Тема vі Генрік Венявський – видатний польський скрипаль, композитор, представник віртуозно-романтичної епохи у скрипковому мистецтві

(1835-1880)

1. Характеристика творчості.

2. Життєвий і творчий шлях.

1. Характеристика творчості.

Венявський Г. - блискавична постать віртуозно-романтичного мистецтва І-ї половини XIX ст.

Ці традиції він зберігав до кінця свого життя. "Запомните вы оба, - сказал он на смертном одре Николаю Рубинштейну и Леопольду Аузру, - «Венецианский карнавал» умирает вместе со мной».

Фанатичність, норовиста імпровізаційність, блискавичні й різноманітні ефекти, гаряча емоційність - ті якості, які відрізняють його стиль.

Венявський цілком належав цьому руху життя. Творчість Венявського можна розділити на 2-і епохи. Він пережив той романтизм, традиції якого використовував усе життя, а також відчував вплив різноманітних течій романтизму. У першому періоді - вплив Паганіні. "Російський карнавал" написаний як "Венеціанський карнавал". У другому періоді - вплив братів Рубінштейнів, Мендельсона (2-й концерт Венявського близький традиціям Мендельсона в його скрипковому концерті).

2. Життєвий і творчий шлях.

Народився 10 липня 1835 року в м. Люблині, в сім'ї лікаря Тадеуша Венявського, який вирізнявся освітою й музикальністю. Мати Регіна Венявська була чудовою піаністкою. Займатись скрипкою почав в 6 років у Яна Горнзеля. Захоплення настало після гри угорського скрипаля Міски Гаузера, який давав концерти в Люблині.

Після Горнзеля, який заклав основи скрипального мистецтва, навчався у Станіслава Сервачинського, який виховав Венявського й Іоахима.

Успіхи хлопчика спонукають батька показати його чеському скрипалю Панофкі, який запропонував навчати його в Парижі у Ламбера Массара (1811-1892рр.). Восени 1843 р. Генрік виїхав у Париж разом із матір'ю.

8 листопада 1843 року був прийнятий до числа студентів Паризької консерваторії проти її статуту, який дозволяв прийом дітей з 12 років. Венявському було 8. Потрапив до класу Массара.

Той, вражений здібностям і слухом хлопчика пішов на незвичайний експеримент - примусив його вивчити на слух, не торкаючись до скрипки, концерт Рудольфа Крейцера.

У 1846 р. Венявський закінчив із тріумфом консерваторію, завоював першу премію на конкурсі випускників і велику золоту медаль. Так як Венявський був російським стипендіатом, із колекції російського царя переможець отримав скрипку Гварнері дель Джезу. Успіх був настільки блискавичним, що про нього заговорив Париж, йому надсилали пропозиції на концерти.

12 лютого 1848 року Венявські переїздять до Росії. Генрік дає декілька тріумфальних концертів. У цей час Венявський пише перші свої твори: варіації й п'єси, романс, ноктюрн тощо.

Із С.-Петербурга мати з сином їдуть до Фінляндії, Риги і Варшави. Венявський мріє навчатись композиції.

У 1849 році знов їде до Франції, де навчається у Іпполіта Колета. Гру слухає польський скрипаль-віртуоз Кароль Ліпінський, грають разом квартет Моцарта. На випускному іспиті з композиції Венявський демонструє "Деревенскую мазурку", фантазію на теми з опери "Пророк" Мейєрбера і знову - перша премія. Г.Берліоз позитивно відгукнувся про обдарованість Генріка.

1851-1853 рр. - гастролює по Росії. Дав за 2 роки близько 200 концертів.

1852 р. - концерт із Вільмою Нерудою - виявив незламність характеру.

1853 р. - створює 1-й полонез "Спогади про Москву", етюди для скрипки соло", декілька мазурок, Елегічне адажіо, Романс без слів та Рондо.

1858 р . - зближується з Антоном Рубінштейном, грає з ним в ансамблі "Крейцерову" сонату й концерт Бетховена в Парижі.

