма мовами, співу навчалась у батька. У 1824 р. відбувся її дебют у Лондоні, де вона за дві доби вивчила партію Розіни в "Севільському цирюльнику" Дж.Россіні, замінивши співачку, яка хворіла. У 1826 р. вийшла заміж за французького комерсанта Малібрана. Шлюб був нещасливим. У 1828 р. поїхала до Парижа, де стала першою солісткою Гранд Опера. Тут вона і зустріла Беріо.Разом вони поїхали до Італії. У 1833 р. у них народився син Шарль Вільфред Беріо - у майбутньому видатний піаніст і композитор. У 1836 р. Марія розірвала свій шлюб з Малібраном і, раптом відбулося її весілля з Ш.Беріо у Парижі. Марія каталась на коні але впала й пошкодила голову. Вона не сказала чоловікові про це, проте хвороба прогресувала й привела її до смерті. Їй було тоді 28 років. Під впливом цього Ш.Беріо до 1840 р. знаходився у стані депресії.

У 1840 р. він здійснив велике турне по Німеччині та Австрії. У Берліні зустрівся з графом О.Ф.Львовим - російським скрипалем-любителем . Коли повернувся на Батьківщину, зайняв посаду професора Брюссельської консерваторії.

Спочатку 50-х років - прогресувала хвороба очей. У 1850 р. був змушений залишити роботу. За 10 років до смерті - Беріо зовсім зліг.

У 1859 р. приїздив у Петербургу до князя Миколи Борисовича Юсупова. Працював у нього з жовтня 1859 р. до травня 1960 р.

Після Росії Ш.Беріо жив у Брюсселі, де й помер 10 квітня 1870 року.