Вправи на кероване дихання в процесі мовлення

Ця вправа проводиться за схемою попередніх. Різни­ця лише в тому, що в процесі видиху не лічимо, а ви­мовляємо слова тексту.

Завдання 1.

Після видиху на п-ф, вдиху й затримки на «раз», чи­тайте прислів’я на одному видиху. Потім знову вдихніть, затримайте повітря й читайте наступне прислів’я.

1. Що посієш, те й пожнеш.

2. Пана в ребро - людям добро.

3. Бджола мала, а й та працює.

4. Багато снігу - багато хліба.

5. Чия відвага, того й перевага.

6. Про добре діло говори сміло.

7. Не спіши язиком, квапся ділом.

Завдання 2.

На одному вдиху читайте два рядки вірша. Поступово

кількість рядків можна збільшувати до 3, 4-х і далі. Вірші можна брати з читанок.

Завдання 3.

Читайте вірш мовчки, потім голосно. Добирання повітря робіть обов’язково через нерівномірні періоди (приблизно через 2-4-3-1-5рядки) залежно від змісту твору й можливостей того, хто вправляється. Після кожного періоду, перед повноцінним вдихом, видихай­те зайве повітря на п-ф.

Голос

Наскільки важливе значення для актора має голос, говорить сам факт: голос - головний його інструмент. Проте не всякий голос може задовольнити вимоги ви­разного читання. Навіть і красивий від природи ще не здатний без подолання відповідних труднощів впора­тися з тими завданнями, які ставить до нього мистецт­во живого слова. «Але гарні розмовні голоси, - як за­уважив К. Станіславський, - трапляються рідко. А коли вони трапляються, то бувають недостатні своєю силою й діапазоном». Такий факт свідчить про те, що над роз­витком голосу треба працювати. Серед дітей доволі часто зустрічаємо такі голоси, яким властиві певні ва­ди: слабкість, млявість, сиплість, хриплість, гугнявість, верескливість тощо. З таким голосом важко працювати і, головне, неможливо досягти відповідного впливу на слухачів у процесі мовлення: голос неприємно сприй­мається на слух, нерідко стомлює та навіть іноді дратує слухачів. Зрозуміло, що кожен читець-професіонал по­винен, по-перше, добре розумітися на всіх особливос­тях голосу і, по-друге, уміти над ним працювати, щоб удосконалити, розвинути всі його природні власти­вості, якості, тобто, як це прийнято називати, постави­ти його. Про це скажемо нижче.

Утворення голосу. Процес творення голосу нерозрив­но пов’язаний з диханням, що є неодмінною умовою звучання мови. Повітря, яке ми видихаємо з легень, проходить через бронхи (дихальне горло), а звідти в гортань. В останній розміщені голосові зв’язки, які ма­ють властивість замикатися, утворюючи щілину. Під тиском повітря вони коливаються й створюють голос.

Поставити голос - це значить настільки розвинути, удосконалити його природні якості, щоб вони легко підкорялися творчій волі читця відповідно до завдань художнього твору чи іншого характеру мовлення.

Варто пам’ятати, що правильна постановка голосу не приходить сама по собі в процесі мовлення, як дехто з недосвідчених читців думає. Сам по собі голос у про­цесі мовлення може розвиватися лише до певної міри тоді, коли читець добре обізнаний з теорією виразного читання в цілому і зокрема з технікою мовлення, й постійно дотримуватиметься у своїй роботі всіх правил гігієни голосу та дихання.