Центральна нервова система головний мозок

Головний мозок міститься у порожнині черепа.

За топографіними співвідношеннями структур головний мозок поділяють на великий мозок, мозочок і стовбур мозку.

Великий мозок

Великий мозок складається з двох півкуль — лівої і правої. Во­ни поділені між собою поздовжньою щілиною великого мозку, у глибині якої, у середній її частині, міститься велика спайка, яка з'єднує обидві півкулі - мозолисте тіло. Розрізняють лобову, тім'яну, потиличну і скроневу частки. Кожна півкуля має випуклу (конвекситальну), ме­діальну і нижню (базальну) поверхні.

Поверхня кожної півкулі вкрита корою, яка поділена великою кількістю борозен. Ділянки кори, роз­міщені між борознами, називаються звивинами. Найбільшою борозною конвекситальної поверхні півкулі великого мозку є бічна (сільвієва) бо­розна. Дно цієї борозни становить острівцеву частку (острівець). Бічна борозна відмежовує скроневу частку зверху від лобної, позаду – від тімяної частки великого мозку.

Друга велика борозна конвекситальній поверхні півкулі — центральна (роландова). Вона розмежовує лобову і тім'яну частки. Ззаду тім'яна частка межує з потиличною.

Звивина, розташована попереду центральної борозни, нази­вається передцентральною. Позаду центральної борозни міститься зацентральна звивина.

Рис. 2. Конвекситальна поверхня мозку

У лобовій частці розрізняють три горизонтально розміщені зви­вини—верхню, середню і нижню.

Внутрішньотім'яна борозна поділяє тім'яну частку на верхню і нижню тім'яні часточки. В останній розрізняють надкрайову і кутову звивини.

На верхньолатеральній поверхні скроневої частки поздовжньо розташовані верхня, середня і нижня скроневі звивини.

На медіальній поверхні півкуль над мозолистим тілом дугопо­дібно розміщується поясна звивина, яка переходить у парагіпокампальну звивину (звивину морського коника). На межі між лобовою і тім'яною частками на медіальній повер­хні півкуль лежить парацентральна часточка, яка утво­рюється в результаті переходу передцентральної звивини у зацентральну. На внутрішній поверхні потиличної частки проходить острогова борозна. Над нею знаходиться клин, під нею - язикова звивина.

Рис. 3. Медіальна поверхня мозку

Кора великого мозку — наймолодша в еволюційному відно­шенні частина центральної нервової системи. У людини розвиток її досягає максимального ступеня. Вона відіграє дуже велику роль у регуляції життєво важливих процесів в організмі, здійсненні поведінкових актів і психічної діяльності.

Кора великого мозку - це шар сірої речовини (тіла нейронів) 1,3 - 4 мм завтовшки, що вкриває білу речовину півкуль (відростки нейронів). Різна товщина кори великого мозку зумовлена різним функціональним значенням її ділянок.

Функцією кори в ділянці лобових часток є організація рухів, ру­хових механізмів мовлення, складних форм поведінки і мислення. Передцентральна звивина - центр довільних рухів. У ній від веле­тенських пірамідних клітин Беца починається пірамідний шлях, яким рухові імпульси надходять до м'язів протилежної половини тіла. У задніх відділах верхньої лобової звивини міститься центр екстрапірамідної системи, яка забезпечує можливість виконання усіх автоматизованих рухів. У задніх відділах середньої лобової звивини лежить центр поєднаного повороту голови і очей у протилежний бік. Задній відділ нижньої лобової звивини домінуючої півкулі (це ліва півкуля у правшів) є руховим центром мовлення (центр Брока) і відповідає за здатність висловлювати думку.

Функція тім'яної частки пов'язана в основному з орієнтуван­ням у просторі й часі, з аналізом подразнень чутливих рецепторів. У ділянці зацентральної звивини міститься центр за­гальної чутливості. В ньому закінчуються провідні шляхи больо­вої, температурної, тактильної (відчуття дотику), м'язово-сугло­бової (відчуття положення частин тіла у просторі), вібрацій­ної (відчуття коливань різної частоти) чутливості. Як і в перед-центральній, у зацентральній закрутці існує певна проекція різних ділянок тіла: у верхніх відділах її представлена нога, в середніх - рука, в нижніх - обличчя.

У зв'язку з перехрестям чутливих шляхів до зацентральної звивини надходить інформація від протилежної половини тіла. Такі складні види чутливості, як здатність визначати предмети на дотик - стереогноз, впізнавати знаки, літери, написані на шкірі, тощо, є функцією верхньої тім'яної часточки.

