Вправи на розвиток голосу

Вправа на висоту голосу.

Перший рядок вірша читайте на найнижчій ноті ва­шого натурального голосу. Другий - трохи вище (на тон чи півтора), третій ще вище і т.д., всього 8-10 рядків. Кількість їх залежить від діапазону вашого голосу. Після чого в такому ж порядку знижуйте голос. Темп і сила го­лосу звичайні. Вдихання повітря після кожного рядка. Після певної кількості пророблених вправ розширюйте діапазон голосу за рахунок верхніх і нижніх тонів, але щоразу лише після того, як попередній високий чи низький тон не викликатиме труднощів.

Вправа на силу голосу.

Перший рядок вірша читайте пошепки, другий - ти­хенько, третій - голосніше і т.д. На восьмому, приблиз­но, рядку, дійшовши до дуже гучного голосу, але не до крику, змінюйте його динаміку в протилежному на­прямі. Темп повільний, висота звичайна, дихання в міру потреби, вдих швидкий і непомітний.

Вправа на швидкість вимови.

За схемою попередньої вправи проробляйте швидкість вимови. Перший рядок читайте в дуже повільному темпі, другий - повільно, третій - трохи швидше, четвертий ще швидше і т.д., аж до темпу ско­ромовки й після цього читайте в зворотному порядку.

Дикція

Щоб забезпечити легке сприймання змісту твору діть­ми, актор повинен мати не тільки добре розвинуті якості голосу, а й бездоганну дикцію (лат. Шсіїо - вимова), тоб­то чітку правильну вимову кожного мовного звука.

Виразність і частота дикції досягається насамперед правильністю артикуляції, тобто чіткістю укладки ор­ганів мовлення та їх рухів при вимові звуків. Тому ро­боту над усуненням вад вимови потрібно розпочинати

з виправлення неправильно заучених раніше рухів ор­ганів артикуляції.

Вправи на дикцію

Вправи доцільно розпочинати з артикуляційної гімнастики (розвиток нижньої щелепи, губ, язика). Вона допоможе розвинути мовний апарат, підготувати його до виконання всіх наступних вправ на дикцію.

Мета артикуляційної гімнастики — виробити чіткість, спритність, правильність рухів усіх частин мовних органів. Використовується загальноприйнята артикуляційна гімнастика, диференційована для різних частин мовного апарату. Гімнастика проводить­ся перед дзеркалом, ритмічно, плавно й чітко.

Рухи нижньої щелепи:

• Відкривання й закривання рота.

• Імітація жування.

• Рухи нижньої щелепи вліво, вправо.

Беззвучна вимова голосних а, е, й, і, о. Під час цих вправ звертається увага на положення язика: корінь спокійний, а кінчик язика біля нижніх різців.

Вправи для губ.

Витягування губ уперед трубочкою.

Складання губ кружечком — міцно стиснути губи.

Складання губ у посмішку; витягування губ трубоч­кою й дуття на ватку або смужку паперу.

Змикання губ і миттєвий розрив.

Відкривання й закривання витягнутих губ вперед зі смоктальними рухами.

Усмоктування верхньої губи під нижню й нижньої - під верхню, чмокання витягнутими губами.

Вібрація губ (наслідування пирхання коника).

Вправи для язика.

Рухи язиком вперед і назад відкритим ротом (як ко­тик п’є молоко).

Висунути язик і рухати вправо-вліво (як маятник у годиннику), вниз-вгору.

Висунутим язиком захопити спочатку верхню губу, а потім нижню, почергово.

Язик (спокійний) лежить плиском, відкривати й за­кривати рот.

Язик лопаткою, голочкою, чашечкою.

Присмоктувати язик до піднебіння (наслідуванн кання копит коника).

Присмоктувати язик до піднебіння з наступним: ванням повітря на кінчик язика, видаючи шепітне чання тррр.