1859 р. - зворотний у житті Венявського. Сталися дві значні події:

- заручини з Ізабеллою Осборн-Хемптон, родичкою англійського композитора та дочкою лорда Томаса Хемптона;

- запрошення до С.-Петербурга на посаду соліста імператорських театрів, соліста двору та Петербурзького відділення РМО.

Одружився у серпні 1860 року. На весіллі були присутні Г.Берліоз та Россіні. Отримав страховку 200 000 франків.

Після одруження забрав Ізабеллу спочатку до Любліна, потім у Петербург. Разом з Антоном Рубінштейном взяв участь у створенні російської консерваторії. Восени 1860 року в системі РМО відкрились музичні класи. У відкритій консерваторії Венявський став її першим професором із класу скрипки та камерного ансамблю. Він захоплювався своєю роботою. Його учні: К.Пушилов, Д.Панов, В.Салін; почав учитись Краснокутський, який потім був асистентом Л.Ауера. Усього у Веняського займалось 12 чоловік. У класі він був артистом, художником, який захоплював учнів, впливав на них своєю грою та артистичною індивідуальністю.

Крім педагогічної роботи, він був солістом оркестру імператорського театру опери та балету, солістом двору, виступав також як диригент.

1860-1862 рр. - очолював квартет Венявський, Піккель, Вейкман, Шуберт. З 1863 р. Карла Шуберта змінив К.Ю.Давидов - один із кращих у Європі віолончелістів

Спілкування з Балакірєвим, Мусоргським, Римським-Корсаковим сприятливо подіяло на Венявського, як художника. До його репертуару додається "Чакона" І.С.Баха, Концерт, сонати й квартети Л.Бетховена. До скрипкового концерту Бетховена створив свої каденції.

Венявський любив грати у рулетку та піддавався впливу жінок.

У Росії був до 1872 р. У 1868 р. він пішов із консерваторії, звільнив місце Л.Ауеру після того, коли її залишив Антон Рубінштейн. Гра в концертах підірвала здоров'я Венявського.

1872 р. - турне по США з Антоном Рубінштейном, де вони дали за 244 дні - 215 концертів, до того ж він не відмовлявся від своїх шкідливих звичок.

1874 р. - повернувся до Європи вже зовсім хворим. Восени його запросили до Брюссельської консерваторії на посаду професора класу скрипки замість В'єтана. Венявський погодився. Його учень - Е.Ізаї. Однак у 1877 році В'єтан повернувся після хвороби до консерваторії і Венявський погодився її покинути. Знову поїздки, турне.

11 листопада 1878 року дав концерт у Берліні. На його концерт Іоахим привів свій клас. Сили покинули Венявського і він змушений був грати сидячи. Посеред концерту стався напад задухи - зупинив гру. Іоахим вийшов на сцену і дограв "Чакону" І.С.Баха та декілька п'єс, щоб закінчити концерт.

В кінці 1878 р. їде до Москви на запрошення Миколи Рубінштейна. Грає концерти. 17 грудня грає з Танєєвим "Крейцерову" сонату Бетховена. Знову, як і в Берліні, змушений перервати виконання. Після 1 ч. за нього дограв Арно Гільф-молодий викладач Московської консерваторії.

22 грудня брав участь у благодійному концерті, після "Романсу" Л.Бетховена пішов зі сцени.

1879 р. - поїхав на південь Росії - остання концертна поїздка. Разом із відомою французькою співачкою Дезіре Арто доїхали до Одеси, де після двох виступів Венявський зліг і пролежав два місяці хворим.

20 листопада 1879 р.- знов напад хвороби. Його поклали до Маріїнської лікарні, однак, після вимог російської меценатки Н.Ф.Фон Мекк 14 лютого 1880 р. його перевезли до неї у будинок, де він був охоплений турботою.

31.03.1880 р. помер.

03.04.1880р. у Москві відбулась панахіда під керівництвом М.Рубінштейна. Виконувався "Реквієм" Моцарта. Перевезли до Варшави. 08.04. відбулася панахіда у костьолі Св.Хреста. Похоронили на Повозківському кладовищі.