Потилична частка функціонально пов'язана із зором, причому до кожної частки надходять сигнали від протилежної половини поля зору. Поле зору — простір, який бачить нерухоме око.

Функцією скроневої частки є сприйняття і переробка слухових, смакових, нюхових відчуттів, аналіз і синтез мовних звуків, меха­нізми пам'яті. У зв'язку з частковим перехрестям про­відних шляхів, слуховий, нюховий та смаковий аналізатори пов'язані з обома половинами тіла. Слуховий центр мови (центр Верніке) лежить у задніх відділах верхньої скроневої звивини домінантної півкулі і відповідає за розуміння зверненої мови.

Не всі функції розміщені у корі великого мозку симетрично. Відомо, що мовлення, читання, письмо у більшості людей функ­ціонально пов'язані з лівою півкулею. Права півкуля забезпе­чує орієнтування у часі, місці, власному тілі та інші психічні процеси.

Особливу роль відіграють найбільш давні в еволюційному відношенні відділи кори великого мозку, розміщені на внутрішній поверхні півкуль — поясна закрутка і закрутка морського коника. Разом з мигдалеподібним тілом, нюховою цибулиною і нюховим шляхом вони утворюють лімбічну систему. Ці відділи тісно пов'язані з ретикулярною формацією стовбура мозку, станов­лячи єдину функціональну систему — лімбіко-ретикулярний комплекс, який бере участь у формуванні інстинктивних і емоційних реакцій в поведінці людини: харчові, статеві, оборонні інстинкти, гнів, лють, задово­лення, процеси сну - не­спання та ін.

Сіра речовина великого мозку, крім кори, міститься в базальних підкіркових ядрах - хвостатому ядрі, шкаралупі, двох (медіальній і латеральній) блідих кулях. Разом з червоним ядром, чорною речовиною і ретикулярною формацією середнього мозку вони утворюють екстрапірамідну систему.

Естрапірамідна система забезпечує:

- перерозподіл м’язового тонусу - формування пози;

- підготов­ку різних груп м'язів до виконан­ня цілісного руху;

- реалізацію та удосконалення автоматизованих рухів;

- участь у мімічних рухах, жестикуляції, виконанні допоміжних рухів (наприклад, помахи руками при ході).

Біла речовина півкуль великого мозку представлена мієлінови­ми волокнами (відростками нервових клітин), які мають різне функціональне значення. Асоціативні волокна з'єднують між со­бою сіру речовину кори в межах однієї півкулі; комісуральні во­локна зв'язують в основному симетричні ділянки кори, розташо­вані у різних півкулях; проекційні волокна є провідними шляхами, які з'єднують кору з розміщеними нижче відділами головного моз­ку й зі спинним мозком. Провідні шляхи утворюють променистий вінець, який складається з віялоподібно розсипаних волокон, і внутрішню капсулу. Остання лежить між базальними ядрами.

Вздовж півкуль, у глибині їх, розміщуються заповнені спинно­мозковою рідиною симетричні порожнини — правий і лівий бічні шлуночки. У них є судинні сплетення, які виробляють спинномоз­кову рідину - ліквор. За допомогою міжшлуночкових отворів бічні шлуноч­ки сполучаються з непарним третім шлуночком.

Проміжний мозок лежить між півкулями великого мозку під мозолистим тілом, складається з таламуса (зорового горба), епіталамуса (надзоровогорбової ділянки), метаталамуса (зазоровогорбової ділянки) і гіпоталамуса (підзоровогорбової ділянки). Порожниною проміжного мозку є III шлуночок.

Таламус - це скупчення нервових клітин, розміщених по обидва боки від III шлуночка. Основною його функцією є проведення чутливих імпульсів від протилежної частини тіла до кори великого мозку. В таламусі відбувається формування відчуттів і пере­дача імпульсів до екстрапірамідної системи, підкіркових центрів.

Гіпоталамус складається з сірого горба, лійки, мозкового при­датка (нейрогіпофіза) і парних сосочкових тіл. Зорове перехрестя є його передньою межею. Гіпоталамус містить скупчення сірої речовини у вигляді ядер, які є центрами вегетативної нервової системи, що регулюють усі види обміну речовин, дихання, кровообіг, діяльність внутрішніх органів, залоз внутрішньої секреції та ін.

Завдяки функції гіпоталамуса в організмі підтримується певна сталість внутрішнього середовища - гомеостаз при постійно мін­ливих умовах зовнішнього середовища. Зв'язки гіпоталамуса з лімбічною системою зумовлюють його участь у формуванні емоцій.